UA / RU
Підтримати ZN.ua

Хто захистить управління соціального захисту?

Управління праці та соціального захисту населення м. Шпола Черкаської області, яке обслуговує 70% жителів району, місцева влада виселяє просто на вулицю!..

Автор: Наталя Вареник

Управління праці та соціального захисту населення м. Шпола Черкаської області, яке обслуговує 70% жителів району, місцева влада виселяє просто на вулицю!

У листі міського голови Шполи Юрія Плосконоса в місцеве Управління праці та соціального захисту від 29 жовтня 2009 р. так і сказано: «Інформуємо Вас про те, що відбувся аукціон з продажу частини приміщення на вул. Леніна, 21, яке використовується Управлінням без відповідних правових підстав. За умовами договору закупівлі-продажу це приміщення буде передано його новому власникові після 15 квітня 2010 року. Питання про подальше перебування установи в зазначеному приміщенні Вам необхідно вирішувати з новим власником...»

Іншими словами, державну установу, яка обслуговує найбільш незахищені верстви населення — інвалідів, пенсіонерів, непрацездатних громадян похилого віку, а також громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, — продали разом з усіма тельбухами новому власникові, та ще й пропонують, щоб її трудовий колектив домовлявся (читай — платив цьому власникові!) про своє подальше перебування в проданій з молотка будівлі...

Приміщення №21 на вул. Леніна, де розміщується управління, як видно із самої назви досі не перейменованої вулиці, розташоване в самому центрі міста. Переселити державну установу в Шполі вже нікуди, все щільно забито або продано. Принаймні ніякого кутка працівникам соціальної служби ніхто не пропонував. Вихід один — на вулицю!

Чи справді державні чиновники з Управління соціального захисту населення захопили приміщення «без відповідних правових підстав», як сказано в листі міського голови? Численні документи, зокрема і лист із Фонду державного майна України №07/42761-09 від 30.06.2009 р., свідчать, що це приміщення значиться за Міністерством праці та соціальної політики, тобто є державною власністю.

На світанку незалежності, коли в країні відбувався активний переділ майна, відділ Черкаського об’єднаного бюро технічної інвентаризації вніс дані в реєстраційну книгу про власників нежитлового будинку, розташованого за адресою: вул. Леніна, 21, м.Шпола Черкаської області. Підстава — рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради №142/2 від 30.11.1992 р. 16.12.1992 р. було виписано реєстраційне посвідчення на право власності кільком юридичним особам: судмедекспертизі, службі зайнятості населення і МП «Бізнес-клуб».

Протягом 16 років частину цього приміщення (96 кв. м.) займав районний Центр зайнятості. Його територія належала до державної нерухомості, а нині перебуває на обліку в Єдиному реєстрі об’єктів державної власності — згідно з довідкою Фонду держмайна України від 15.07.2009 р. Шостого березня 2009 р., після завершення будівництва нового Центру зайнятості, згідно з постановою Кабміну України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» від 21.09.1998 р. №148 і наказом міністра праці і соціальної політики України від 27.02.2009 р. №86, частину відомчого приміщення було передано Управлінню праці та соціального захисту населення Шполянської районної державної адміністрації. Що стосується органів місцевого самоврядування і депутатів міськради, то долю звільнених квадратних метрів у центрі міста вони бачили зовсім інакше...

Ініціювавши розгляд цього питання, міські депутати ще
21 травня 2008 року домоглися рішення «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету №94 від 26.07.1992 р. «Про використання старого приміщення телеательє», в якому йшлося про передачу цього приміщення на баланс службі зайнятості та ін. установам.

Скасовувати рішення своїх попередників справа нехитра. Проте шлях реприватизації — досить слизький.

Які особливі блага дає місту відчуження в району цього приміщення?

Міський бюджет, як і всюди в Україні, дуже скромний. Чи виручила шполянську скарбницю сума, отримана від продажу спірного приміщення на аукціоні?

— Судова тяганина з даного питання дала можливість міській раді продати частину спірного приміщення за 174 тис. грн., — розповідає начальник Управління праці та соціального захисту населення Шполянської РДА Олексій Ракітін. — Це означає — 1,8 тисячі гривень за квадратний метр. Тим часом, за експертною оцінкою, 1 кв. м. нежитлового нерухомого майна по місту коштує від 2,5 до 5 тис. грн...

Важко повірити, що в органах місцевого самоврядування погано рахують, тим більше на шкоду власним інтересам. Можливо, тут простежується особиста зацікавленість деяких народних обранців? Про це, не приховуючи, пишуть у численних публікаціях місцевої преси.

Хай там як, але у виснажливу боротьбу за горезвісні квадратні метри вже втягнуто районну і міську владу, обласну і районну прокуратури, суди, депутатів різних рівнів і простих громадян...

Позовні заяви вже розглядалися в Господарському суді Черкаської області, в Апеляційному суді, Вищому господарському суді України.

Незадоволена рішеннями судів сторона в особі Управління праці та соціального захисту населення Шполянської РДА подала касаційну скаргу на рішення судів до Верховного суду України.

— Шполянська міська рада ухвалила низку незаконних рішень і внесла зміни до раніше ухвалених рішень, що призвело до незаконного позбавлення держави права власності на об’єкти нерухомого майна, — коментує цю ситуацію адвокат Іван Гіндик. — Конституційний суд зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, відповідно до якого права і свободи людини та їх гарантування визначають зміст і спрямованість діяльності держави, котра відповідає перед людиною за свою діяльність (стат-
тя 3). Органи місцевого самоврядування відповідальні за свою діяльність перед юридичними та фізичними особами (стаття 74). Таким чином органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати своїх попередніх рішень, вносити в них зміни, якщо відповідно до цих рішень виникли правові відносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав і гарантованих законом інтересів, а суб’єкти цих правових відносин виступають проти їх зміни або призупинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, даючи громадянам упевненість у тому, що їхнє нинішнє становище не буде погіршене ухваленням пізнішого рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 р. №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового використання, вичерпують свою дію фактом їх виконання, а тому не можуть бути скасовані або змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Таким чином, висновок судів щодо передачі державної власності в комунальну власність є хибним.