Відразу наведу знакову цитату-зізнання з інтерв’ю: «...незалежно від того, припиняються чи порушуються згідно з політичною погодою кримінальні справи, запитання залишаються... І не лише до Боделана».
Справді, уже ні для кого не секрет, що деякі кримінальні справи порушувалися за політичними мотивами. На всі запитання стосовно цього вичерпно відповів адвокат, котрий представляє мої інтереси, у публікації за назвою: «Уся ця справа — пшик...» у газеті «Вечерняя Одесса» від 19 грудня 2006 року (інтернет-сайт газети — www.vo.od.ua).
Дуже цікавим вважаю і ще одне зізнання пана Гурвіца: «Знаю і жарт, мовляв, нинішні чиновники беруть більші, ніж за Боделана, хабарі «за чесність». Що це за дивина така — хабар «за чесність»?
На цьому можна було б і закінчити обговорення інтерв’ю пана Гурвіца: напевно ясно, яка «погода» привела його до влади і якою «чесністю» вона для всіх обернулася. Однак він пішов далі — до прямих обвинувачень особисто мене і тих людей, із якими я працював, тим самим зачепивши і їхню честь, гідність та репутацію. Тому не маю ні морального, ні етичного права ігнорувати ці обвинувачення!
Візьмімо бодай його жахливу заяву про те, що нібито пролито море крові. При цьому наводяться конкретні прізвища і посади: «Убили начальника юридичного управління міськради Сергія Варламова, убили Ігоря Свободу, керівника Київського району міста, розстрілювали Леоніда Капелюшного, журналіста і голову міської виборчої комісії». Ці обвинувачення зовсім не нові, вони підносилися одеситам не раз і з різних приводів, і що показово: озвучує їх завжди одна й та сама людина — пан Гурвіц, який діє за відомим історіографам Другої світової війни принципом: «неправда має бути жахливою, щоб у неї повірили».
Але здавна в пошуках істини ставили запитання: кому це вигідно? Кому було вигідне зникнення людей, котрі володіли інформацією про всі справи міської влади того періоду? Кому було вигідне викрадення матеріалів судової справи із сейфа судді, за рішенням якого у квітні 2005 року пан Гурвіц став, а фактично був призначений, мером Одеси за рік до нових виборів? Кому було вигідне зникнення зі стін прокуратури матеріалів кримінальної справи про розтрату усім відомої першої багатомільйонної міської позики? Кому було вигідне знищення багатьох архівних, фінансових, інвентаризаційних та інших документів Одеського міськвиконкому за період мерства пана Гурвіца, напередодні перевірки його діяльності ГоловКРУ? Тут можна продовжувати і продовжувати.
Але повернімося до інтерв’ю, в якому пан Гурвіц заявляє, що він за професією «будівельник», а Боделан, мовляв, «професіональний руйнівник».
Я не вдавався до популізму, а розв’язував проблеми міста, відкрито заявляючи про них людям і розповідаючи, що й як буде зроблено. І робилося чимало: комплексна реконструкція інфекційної лікарні і відкриття нового дитячого відділення, будівництво дитячої лікарні на Дачі Ковалевського, створення найкращих в Україні опікового центру і відділення гемодіалізу, технічне оснащення багатьох медичних закладів. Будувалося муніципальне житло, розпочалася реалізація програми знесення аварійного житлового фонду і зведення нового на Молдаванці. Планово велися роботи з реконструкції одеського водоканалу, відкривалися бювети. Споруджувалися великі об’єкти торгівлі, реконструювалися площі, відроджувався найкрасивіший парк міста — Парк Перемоги. Величезну роботу було виконано на станції біологічного очищення «Північна» і Хаджибеївській дамбі. Перелік значущих для міста робіт можна продовжувати ще довго.
Зокрема введення в дію нової потужної системи водовідведення дало можливість розвивати житлове будівництво в 300-тисячному «спальному» районі міста — житловому масиві Котовського. Закриття і ліквідація екологічно небезпечного об’єкта — промивально-пропарювальної станції і ліквідація ставків-відстійників нафтопродуктів у районі курорту Лузанівка, а також будівництво каналізаційних мереж на пляжах «Аркадія», «Ланжерон», «Лузанівка», «Відрада», «Чорноморка» помітно поліпшило екологічну ситуацію на узбережжі. Ці роботи мали принципове значення для життя і розвитку міста. Хіба можна про все це забути і говорити лише про ремонт доріг або відволікати одеситів від інших проблем фантастичними на сьогоднішній день проектами, на кшталт зведення мосту через Одеську затоку... А чи замислювалися одесити, навіщо раптом нинішній міській владі знадобилося розробляти проект будівництва дороги уздовж узбережжя, паралельно «Трасі здоров’я»? Відповідь лежить на поверхні — у місті вже майже не залишилося майданчиків для елітного будівництва, а тут — величезна і вільна територія прибережних схилів, які без транспортного забезпечення не освоїти. І з якою нібито турботою про одеситів це підноситься. Але одесити повинні знати правду.
Безумовно, місту потрібні хороші дороги, але програма з їхнього ремонту була затверджена міськрадою ще при мені, з повним фінансовим забезпеченням, чим і скористався пан Гурвіц. Так само як і зведення більшості об’єктів житлової сфери, торгівлі, адміністративного і господарського призначення, будівництво яких нині триває, було розпочате ще до приходу нинішнього градоначальника.
