«Сьогодні всі призначення, всі порушення кримінальних справ Генеральною прокуратурою є нелегітимними», — заявив у парламенті народний депутат України Юрій Кармазін. Він вважає, що поновлення на роботі «старого нового» генерального прокурора Святослава Піскуна в обхід Верховної Ради суперечить закону. Стверджуючи це, він посилається на Конституцію та рішення Конституційного суду від 7 травня 2002 року. С.Піскун був відновлений на посаді Президентом на підставі рішення Печерського суду столиці, котре «відновило його права».
Існує рішення Конституційного суду України від 7 травня 2002 року (№8-рп/2002) у справі №1-1/2002 щодо підзвітності актів про призначення або звільнення посадових осіб. Рішення прийнято за поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень другої та третьої частин статті 124 Конституції України. Президент звернувся в КС із проханням прояснити питання, чи мають право суди загальної юрисдикції приймати у провадження і розглядати по суті позовні заяви про поновлення на роботі, зміну формулювання звільнення членів Кабміну, керівників інших центральних органів виконавчої влади й осіб, призначуваних і звільнюваних із посади президентом або парламентом.
У конституційному поданні стверджувалося, що Конституція України не наділяє будь-який державний орган повноваженнями щодо скасування чи тимчасового припинення дії актів президента й парламенту. Для прем’єр-міністра, членів Кабміну, генпрокурора, суддів й інших осіб, призначуваних президентом чи парламентом, встановлений особливий порядок призначення і звільнення з посади. Цікаво, що генеральний прокурор тоді також висловив свою точку зору з цього приводу, зауваживши, що вважає неможливим оспорювати акти президента про призначення та звільнення з посад у судах загальної юрисдикції, оскільки визначення конституційності таких актів відноситься до повноважень Конституційного суду.
Так ось пункт 1.2 рішення Конституційного суду в даній справі говорить: «Вирішення Конституційним судом України питань щодо відповідності Конституції України (конституційності) актів Президента України і правових актів Верховної Ради України не виключає можливості оскарження в судах загальної юрисдикції актів Президента чи постанов ВР індивідуального характеру з питань призначення на посаду або звільнення з посад щодо їхньої законності, за винятком тих актів, які є наслідком конституційно-політичної відповідальності (статті 115, 122 Конституції України) посадових осіб». У статті 115 йдеться про прем’єра. А стаття 122 Конституції присвячена генеральному прокурору України, призначуваному за узгодженням із Верховною Радою і звільнюваного президентом.
Таким чином, ставляться під сумнів, зокрема, кримінальні справи, порушені Генеральною прокуратурою останніми днями. Тож цілком не зайво прояснити це питання юристам (на відміну від деяких судів, а також працівників Мін’юсту, котрі не опротестували рішення про відновлення С.Піскуна в посаді), інформованим щодо рішень КС, які безпосередньо стосуються питань відправлення правосуддя. Зокрема, тому що в делікатному становищі опинився не тільки С.Піскун, котрий явив світу несподівано прогресивні погляди і зворушливо зізнався, що «його підняла з колін помаранчева революція». У неприємній ситуації можуть опинитися також чимало соратників С.Піскуна, котрі дружнім строєм повернулися в Генеральну прокуратуру на основі його наказів.