Якщо тернистий шлях боротьби за свої права привів акціонерів фірми «ВАТ«Житомирінвест» до редакції газети, це означає тільки одне: у законодавчому тунелі хоч і є безліч можливостей відстояти права акціонерів, але, як у класиці жанру, тунель цей ніяк не кінчається. Із кожним днем ніби цукрова вата тане вартість акцій кожного із шести тисяч акціонерів. Ще трохи, і вся цінність цих паперів зведеться до вартості власне паперу.
Події розвиваються як у дешевому вестерні. З погляду правоохоронних органів, головними правопорушниками в цій історії виявилися ті, хто намагався відстояти свої права і припинити незаконне розтягування майна свого часу найбагатшого в Житомирській області підприємства — ВАТ«Житомирінвест» . Компанії, котра відбудувала весь регіон і володіє, точніше, володіла, значними промисловими і виробничими потужностями.
Щоб якось отримати в підприємства виробничу базу (5,6 га
в межах міста), було оформлено договір міни. Як рівноцінний об’єкт керівництво підприємства визначило... 30 комп’ютерів! До речі, знайти ці самі комп’ютери ще нікому не вдалося. Подібним чином ВАТ «Житомирінвест» реалізувало за договорами міни майнові комплекси, на яких розташовувалися десятки дочірніх підприємств. Це сільгосппідприємства, виробничі бази, адміністративні будинки в центрі міста. Але про все своєю чергою.
Перший крок на шляху до банкрутства ВАТ «Житомирінвест» здійснило, не повернувши кредитів відомому комерційному банку «Україна». Тут коментарі зайві, оскільки історія вже однозначно схарактеризувала цей етап переділу власності в країні. За позовом банку було ініційовано процедуру банкрутства. Рівно три роки тому, в листопаді, ухвалою господарського суду Житомирської області провадження у справі про банкрутство ВАТ «Житомирінвест» було припинено. Відповідно до ухвали суду, на управляючого санацією Олександра Дмитрука було покладено обов’язки керівника ВАТ, протягом півроку він мав скликати загальні збори акціонерів для обрання органів управління підприємством. Проте через півроку зборів акціонерів не відбулося...
Пасивність акціонерів, напевно, й породила нового генія у сфері незаконного злиття і поглинання. О.Дмитрук залишався керівником підприємства ще два з половиною роки. Підставою для цього стали досить дивні з процесуальної точки зору ухвали судді господарського суду Житомирської області Олени Сичової. Виконувач обов’язків керівника підприємства О.Дмитрук після невдалих зборів акціонерів попросив роз’яснити резолюцію згаданої вище ухвали суду, за його словами, «для виправлення помилок і уточнень». Замість поновити провадження у справі суддя Сичова виносить роз’яснювальну ухвалу, яка по суті є новим документом. Відповідно до «нової редакції» старої ухвали судді Олени Сичової О.Дмитрук уже не був обмежений у часі і був зобов’язаний виконувати обов’язки щодо формування всіх керівних органів акціонерного товариства до моменту їх створення у встановленому законом порядку. Тобто — на загальних зборах акціонерів.
Але з цього моменту О.Дмитрук (до речі, держатель 26,41% акцій ВАТ «Житомирінвест») мав би стати колишнім управляючим санації фірми. Натомість він став одноосібним власником усіх господарських прав на все її майно. І назву собі вигадав: «тимчасово виконуючий обов’язки президента фірми». Такої посади в статуті підприємства немає. Зате є весь набір повноважень.
Користуючись ухвалою суду, Дмитрук так і не скликав зборів акціонерів. За словами інших акціонерів фірми, весь цей період вони чекали зборів, які призначалися то на літо, то на осінь, — дата їх проведення увесь час переносилася.
Невдовзі, натхненний унікальними ухвалами колишнього заступника голови господарського суду Житомирської області Олени Сичової (частина з них, на які посилається О.Дмитрук, громадськості не відома), він розвинув досить активну господарську діяльність, перебравши на себе офіційно функції легітимного президента фірми, голови правління, зборів акціонерів, наглядової ради та ревізійної комісії ВАТ.
