У №21 (496), 29 травня — 4 червня 2004 року в «ДТ» опублікована стаття Анатолія Єрьоменка «Як суд «легалізовував» «копію» за відсутності оригіналу». Сам факт її появи викликає здивування, бо всі крапки над «і» давно були розставлені в цій же газеті в торішньому №15 (445) у статті Антона Михайлова «Інтертранс грає по-чесному», де об’єктивно викладалася історія судового розгляду між ДТЕП «Інтертранс» і донецьким ТОВ НВП «Донвуглепневматика».
Шляхом замовчування одних фактів і непомірного акцентування на інших автор намагається підвести читачів до думки про те, що нібито за копією фінансової гарантії Ікар-Банку по зобов’язаннях цієї донецької фірми суд прийняв рішення на користь ДТЕП «Інтертранс». Але Ікар-Банк видав не одну-єдину, як стверджують у статті, а цілих шість (одну за одною) таких гарантій, що долучені до кримінальної справи. За однією з них банку довелося навіть виплачувати кошти на користь ДТЕП «Інтертранс»!
Перш ніж керівництво «Донвуглепневматики» пустилося навтьоки, донецький Ікар-Банк видав останню, шосту за рахунком, фінансову гарантію державному транспортно-експедиційному підприємству «Інтертранс» щодо оплати «Донвуглепневматикою» наданих послуг із перевезення вантажів залізницею. Платити за своєю гарантією, схоже, не збирається, хоча за рішенням господарського суду банк мусить відшкодувати суму боргу.
По суті наведених у статті «фактів» слід зауважити ось що.
ДТЕП «Інтертранс» 04. 07. 2000 р. уклало договір із ТОВ «НВП «Донвуглепневматика», однією з умов якого була наявність гарантійного листа АБ Ікар-банк із гарантією оплати боргів ТОВ «НВП «Донвуглепневматика» перед ДТЕП «Інтертранс». Такі листи регулярно видавалися банком «Донвуглепневматиці», і особливо потрібно зазначити, що гарантії видавалися щодо перевезень ТОВ «Інтерсервіс», бо остання везла не власні вантажі, а ТОВ «Інтерсервіс» (практично понад 90% від всього обсягу замовлених перевезень). Цей же «Інтерсервіс» був притягнутий як третя особа в судовому розгляді у справі за позовом «Інтертрансу» до «Донвуглепневматики» і документально підтвердив наявність перевезень через «Донвуглепневматику» під кодами «Інтертрансу».
Однією із найважливіших умов договору між «Інтертрансом» і «Донвуглепневматикою» була саме наявність гарантійного листа Ікар-Банку. Ця умова була навіть оформлена як доповнення до типового договору. Без такої гарантії послуги з перевезення не були б надані взагалі.
Усього за вищевказаним договором було видано шість гарантійних листів: №842 від 05.07.00, №12/1014 від 23.08.00, №12/1143 від 25.09.00, №12/1226 від 11.10.00, №12/1433 від 29.11.00, №12/18 від 03.012001. За одним із них (№12/1226 від 11.10.00) банк навіть сплатив «Інтертрансу» заборгованість «Донвуглепневматики» у сумі
1 200 000 грн.!
З початку судового процесу Ікар-Банк не оспорював існування такого гарантійного листа в принципі. У судових засіданнях йшлося про те, що такий лист видавався не «Інтертрансу», а представникам «Донвуглепневматики» на руки, а потім ті передавали гарантійний лист «Інтертрансу», після чого починалися перевезення. Спочатку Ікар-банк намагався представити всю справу так, нібито «Донвуглепневматика» одержала в нього гарантійний лист №12/18 від 03.01.2001, але не передала «Інтертрансу». Потім — що нібито гарантійний лист виданий зовсім за іншим договором і не відноситься до заборгованості, що виникла у «Донвуглепневматики» перед «Інтертрансом» у сумі 8 млн. грн. Остання версія — начебто б такого листа взагалі не було і навіть нібито існує акт про знищення саме того бланка (007209), на котрому і був надрукований цей гарантійний лист.
Судовий розгляд триває з 2001 року. З самісінького початку судом першої інстанції м. Києва рішення було прийнято на користь ДТЕП «Інтертранс», потім апеляційною інстанцією м. Києва було скасовано, але Вищий господарський суд скасував постанову апеляційної інстанції. Після всього Верховний суд України, розглянувши скаргу Ікар-банку і докази «Інтертрансу», знайшов у справі деякі процесуальні порушення, а саме, що справу було розглянуто в Києві, а не в Донецьку, тобто не дотримана підвідомчість. Тому всі матеріали знову направили на повторний розгляд. У ході вже повторного слухання перша інстанція в м. Донецьку виносить рішення на користь «Інтертрансу», а апеляційна інстанція в м. Донецьку його підтримує. В даний час настала стадія виконання. Але державна виконавча служба не квапиться виконувати законне рішення, що набуло чинності. Спочатку державний виконавець відкриває провадження (14.05.2004) і дає Ікар-банку, відповідно до законодавства, можливість добровільно погасити заборгованість до п’ятниці 21.05.2004 р. Але вже в понеділок 24.05.2004 р. виносить ухвалу про відкладення виконавчого провадження, оскільки боржник звернувся в суд у зв’язку з нововідкритими обставинами. Як це заважає проводити виконавчі дії (покласти платіжку в банк), не зрозуміло. Після скарги «Інтертрансу» начальник виконавчої служби «допомагає відновити законність»: скасовує постанову про відкладення виконавчого провадження і зобов’язує призупинити її і звернутися в суд в інтересах боржника (!) із проханням відстрочити виконання законного рішення суду, котре набуло чинності.