Пам’ятається, як пан Гурвіц, коли був мером, ділив гроші, отримані від голосної муніципальної позики в 61 млн. грн., узятої за його ініціативи 1997 року (під 50 (п’ятдесят) !!! відсотків річних), нібито на розвиток міста. Тоді теж розпочали будівництво низки об’єктів, але забезпечення їх фінансами становило менш як 20%, і це призвело до того, що багато з них були заморожені на роки. Про ефективність використання цієї позики офіційні дані будуть наведені нижче. Виникає запитання, до яких наслідків для одеситів може призвести його намір одержати аналогічну позику вже в 335 млн. грн.?
Повертаючись до інтерв’ю, не можу не сказати, яким нахабством і правовим нігілізмом треба вирізнятися, щоб заявити: «І сам Боделан, і його команда… розв’язували всі проблеми зі своїми противниками і конкурентами, убиваючи їх, розоряючи, ламаючи бізнес, знищуючи морально».
На найбільш моторошне обвинувачення я уже відповів, але його автор діє знову за тим самим порочним принципом, в надії, що хтось повірить, і продовжує: «Міське господарство, яке ми одержали після нього (тобто мене. — Р.Б.) через сім років, виявилося в жахливому стані. Багато чого розбазарено, знищено, розкрадено».
Але звинувачуючи, важливо дотримуватися правила — наводити факти. І тут я посилаюся на один офіційний документ — підсумковий акт комісії Кабінету міністрів України і Головного контрольно-ревізійного управління України від 22.06.1998 р.: «Про результати роботи комісії Кабінету міністрів України з перевірки дотримання посадовими особами й органами місцевого самоврядування м.Одеси фінансово-бюджетної дисципліни, вимог податкового і валютного законодавства», підписаний двома заступниками міністра фінансів і одинадцятьма високопосадовими особами. Ця перевірка охоплювала лише два з половиною роки діяльності пана Гурвіца на посаді одеського міського голови. Це великий документ, тому наведу з нього лише окремі уривки:
«Матеріали перевірки свідчать, що органами місцевого самоврядування м.Одеси допускалися грубі порушення вимог законодавства у сфері фінансів, бюджету і податків, які за своїми масштабами завдали значних збитків економіці міста і шкоду інтересам населення.
Рішенням міськвиконкому від сплати ринкового збору були звільнені всі юридичні і фізичні особи, які здійснювали торгівлю на ринках «Привоз», «Новий», «Старокінний». Тільки за січень—травень 1998 року через необгрунтоване надання пільг комерційним підприємствам у бюджет міста не надійшло 12,4 млн. грн. Приватизація в місті фактично здійснювалася вузьким колом осіб.
Через всі перелічені вище причини було втрачено близько 58 млн. грн. доходу (при тому, що бюджет міста у 1998 році становив лише 206 млн. грн. Тобто майже третина бюджету була вкрадена в одеситів!!! — Р.Б.).
Безвідповідальна організація випуску облігацій міської позики на суму 61 млн. грн., використання коштів, отриманих від їхнього продажу (контроль за використанням коштів позики було покладено на колишнього голову Е.Гурвіца) призвели до завдання збитків місту в особливо великих розмірах. Відповідно до наявних документів про рух коштів позики, встановлено незаконну їх витрату на загальну суму 28,2 млн. грн. і перерахування їх на рахунки комерційних структур.
Додатково на гроші позики були придбані сертифікати АКБ «Надра» на суму 12 млн. грн. Під час перевірки їх наявності не встановлено.
При цьому жодна з програм, які фінансуються з коштів позики, не завершена і за оцінкою експертів не могла бути завершена до терміну погашення позики (закінчення 15 червня 1998 р.). При цьому поверненню підлягає 91,5 млн. грн. (у наступні роки на погашення позики і відсотків за нею довелося виплатити з міського бюджету власникам облігацій позики 150,32 млн. грн., що завдало колосальних збитків економіці міста і всім його соціальним програмам, до речі, зокрема і програмі реконструкції доріг. — Р.Б.)
Аналіз діяльності Одеського міськвиконкому свідчить, що його керівники ігнорували вимоги законодавства, унаслідок чого виконкомом ухвалено ряд рішень, які створили умови для правопорушень у сфері приватизації, оподаткування, незаконного використання бюджетних коштів. Так, у підвідомчих міськвиконкому управліннях і відділах виявлені численні факти незаконних витрат грошей із міського бюджету (далі йде перелік управлінь і сум у мільйони гривень. — Р.Б.).
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ухвалення рішень про відчуження майна є виключно прерогативою міської ради. Прийняття ж самостійних рішень з цих питань його головою Гурвіцем Е.І. є головною причиною зловживань, службових фальсифікацій і хабарництва з боку посадових осіб міськвиконкому.
Розслідуванням установлені численні випадки вимагання, а також грошових переказів під виглядом доброчинних «пожертв» на користь керівників міськвиконкому. Усього встановлено понад 100 таких фактів.
Таким чином, своїми діями керівники Одеського міськвиконкому створили систему кругової поруки, примусу підлеглих до зловживань, розкрадання суспільної власності міста...»
Пропоную читачам самим зробити висновок, хто справді «розбазарював», «розкрадав», «знищував»!
Я завжди намагався бути максимально чесним перед одеситами. Бог і люди бачать, що я не заважав працювати нинішній міській владі своєю критикою, адже добре знаю, що ця «метушня» уже давно набридла одеситам.
Я не починав її знову, а лише спробував відповісти на жахливі заяви, які пролунали на мою адресу і на адресу моїх колег!