Кримінальна Одеса не один рік приковувала до себе увагу жорстокими вбивствами та масштабними зловживаннями в економіці. Переділ власності на користь окремих чиновників, великого бізнесу та криміналу став для неї нормою. Що змінилося з приходом у країні нової влади? Чи проголошені нею принципи побудови правової держави для багатьох — непосильне завдання?
Минулого тижня в Одесі відбувалося виїзне засідання комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Ситуація в Одеському регіоні, згідно з результатами аналізу, проведеного комітетом, така: теперішня організована злочинність тісно пов’язана з чиновниками та правоохоронцями. Певні бізнес-структури використовують їх для вирішення власних фінансових завдань, а простіше кажучи, вони діють спільно. На засіданні комітету ставилося завдання з’ясувати, наскільки оновлені лави одеських правоохоронців здатні подолати хворобливі явища, що наскрізь роз’їли суспільство? Що вже зроблено і що заважає по-справжньому боротися з корупцією й організованою злочинністю?
Доповідали всі керівники силових відомств, включаючи СБУ. Як і за всіх часів, начальники спиралися на статистику. Гонитва за показниками на тлі нерозв’язаних проблем, як і раніше, вітається. А що за цифрами? У чому виявляється зрощування бізнесу та влади? Що являють собою злочинні угруповання, особливо у сфері економіки? Хто їх очолює? Це були головні питання, що цікавили главу комітету Володимира Стретовича. Проте домогтися конкретики не вдалося. Ані начальник обласного УМВС Михайло Вершняк, ані прокурор області Віктор Шахов прізвищ не називали. Лише начальник СБУ Володимир Туриця навів приклади. Проте, судячи з його доповіді, головні корупціонери, яких виявила служба безпеки, — це, виявляється, дрібні чиновники з районів і сільські голови. Приміром, було названо начальника УЖКГ Ізмаїла, заступника начальника Малинівської райадміністрації м. Одеси.
Треба сказати, що за останні роки вперше при відкритих дверях доповідав про роботу відомства начальник обласного СБУ. Проте його виступ і відповіді на запитання членів комітету були такими, що краще б він узагалі не виходив на трибуну. Володимир Стретович зазначив: або людина не встигла обвикнутися на новому місці, або взагалі не розуміє, про що йдеться.
Згідно з аналітичною довідкою комітету, робота головного управління відділу боротьби з корупцією й організованою злочинністю обласного УСБУ в Одеській області була і залишається на низькому рівні. За матеріалами цього підрозділу торік було направлено до суду всього дві кримінальні справи, що стосувалися ОЗУ. Цього року не виявлено жодного. Скільки сьогодні діє в області організованих злочинних угруповань, статистика умовчує. Є дані, скільки виявлено на основі направлених до суду кримінальних справ. Таких за п’ять місяців цього року — 12 (2004-го — 14). За словами прокурора області, 15 ОЗУ перебувають у розробці. Що ж до корупції, то всіма правоохоронними органами області складені 237 протоколів. Та більшість із них — це порушення так званих спеціальних обмежень. Кількість розкритих корупційних діянь — 21 протокол. Для відшкодування збитків, заподіяних державі корупціонерами, прокуратура заявила лише два позови, і за результатами їх розгляду бюджет одержав трохи більш як 1 тис. грн. Отож, після доповідей силовиків стало зрозуміло: корупція в Одесі є, корупціонерів — немає.
Загалом, місцеві силовики сьогодні мають безпорадний вигляд у вирішенні низки завдань. Місяць тому в облдержадміністрації відбулося підсумкове засідання комісії із земельних питань під головуванням губернатора Василя Цушка. Президентом країни було поставлене завдання з’ясувати, як використовується земля. Були присутні всі силовики. Так от, губернатор не міг з’ясувати, хто ж є орендарями низки озер. Треба сказати, земельні правопорушення — це чудовий тест на ефективність роботи силовиків. І він поки що теж підтверджує лише видимість боротьби. Міліція вже відрапортувала про порушення у цій сфері. Проте домогтися у них конкретики, які саме кримінальні справи заведено, на кого і яка їхня доля, неможливо. Усе це є таємницею. Водночас боротьба за курортні землі, приміром, санаторіїв «Дружба», «Україна», дитячих туберкульозних санаторіїв триває.
