Протягом тижня в Тернополі сталися дві крадіжки з церков. На сам факт крадіжки, хай і зі зломом, ніхто б не звернув уваги, але щоб у спокійному, патріархальному місті, де на 250 тисяч жителів припадає понад 30 різноманітних богоугодних закладів, майже одночасно пробралися у храми! Це вже була НП.
Проте оперативно-слідчим бригадам не довелося особливо напружуватися: підозрювані ховалися поблизу, в уже помічених кублах, отож були затримані на гарячому майже відразу. В обох випадках злодюжками виявилися неповнолітні «гастролери» зі Львівської та Хмельницької областей. Напевно, випадковим був і вибір об’єкта нападу: і церква Різдва Христового, і Чесного Хреста — історично-архітектурні пам’ятки XVI ст., містяться в центральній частині міста, тож пацанва і «клюнула».
За словами настоятеля церкви Різдва Христового отця Димитрія, злодюжка не так узяв (храм діє порівняно недавно, переважна більшість парафіян — бабусі з копійчаними пенсіями), як заподіяв моральних збитків.
— Він осквернив наш храм, розкидав церковну атрибутику, ікони. По суті, поглумився над престольним хрестом — погнув його, відламав деякі деталі. Давнє Євангеліє кинув на підлогу, під ноги, пробрався за царські врата, куди мирянинові взагалі входити категорично заборонено. З господарських приміщень забрав срібні ланцюги, шкіряну куртку, консерви і навіть брикети «Мівіни».
Але найбільше приголомшило те, що 12-річний Володимир намагався відчинити двері комори хрестом із дзвіниці. Хрест зламався від пориву вітру і впав. Староста заніс і поставив його в коридорчику. Нікому й на думку не могло спасти, що над їхньою вірою поглумиться бомжуючий підліток. Такого в обласному центрі ще не траплялося. Хоча за дев’ять місяців поточного року в селах Тернопільщини було зареєстровано два випадки проникнення в церкви, і також за активної участі неповнолітніх. Діяли аналогічно: драбиною Володька піднявся на дах, каменюкою розбив вікно й заліз усередину.
Зі слів начальника кримінальної міліції у справах неповнолітніх МВС у м. Тернополі Ігоря Василюка, з початку року в області простежується зростання дитячої злочинності, приміром, по лінії карного розшуку більш як на 7%, зокрема в обласному центрі — на 29%. У окремих районах, приміром, у Підволочиському й Теребовлянському, динаміка зростання дитячих злочинів сягнула 200%.
Статистика засвідчує: попри те, що у Кримінальному кодексі немає «дитячих статей», неповнолітні інколи діють цинічніше, жорстокіше, з недитячим садизмом, ніби зганяючи на комусь злість за втрачене дитинство. Як правило, більшість малолітніх злочинців ще в рідних сім’ях приохотилися до наркотиків і алкоголю, а паління — взагалі для них річ звичайна. Як і дитяча проституція. Соціальні працівники Тернопільського обласного притулку для неповнолітніх зазначають, що більшість їхніх вихованців «на волі» регулярно займаються усіма видами сексу як у своєму середовищі, так і з «добрими дядями». Природно, за відповідну винагороду — пачку сигарет або пару гривень. 12-річна Інеса, якщо голодна, погоджується навіть за пиріжок. Дівчинка зізналася, що на панель уперше її привела мати, а окремих знайомих «для обміну досвідом» брала із собою старша сестра. Згодом, скуштувавши принад такого способу життя, зокрема й розв’язання фінансових проблем, дівчатка й дехто з хлопчиків, не ховаючись, відкрито «споживають» плоди Венери. Потім це досить часто закінчується відомими хворобами.
У міській кримінальній міліції у справах неповнолітніх працює дванадцять співробітників. Вони просто фізично не встигають проводити профілактичну роботу, коли на кожного припадає по шість тисяч підлітків-городян, не кажучи вже про «гастролерів».
Як правило, діти-бомжі інтелектуально відстають від своїх однолітків. Приміром, Володька «вивчає» рідний край не перший рік, і вже не раз тернопільська міліція привозила його до батьків, у Хмельницький, а ось школу обминає десятою дорогою. Його мати й батько — хронічні алкоголіки, мати гуляє і впродовж тривалого часу не живе з родиною. Батько хворий на туберкульоз, періодично лікується, ось хлопчик і звик жити самостійно. Не один раз його лупцювали старші, але йому легше вкрасти, ніж просити милостиню. Хоча дехто з його вуличних знайомих за сигарету чи пару гривень готовий піти на все — від секс-послуг до злочину.
Між іншим, нашого героя, крім епізоду з церквою, звинувачують іще в трьох крадіжках із сільських магазинів поблизу Тернополя. Правда, там він підсобляв своєму 15-річному «подільнику» Сергію. Зрештою, старшого затримали й відправили в приймальник-розподільник. Молодшого злодюжку вранці відпустили, вночі він «погосподарював» у церкві й обідав знову в міліції. До слова, відпустили його лише тому, що через жахливу коросту працівники дитячого притулку категорично відмовилися навіть тимчасово взяти хлопчика: пожалієш одного, а лікувати потім доведеться всю групу. І поки вирішувалося питання про влаштування Володимира до медзакладу, його потягнуло на старе.
Події останніх років засвідчують: «підлітковий кримінал» і справді стає жорсткішим, навіть у таких містах, як Тернопіль. Річ навіть не в залітних злочинцях без паспорта. Адже місцеві патріархальні родини також не обминула економічна криза.