Коли хтось думає, що моторошні вбивства на замовлення, погоні за приреченим «клієнтом» у найвелелюдніших місцях міста, банди вбивць на сучасних автомобілях — це прикмети крутих трилерів чи, у крайньому разі, західних мегаполісів, то дуже помиляється.
Провінційний і зовні тихий Миколаїв знову «відзначився» в поганому значенні слова. Адже, погодьтеся, резонансні вбивства на замовлення скоюють далеко не щодня. А от у Миколаєві скоїли, і як резюмував заступник начальника УМВС області, начальник управління по боротьбі з організованою злочинністю Михайло Петров: «На сьогодні в Україні це єдиний замовлений злочин нинішнього року, де було вилучено речдоки й ведеться слідство».
А фабула справи така. Увечері в центрі міста вибухнув автомобіль ВАЗ-2108. Водію відірвало ногу, обпалило кінцівки. Природно, викликали міліцію та «швидку». У стані травматичного шоку потерпілого доставили в лікарню швидкої медичної допомоги, де він через годину помер від ран.
З’ясувалося, що загиблий — молодий миколаївський бізнесмен, у минулому — досить відомий боксер, майстер спорту Юрій Бойко. Проте зовсім не його минуле цікавить у цій історії. Річ у тім, що Юрій був віце-президентом футбольного клубу «Миколаїв», заступником директора речового ринку СК «Миколаїв»-2, засновником і керівником низки комерційних структур, зокрема й охоронного штибу.
Буквально по «гарячих слідах» цього злочину, наступного ж дня, начальник УМВС області Анатолій Удод провів брифінг для представників ЗМІ, на якому було озвучено версію про те, що, скоріш за все, вибух машини, за кермом якої перебував Юрій Бойко, стався внаслідок необережного поводження з гранатою РГД-5, про що свідчать її осколки, виявлені на місці трагедії. Утім, з якого побиту 25-річний хлопець запросто пересувався в центрі міста з цим вибуховим пристроєм, ніхто чітко не пояснив.
А тепер це вже й не так важливо. Позаяк минулого понеділка для представників мас-медіа зробили сенсаційне повідомлення: кримінальну справу з версії необережного поводження з вибухонебезпечними предметами перекваліфіковано на навмисне вбивство за обставин, що обтяжують відповідальність. Інакше кажучи, вибух машини молодого бізнесмена — замовлене вбивство. (Заради справедливості слід відзначити, що з самого початку співробітники УБОЗу відпрацьовували й інші, крім необережного поводження з гранатою, версії.)
— Вибухівку, — пояснив начальник управління по боротьбі з організованою злочинністю Михайло Петров, — підклали під сидіння автомобіля Бойка, коли той перебував у барі.
Як розповіли оперативники, уже через тиждень після НП було затримано п’ятьох підозрюваних, трьох із них заарештовано, у двох узято підписки про невиїзд. Їхні показання дозволяють дійти висновку, що затримано й організатора злочину, й виконавців.
З’ясувалося, що останні півроку, поки бізнесмен, що став для когось зайвим, жив звичним життям, група злочинців докладно й невпинно, до найменших деталей розробляла план його фізичної ліквідації. Намагаючись йти в ногу з часом, зловмисники навіть придбали в одному з регіонів України один із новітніх видів вибухівки — пластид, половину якого й витратили на виготовлення радіокерованого вибухового пристрою. І нарешті час «Х» настав. За Юрієм Бойком припинили довге стеження (його звички вже й так були вивчені), зручний момент теж підібрали вірно — жертва відволіклася й залишила машину. Та саме тут і починається найцікавіше. Хоча пластид — штука сучасна та й технологія ліквідації людини — просто калька з західних бойовиків, але виконавці ж наші, вітчизняні. У результаті, старанно розроблений план виконання «замовлення» почав давати збої.
Спочатку ніяк не хотів спрацьовувати пульт управління вибуховим пристроєм, закріпленим «умільцями» на днищі автомобіля магнітами. Поки возилися з вередливим пультом, примудрилися прогавити машину жертви, у якій Бойко, нічого не підозрюючи, віз за собою свою смерть. Паралельно з цим убивці хвилин так із 20 безтямно кружляли центральною частиною міста, і, висунувши антену пульта з вікна машини, «наосліп» тицяли на кнопку, сподіваючись, що спрацює, і хвиля «дістане» приречену машину та її власника. Погодьтеся, усе вищеописане, попри всю трагічність, усе-таки нагадує анекдот, правда, з серії «чорного гумору»...
Словом, тільки завдяки щасливому випадку, крім Юрія, від вибуху ніхто не постраждав. Просто, як пояснили фахівці-вибухотехніки, автомобіль стояв на відкритому просторі й вибухова хвиля «гуляла». Утім, не складно змоделювати ситуацію, за якої машина вибухнула б на велелюдному перехресті чи біля під’їзду, де так полюбляють прогулюватися пенсіонери й мами з маленькими дітьми. Погодьтеся, навряд чи це зупинило б розжоханих погонею «підривників»...
На запитання: як же все-таки опинилася на місці злочину вже фігуруюча в справі граната, якщо підірвано було все-таки пластид, має відповісти слідство. Як і на значно цікавіше запитання: кому заважав молодий бізнесмен Юрій Бойко? Хоча вже зараз цілком достеменно ясно, що вбитий мав нещастя перебувати «на перетині» спортивних і комерційних інтересів, і мотивом цього злочину стала не особиста помста, а ліквідація конкурента. Адже Бойко був одним із керівників фірми, яка є дочірнім підприємством футбольного клубу «Миколаїв». Правоохоронці стверджують, що «через його руки проходили великі «чорні» гроші». Не випадково на брифінгу серед заарештованих у цій резонансній справі названо президента футбольного клубу «Миколаїв». А загалом досить багатозначну фразу, яка чудово ілюструє це замовлене вбивство, зронив начальник УБОЗ Михайло Петров: «Організатори — великі спортивні люди, інтелігенти, можливо, навіть — шановані в нашому місті»...