Нещодавно прокурор області Віктор Шахов провів брифінг для вузького кола журналістів (щоб менше незручних запитань ставили). Так от, прокурор заявив, що кримінальна справа, яку порушила прокуратура за фактом продажу одеських санаторіїв, що належать об’єднанню «Укрпрофздравниця», оскаржена в суді працівниками двох санаторіїв, хоча справу порушено за фактом. І суд, який не мав права приймати справу до розгляду, виніс рішення на їхню користь. Прокурор уже оскаржив у апеляції рішення судді Пислар. І, вочевидь, попереду ціла судова епопея.
Доля земель дитячих туберкульозних санаторіїв «Люстдорф» і «Зелена гірка» теж сьогодні вирішується у суді. 17 червня Господарський суд м. Києва виніс рішення на користь тих, хто намірився відібрати десятки гектарів землі на морському узбережжі. Тоді як прокуратура вже давно з гордістю відрапортувала, що вдалося врятувати землі цих дитячих санаторіїв. На прохання журналістів надати докладнішу інформацію про те, хто винен у тому, що відбувається, хто стоїть за розбазарюванням земель і майна, Шахов відповів відмовою. Мовляв, я вам уже все сказав. Хто ж ці особи, котрі досі продовжують нахабно претендувати на санаторно-курортні землі? Чому прокуратура та міліція тримає цю інформацію у секреті? До речі, пан Стретович на засіданні комітету намагався пояснити одеським силовикам, що корупціонери та правопорушники бояться гласності. А отже, буде більше користі, коли їхні імена звучатимуть прилюдно. Та ба! Силовики сьогодні не знають, що робити з проголошеною гласністю. Вести відкритий діалог із суспільством вони ніколи не вміли. А з огляду на те, що добуті матеріали стають потім предметом торгу, їм це просто невигідно.
Нині силовики свої прорахунки в роботі намагаються звалити на суддів. Мовляв, саме вони зводять нанівець усю їхню ударну діяльність. Те, що суди, як сказав Стретович, становлять сьогодні загрозу для держави, — це правда. Оскільки суддівське безмір’я, згідно з його словами та й репліками виступаючих, переросло будь-які межі. Та правда й те, що справи, які правоохоронці передають до суду, зліплені таким чином, що їх закривають через брак доказів або відсутність складу порушень, або ж їх малозначність. Про це свідчить і статистика. Протягом цього року судами закриті 22 протоколи, складені правоохоронними органами.
Та коли говорити про роботу суддів, які сьогодні поза контролем і покаранням, то спочатку один показовий штрих. Згідно з рішенням Апеляційного суду Одеської області нещодавно було відпущено на волю через хворобу ватажка однієї з найкривавіших банд у історії Одещини Мар’янчука. Щоправда, після виходу на волю його відразу заарештували. Та факт залишається фактом. Голова Апеляційного суду Одеської області Анатолій Луняченко на засіданні комітету з цього приводу намагався пояснити, що суддя формально вчинив правильно. «Хоча я б таке рішення, у частині звільнення з-під варти, не виніс, — сказав він. — Проте, наскільки правий суддя, вирішить Верховний суд України». За словами Луняченка, справу Мар’янчука було розвалено ще на етапі слідства. Тому незрозуміло, на що розраховували ті, хто направляв її до суду. По-перше, було порушено конвенцію про екстрадицію. Мар’янчука передала Угорщина. Україна дала запит за одними статтями, а обвинувачення потім було пред’явлено за іншими. По-друге, йдеться про банду, що складалася з кількох людей. Тих, хто давав показання, уже немає в живих. Один із членів банди — Якименко «втік» зі слідчого ізолятора СБУ. А інший — Рябошапка помер у слідчому ізоляторі Житомира за загадкових обставин. Та суду саме і ставлять у провину те, що він не вжив усіх заходів для прискорення розгляду справи. Це по-перше. А по-друге, бандити мають сидіти у в’язниці, і тут будь-які аргументи зайві .
