Людина звикла захищатися. З моменту свого виникнення їй доводилося захищати себе фізично — від стихій, від хижаків, від подібних до себе. Саме від останніх людям надалі довелося вчитися захищати також свою свободу і своє майно. А ще пізніше виникла необхідність захисту честі та гідності людини, її цивільних прав. Розвиток високих технологій у минаючому столітті порушило питання про необхідність захисту свого права на особисте життя, конфіденційність усієї особистої інформації. А прийдешнє тисячоліття, судячи з усього, змусить людство піднятися на захист своїх прав як біосоціального об’єкту вже на якісно новому рівні.
Власне, за великим рахунком йдеться про захист того самого права власності. Правда, нині це право поширюється настільки, що зачіпає не лише результати інтелектуальної праці, навіть на рівні ідей і концепцій, а й біологічну інформацію та живі організми в цілому. Механізмом такого поширення стало зловживання патентним правом, яке дозволяє в деяких країнах патентувати створені й уперше описані живі організми, а також розшифровану генетичну інформацію та всю продукцію, отриману з використанням даної інформації. Тим, хто має найбільш багату фантазію, виявилося нескладно уявити собі ситуацію, за якої підступна транснаціональна корпорація, в чиїх інтересах і започатковувався весь цей процес «експансії власності» (термін Максима Буткевича), одержить змогу стягувати плату з людей, у геномі котрих буде присутній «запатентований» ген, з цілих народів, що вирощують «запатентовану» сільськогосподарську культуру (адже запатентувати можна навіть цукровий буряк, причому навряд чи це зроблять саме українські селяни), та й узагалі з усього людства, що вживає в їжу «запатентовану» кухонну сіль. Подібні побоювання, виникнувши в західному суспільстві зовсім недавно, почали поширюватися по всьому світі з небаченою швидкістю, викликаючи бурхливі протести проти найбільш відомих транснаціональних корпорацій (ТНК), роль яких у житті суспільства і так виглядала далеко не найблагороднішою.
Ці протести, природно, набирають найрізноманітніших форм, аж до патентування своєї індивідуальності, на що першою наважилася нинішньої весни англійка Донна МакЛін. Для цього їй довелося оплатити послуги патентного бюро в розмірі 130 фунтів стерлінгів (207 американських доларів), а також обгрунтувати свою «новизну та корисність».
Утім, набагато поширенішим досі залишається метод вуличних демонстрацій і протестів, спрямованих проти всіляких форумів структур, які сприяють процесу глобалізації, а також проти самих ТНК. Галасу від проведення подібних акцій багато, а от корисний коефіцієнт їхньої дії практично дорівнює нулю. Хосе Бове, котрий очолив хрестовий похід французів проти «МакДональдсів», крім широкої популярності як національний герой Франції, так нічого і не домігся.
Зате в боротьбі з зажерливістю ТНК, які особливо активно нехтують нормами західної демократії в країнах «третього світу», істотного успіху вдасться домогтися неурядовим адвокатським групам. Здавалося б, компанії De Beers і Global Witness не просто належять до різних вагових категорій, але взагалі не порівнянні між собою. Перша, чий штат налічує понад 20 тисяч службовців, а торговий оборот тільки в першій половині нинішнього року становив 3,4 мільярда доларів, давно звикла диктувати свої власні закони усьому світові. Друга ж компанія є некомерційною організацією, де трудяться лише 14 чоловік і чий річний бюджет дорівнює 800 тисяч, доларів. Проте саме адвокати цієї компанії очолили вельми жорстоку війну проти «діамантового колоса», яка через два роки після свого початку завершилася нищівною поразкою велетенської корпорації. Адже з цього року De Beers почала сертифікувати всі свої діаманти, супроводжуючи їх письмовою гарантією того, що походження кожного каменя цілком «чисте». Іншими словами, гроші, отримані за них, не пішли на фінансування збройних сутичок, які вже впродовж довгих років спустошують Африку.
Прямий ефект такої перемоги недооцінювати не можна, адже вона врятувала життя сотням і тисячам ні в чому не винних людей. Але насправді ця перемога знаменує собою також першу серйозну перешкоду, що виникла на шляху розповзання всемогутніх ТНК по всьому світу. Ще одна некомерційна неурядова організація Friends of the Earth розпочала рішучу боротьбу проти незаконного вирощування генетично модифікованих рослин. Як з’ясувалося, більшість фермерів навіть не підозрювало про те, що серед насіння, яке вони висівають на своїх полях, є домішки генетично модифікованого. А більшість споживачів, купляючи в супермаркетах готову продукцію, не здогадується про вміст в ній продуктів, отриманих з допомогою біотехнологій.
Завдяки діяльності таких неурядових організацій було припинено практику використання примусової праці на заводах фірми Nike, а також варварське ставлення до місцевих жителів і навколишнього середовища з боку нігерійських філій Royal Dutch/Shell Group. Та й BP PLC, третя за величиною у світі нафтова компанія, стала активним прихильником упровадження природозберігаючих технологій саме під тиском аналогічних некомерційних груп. Інакше кажучи, такі організації добровільно взяли на себе роль наглядачів за дотриманням ТНК корпоративної етики, що виключає ущемлення прав інших людей, нанесення шкоди їхньому здоров’ю та добробуту, а також навколишньому середовищу.
При цьому тактика їхньої діяльності досі виявлялася безпрограшною. Враховуючи, що велетенське багатство ТНК дозволяє їм найняти найдорожчих адвокатів, котрі не лише забезпечать провал у суді будь-якого обвинувачення, висунутого проти ТНК, а й взагалі не дадуть довести справу до суду, співробітники таких неурядових груп взагалі до суду не звертаються. Зате вони активно вдаються по допомогу до засобів масової інформації. У результаті, вони не тільки інформують громадськість про всі порушення етики, яких припустилися співробітники ТНК, а й обов’язково докопуються до конкретної особистості кожного відповідального чиновника, котрий прийняв певне рішення, що сприяє просуванню цієї ТНК у конкретній місцевості. Звісно, за умови подібного розголосу, бажаючих поставити свій особистий підпис під будь-яким документом дискредитованої ТНК знаходиться не вельми багато. Саме таку кампанію нині проводять журналісти The Washington Post, котрі скрупульозно відстежують усі незаконні медичні експерименти, здійснені транснаціональними фармацевтичними компаніями в бідних країнах.
І ТНК, і впливові міжнародні структури вже визнали важливу роль подібних організацій у формуванні нової бізнес-культури. Особлива увага приділялася цьому питанню на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, при цьому представники найбільших корпорацій і вищі чини ООН особливий акцент робили на необхідності переходу від конфронтації між ТНК і неурядовими організаціями до плідної кооперації. Зокрема, рада директорів De Beers призначила одного з провідних менеджерів спеціальним координатором роботи всієї компанії з подібними організаціями. А прес- секретар цієї компанії навіть заявив, що подібні організації «є невід’ємною частиною економічного ландшафту XXI століття». І цей ландшафт, який до останнього часу характеризувався дедалі ширшою прірвою між бідними і багатими як країнами, так і людьми, поступово облагороджується появою надійних мостів через нього.
Оксана ПРИХОДЬКО за матеріалами International Herald Tribune