«Такого відвертого тиску, такого брутального, нахабного втручання в діяльність судів, як тепер, не було ніколи», — заявив в інтерв’ю «ДТ» Голова Верховного суду України Василь Онопенко.
Він наголосив, що раніше тиск і втручання у діяльність судів чинили окремі посадовці, однак тепер «це вийшло на нормативний рівень, здійснюється цілими державними інституціями» і навіть «певною мірою набуло статусу офіційної політики з боку окремих державних інституцій».
Онопенко розкритикував ухвалений Верховною Радою закон, яким право призначати і звільняти голів судів та їхніх заступників, якого нещодавно позбавили Президента, надано Вищій раді юстиції.
«Я розумію, що комусь дуже хочеться, так би мовити, не києм, то палицею прибрати до рук призначення суддів на адмінпосади. Чиї це руки і що вони можуть коїти із судами та суддями — також відомо. Але й закон прямо суперечить положенням статей 8, 19, 131 Конституції України, яка не відносить до повноважень Вищої ради юстиції вирішення питань призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та їх звільнення з цих посад», — наголосив він, додавши, що цей факт неодноразово підтверджено Конституційним судом.
Крім того, звернув увагу Онопенко, цей закон створює додаткові передумови для «суцільного втручання і суцільної залежності голів судів від прокуратури, адвокатури, виконавчої та законодавчої влади», представники яких входять до складу Вищої ради юстиції.
Він пояснив: «За цим законом, голова суду чи його заступник призначаються Вищою радою юстиції за поданням члена Вищої ради юстиції. Виходить, що за поданням працівника прокуратури (генерального прокурора, його двох заступників, які є сьогодні членами Вищої ради юстиції) призначаються голова суду чи заступник голови суду. Прокурор є суб’єктом процесу — про яку незалежність суддів можна говорити?»
Окремо голова Верховного суду попередив депутатів Верховної Ради, які тиснуть на суддів, прикриваючись правом звертатися до будь якого органу або посадової особи.
«Це право народного депутата не поширюється на питання, пов’язані із здійсненням правосуддя у конкретних справах. З цього приводу є відповідне рішення Конституційного суду, постановлене ще в 1999 р., у якому однозначно вказано, що депутат не має права звертатися з вимогами або пропозиціями до судів, голів судів та до суддів стосовно конкретних судових справ», — нагадав він.
Василь Онопенко також повідомив, що своєю постановою пленум Верховного суду роз’яснив судам, що подібні звернення є неприпустимими і не підлягають розгляду. «Понад те, за певних обставин їх слід розцінювати як втручання у судову діяльність, за що передбачено юридичну відповідальність», — додав він.
Суддя також повідомив, що аналіз усіх депутатських звернень до суду з конкретних справ виявляє цікаву закономірність: «Цим переважно «грішать» кілька депутатів, зокрема тих, які до свого депутатства працювали у судовій системі. На конвеєр поставлено звернення з господарських справ, справ про корпоративні, земельні спори».
При цьому він запевнив: «Якщо це не припиниться і після прийняття згаданої постанови пленуму, перше, що ми зробимо, — оприлюднимо інформацію про такі звернення».
Детальніше читайте в інтерв’ю Олександри Примаченко з Василем Онопенком у свіжому номері «ДТ».