UA / RU
Підтримати ZN.ua

Епопея триває

Компанія «ТМР Енерджі Лтд» («ТМР») планує подати апеляцію до Верховного суду Канади на рішення, винесене 24 січня 2005 року Федеральним апеляційним судом Канади...

Компанія «ТМР Енерджі Лтд» («ТМР») планує подати апеляцію до Верховного суду Канади на рішення, винесене 24 січня 2005 року Федеральним апеляційним судом Канади. Цим рішенням постановляється, що наказ канадського суду, затверджений у січні 2003 року, яким було визнано винесене на користь ТМР арбітражне рішення на суму 40 млн. дол. США проти органу Держави Україна — Фонду державного майна України (ФДМ), був прийнятий неналежною посадовою особою канадського суду.

Цей наказ про визнання арбітражного рішення був підставою, на основі якої в січні 2003 року компанія «ТМР» звернулася з вимогою про накладення арешту на літак, який перебував у державній власності України й експлуатувався державним підприємством «АНТК ім. Антонова», вартість якого оцінюється в декілька мільйонів доларів США.

«ТМР» стверджує, що примусове виконання винесеного на її користь арбітражного рішення тимчасово заблоковано в Канаді. Однак рішення Апеляційного суду в жодному разі не суперечить і не впливає на висновки, зроблені Федеральним судом Канади. А саме: що ФДМ та Держава Україна є тотожними, що літак є державною власністю, а також що державне майно може підлягати арешту для задоволення винесеного на користь «ТМР» арбітражного рішення.

У травні 2002 року, після дворічного розгляду в м. Стокгольм арбітражем у складі трьох міжнародно визнаних арбітрів, на користь компанії «ТМР» було винесено рішення проти ФДМ України в результаті суттєвого порушення з боку ним договору, укладеного з ТМР як учасником українського спільного підприємства у нафтопереробній сфері.

Хоча арбітражне рішення є остаточним і обов’язковим до виконання після його прийняття, Україна відмовлялася сплатити належну суму. Спроби з боку України домогтися скасування зазначеного рішення були відхилені шведськими судами. Рішення арбітрів залишається чинним. Тому «ТМР» вирішила добиватися примусового виконання арбітражного рішення в різних країнах світу, в яких Українська держава має майно.

У зв’язку з цим у січні 2003 року ТМР звернулася до судів Канади про визнання арбітражного рішення в Канаді. Протонотаріус (посадова особа канадського суду, уповноважена вчиняти певні судові дії), призначена судом розглянути заяву, постановила про визнання арбітражного рішення, і арбітражне рішення набуло статусу такого, що підлягало примусовому виконанню в Канаді. ФДМ був належним чином повідомлений про наказ протонотаріуса, але не вжив ніяких заходів з опротестування визнання арбітражного рішення.

Далі, у червні 2003 року, ТМР арештувала в Канаді літак, який перебував у державній власності України й експлуатувався державним підприємством «АНТК ім. Антонова». Після тривалих слухань канадські суди у грудні 2003 року постановили залишити в силі арешт літака. Визнавши, що ФДМ та Україна є одним і тим самим, що ні держава, ні літак не користувалися судовим імунітетом, а також що державне майно, таке як літак, може підлягати арешту для задоволення арбітражного рішення.

Після цього АНТК ім. Антонова та Україна вперше подали скаргу з процедурних питань стосовно наказу про визнання, прийнятого у січні 2003 року, стверджуючи, що справа була помилково передана судом до протонотаріуса, а не до судді. Цей аргумент (обґрунтованість якого «ТМР» оскаржуватиме в ході апеляційного розгляду) був взятий до уваги Федеральним судом Канади, який прийняв рішення про скасування визнання арбітражного рішення (та наступного арешту літака) і запропонував «ТМР» звернутися до судді із заявою про визнання арбітражного рішення. 24 січня 2005 року Федеральний апеляційний суд Канади підтвердив це рішення.