Тим, що в Україні порушуються закони, нікого не здивуєш. Точно так само важко когось здивувати тим, що в нашій країні чиновники повсякчас використовують своє становище для власного збагачення — і зовсім не духовного. Природно, що вищий ранг чиновника, то більше шансів у нього взяти від життя все, і навіть більше. Однак, пам’ятаючи про народну мудрість «чим більша шафа, тим гучніше вона падає», високопоставлені державні мужі намагаються прокручувати свої справи в тіні, не привертаючи до себе підвищеної уваги громадськості та підтримуючи імідж благовидних слуг народу. У цьому світлі поведінка одного з найвпливовіших людей країни — заступника генерального прокурора, члена Вищої ради юстиції України Віктора Кудрявцева — видається дуже нетиповою.
Суть у тому, що Віктор Вікторович мав необережність не раз засвітитися в одній дуже негарній історії, яка сталася (і триває нині) у невеличкому кримському селищі Відрадне. Саме тут, в одному з найпрестижніших місць
Південного берега Криму, недалеко від Нікітського ботанічного саду в Нижній Масандрі (4 км від центру Ялти) розташувався ЗАТ «Пансіонат «Прибережний». З початку 90-х років акціонерами пансіонату, який має понад чотири сотні місць для приймання гостей, були найбільші промислові підприємства Росії та України — такі як московський завод ім.Лихачова (ЗіЛ), пітерський «Позитрон», Запорізький алюмінієвий комбінат, АНТК ім.Антонова. Надалі фактичним власником «Прибережного» став підприємець Ігор Сухоруков. А торік контроль над пансіонатом дістали родичі Віктора Кудрявцева — власником 61% акцій відрадненського ЗАТ став Анатолій Кононенко (родич колишнього судді Верховного суду України Віктора Кононенка — тестя В.Кудрявцева), а ще 10% придбав рідний брат заступника генпрокурора Олександр Кудрявцев.
Звідки в цих людей узялися кілька десятків мільйонів доларів на придбання компанії, історія умовчує. Та ми й не перейматимемося питанням, де ці люди знайшли такі гроші — як кажуть, не пійманий — не злодій. Однак нас має зацікавити питання, чому представник ГПУ захищає свої інтереси, використовуючи при цьому в особистих цілях Генпрокуратуру, як каток, що давить усіх на своєму шляху?
Адже, змінивши керівництво «Прибережного» та розпочавши налагоджувати схему відбивання понесених витрат, нові власники пансіонату незабаром виявили, що в них є сусіди, яких вони почали вважати небажаними для себе. Йдеться про колишній двоповерховий корпус «Сон біля моря», розташований на території, яку орендує пансіонат. Багато років тому цей недобудований корпус, який, до речі, споруджувався російським заводом «Позитрон» і ніколи не був власністю пансіонату, був добудований інвесторами, які купили його в росіян. Згодом інвестор продав номери в корпусі громадянам. Тепер тут свої законні власники, вони ж — мешканці.
А також йдеться про відомчий гуртожиток, 16 мешканців якого приватизували свої квадратні метри, а також устигли створити об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. З моменту приватизації нові власники, права власності яких були у відповідності із законодавством зареєстровані в Ялтинському бюро технічної інвентаризації, вклали чималі гроші в ремонт придбаних ними квартир, фасаду будинку та прилеглої до нього території. Тривалий час вони мирно сусідили із ЗАТ «Пансіонат «Прибережний», оплачуючи надані їм послуги (постачання води, вивезення побутових відходів тощо).
Зі зміною власників «Прибережного» ситуація кардинально змінилася. Нове керівництво пансіонату вирішило влаштувати мешканцям будинку несолодке життя, практично відразу відмовивши їм у наданні таких послуг. Понад те, пансіонат «Прибережний» розпочав судову атаку на мешканців. Так, у жовтні 2008 р. ЗАТ подало заяву в Господарський суд Києва про перегляд за знову виявленими обставинами рішення 2003(!) року, згідно з яким Ялтинське БТІ оформило корпус «Сон біля моря» у власність інвестора. І одночасно з цим Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу проти судді Господарського суду Києва за актом винесення «явно неправосудного рішення» п’ятирічної давності у справі про «Сон біля моря». Такий неординарний підхід дав свої результати. Вже в листопаді суддя оперативно скасувала своє ж рішення про визнання інвестора законним власником кримської нерухомості. При цьому фірма-інвестор навіть не могла захищатися, оскільки була ліквідована ще в 2007 році.
Утім, попри посилений тиск, мешканці нещасного «Сну біля моря» відстояли свої права — вони звернулися з касаційною скаргою у Вищий господарський суд, який у квітні залишив у силі рішення суду 2003 року. А у червні крапку в справі поставив Верховий суд України, відмовивши пансіонату в задоволенні його скарги на цей вердикт.
Уже в липні Віктор Кудрявцев спрямував касаційне подання у Вищий господарський суд із вимогою повторно переглянути справу та скасувати раніше ухвалене рішення. І, о диво, 19 серпня вищий госпсуд ухвалив «потрібне» рішення.
Крім того, прокуратура взялася за суддів, які не почули раніше високопоставленого чиновника, розпочавши перевірку законності винесених ними рішень. До того ж прокуратура не залишила без уваги й колишнього генерального директора пансіонату Валентина Савельєва — щодо нього прокуратура Ялти та Генпрокуратура за розпорядженням невтомного заступника генпрокурора порушила дві кримінальні справи, в яких йому інкримінується нібито «заволодіння майном пансіонату шляхом зловживання службовим становищем». При цьому справа направляється на розслідування до... Херсона.
Читачеві здається, що в цьому немає логіки — адже й майно, і «фігуранти» перебувають у Криму?
Віктор Кудрявцев направив у Ялтинський міський суд листа з вимогою «максимально об’єктивно та з урахуванням інтересів держави» (який стосунок вона має до приватного пансіонату, невідомо) розглянути справу екс-керівника «Прибережного». А поки прокуратура розбирається із суддями, мешканцям «Сну біля моря» (будинок №13) йдуть «листи щастя» від імені наглядової ради пансіонату (його членами є вже згадані Анатолій Кононенко та Олександр Кудрявцев). У них зазначається, що люди були обдурені старим керівництвом «Прибережного» і пропонується добровільно відмовитися від нерухомості, якою вони законно володіють.
Кращого визначення, ніж «авантюрний», для такого плану дій вигадати важко, адже пансіонат розташований у прибережній зоні на території парку-пам’ятки, де діють обмеження на забудову. Втім, жага прибутків, яку обіцяє забудова привабливих ділянок (ціна квадратного метра нерухомості в цьому районі може зашкалювати за 7 тис. дол.), як звичайно, перемогла — і нині земля пансіонату стараннями його власників, котрі обзавелися дозволом на розширення «Прибережного» до 1400 місць, являє собою вируючий будівельний майданчик.
А про те, що територія пансіонату вважається зоною зсуву, і будівлі теоретично можуть просто сповзти в море, ніхто вже не думає. Та й кому це потрібно — адже на варті «законності» стоїть Генпрокуратура. Чи, точніше, ТОВ «Генеральна прокуратура» в особі окремого її високопоставленого працівника, небайдужого до моря, сонця та грошей.