Підіймався на трибуну (а вірніше, підіймали) і голова Господарського суду Одеської області Валентин Продаєвич, діяльність якого вже стала притчею во язицех. Глава суду не готовий був виступати, пояснив, що пізно одержав запрошення. Та мав сміливість заявити, що суд працює на державу і народ. Проте запитання (як розуміти, що судді тлумачать закон і так, і сяк: одні на користь відповідача, інші — позивача, і все іменем України? Що це — особиста заінтересованість, недосконалість законодавства чи проникнення корупції до судової системи?) залишилися без належної відповіді. Якби хтось об’єктивно проаналізував роботу судів, то відразу стало б зрозуміло, скільки рішень іменем України винесено насправді на шкоду її громадянам і державі.
На роботу суддів нарікали і новий глава обласної податкової адміністрації Валерій Данилін, і новий начальник Одеської митниці Олександр Симонов. Завдяки рішенням судів бюджет продовжує втрачати чималі кошти. За словами Даниліна, податкова донараховує платежі або зменшує суми для відшкодування ПДВ, а керівники фірм у відповідь звертаються до суду зі скаргами, і він виносить рішення на їхню користь. Податкова намагається ці рішення оспорити в апеляції, та суд за формальними ознаками їх навіть не приймає. Торік державою було відшкодовано 600 млн. грн. ПДВ. Цього року суди прийняли рішення на 128 млн. грн. За словами Даниліна, переважно грішать судді з Малинівського та Приморського райсудів м. Одеси.
А начальник митниці Олександр Симонов повідав кричущу історію зі псевдоекспортом дроту. Оформлявся він для вивезення за кордон якимось київським підприємством «Атрон» ще 2003 року. Його обсяги було завищено у три тисячі разів. Митниця відмовила в оформленні документів. Проте «Атрон», що складався із двох засновників і трьох співробітників, які наймали приватну квартиру, подав, зауважте, у січні 2005 року позов до суду. Перша інстанція господарського суду їм відмовила, а друга — їхнє прохання задовольнила. І матеріали терміново відвезли до Києва. Обласна прокуратура подала касацію. Проте Вищий господарський суд залишив її без розгляду. І тепер держава має віддати цій комерційній структурі 12,5 млн. грн. ні за що.
Що ж до роботи самої митниці та її боротьби з контрабандою, то, як констатував сам начальник, справи погані. За словами Симонова, контрабанда сьогодні скрізь: у повітряних і морських суднах. При цьому спостерігається відхід контейнерів для розмитнення у інші регіони. Це Київ, Київська область, Миколаїв, Західна Україна. Іде пластмаса, арахіс, пальмова олія, взуття, тканини. Це свідчить про те, що умови, створені в портах, підприємців не влаштовують. А ті, хто розмитнюється у порту, прагнуть проводити огляд і оформляти документи... вночі. До речі, пан Стретович намагався з’ясувати, що це за пароплав прийшов із товаром, який перевозить син одеського чиновника і який не підлягає розмитненню. Та відповіді не почув.
Остаточно підсумовуючи, парламентський комітет констатував, що картина в області загалом невтішна. Робота правоохоронних органів за перше півріччя не зазнала великих змін. Хоча відзначив позитивні напрацювання у діяльності міліції з приходом Вершняка. Комітет наполягатиме на посиленні керівництва Апеляційного суду Одеської області та на звільненні першого заступника начальника обласного УМВС Івана Пастушка. Та точнішим і критичнішим в оцінках ситуації був губернатор Одещини Василь Цушко. За його словами, криміналітет сьогодні крокує попереду правоохоронних органів, які за його діями не встигають. Схеми, які він відпрацьовує під певні рішення влади, випереджають самі рішення. Та найсумніше те, що сьогодні у правоохоронних органах створюється паралельна влада, яка має свій дах у Києві та веде свою гру. «Сьогодні призначали нових начальників, — пояснював Цушко, — а до них впливові люди з Києва прикріпили своїх заступників, які поводяться дуже незалежно. Трохи більше пощастило в цьому сенсі лише новому начальнику митниці Олександру Симонову, якому дали можливість привезти зі столиці свою команду. А, скажімо, прокурор області — немов тополя на Плющисі. За словами губернатора, жодне призначення його заступників (а їх шестеро) із ним не узгоджували. Тож сьогодні у прокуратурі немає єдиної команди, здатної працювати на єдину мету. А що говорити загалом про правоохоронні органи області...