Навіть деякі заяви до суду пан Дмитрук почав підписувати так: «В.о. керівника фірми «Житомирінвест» ВАТ із повноваженнями органів управління» (!). А от іще один приклад дивного документа. Це протокол №2 наглядової ради фірми «Житомирінвест» від 5 травня 2009 року. Згідно з документом засідання наглядової ради фірми пройшло у присутності (цитата) «керівника фірми «Житомирінвест» із повноваженнями Наглядової ради (діє на підставі ухвал Господарського суду Житомирської області від 24.11.2006 р., 19.01.2007 р., 26.03.2007 р. у справі №1/28-Б)».
Ним же засідання визнано правомочним. Із двох питань порядку денного присутні (!) заслухали О.Дмитрука, який наполягав на розірванні з реєстратором ПриватБанк договору з обслуговування реєстру власників іменних цінних паперів і про передачу ведення реєстру іншому реєстратору, а саме ТОВ «УкрСибінкорКапітал». «Голосували «за» — одностайно», — засвідчив підписом під документом пан Дмитрук.
Щоправда, всі ці тонкощі стали відомі значно пізніше. Тоді шоком для акціонерів підприємства і надбанням громадськості в травні 2009 року — на зборах директорів дочірніх підприємств фірми «ВАТ «Житомирінвест» — стала інформація про зміну керівництва, здійснену в найдивніший спосіб.
10 квітня 2009 року О.Дмитрук приймає на посаду заступника за сумісництвом такого собі Сергія Сподіна. Першого ж робочого дня той стає (нібито на час відпустки О.Дмитрука) виконувачем обов’язків, нагадаємо, «виконувача обов’язків керівника підприємства».
Вже 15 квітня в нотаріуса К.Некрилова оформлюються договори міни нерухомості. Прізвище О.Дмитрука закреслено на бланку, замість нього — «в.о. т.в.о. Президента Сподін С.Ю». От така нотаріальна еквілібристика. Головне — до реєстру внести, а акціонери нехай потім роками бігають по колу. Раціонально і жорстко.
Місяць по тому «тимчасовий» Дмитрук, зігнорувавши ухвалу суду, видав особистий наказ про припинення ним тимчасового виконання обов’язків «за згодою сторін». Новий «тимчасовий виконувач обов’язків тимчасового виконувача обов’язків президента фірми» Сергій Сподін видав свій наказ такого змісту: «стаю до виконання обов’язків президента фірми». І все! Всього лише кілька слів, котрі коштували фірмі мільйонів доларів.
Цей знаменний день 14 травня 2009 року був особливо примітним для пана Дмитрука, який втратив посаду. Вже з наступним світанком його підприємство «ТОВ «Сервіс Буд» оформило з фірмою «ВАТ «Житомирінвест» показовий (але не єдиний!) договір купівлі-продажу адміністративного і гаражного комплексів у центрі міста Житомира. Відповідно до документа О.Дмитрук став власником адмінбудівлі загальною площею 3 232,5 кв. м за 370 тис. грн. Попри те, що, відповідно до експертної оцінки фірми «ЮрЕкс», проведеної на замовлення О.Дмитрука, за рік до продажу вартість цього комплексу становила 19 млн. 866,4 тис. грн. без ПДВ (3,5 млн. дол. за курсом на той період). За статутом підприємства, угоди вартістю понад 100 тис. грн. мають затверджуватися наглядовою радою ВАТ. Хитрість полягала в тому, що замість одного було оформлено п’ять договорів купівлі-продажу. Комплекс було продано нібито частинами, але без виділення в натурі...
При цьому договір дозволяє панові Дмитруку розрахуватися з продавцем — фірмою «ВАТ «Житомирінвест» в особі Сергія Сподіна — у травні 2012 року. Царський подарунок! «Житомирінвест» тепер не має ні цієї офісної будівлі, ні грошей за неї. Та й чи буде взагалі сплачено цей мізерний борг за нинішніх темпів зникнення майна фірми «ВАТ«Житомирінвест» ? Чи буде кому платити?
Виникає логічне запитання: чи міг О.Дмитрук добровільно піти з посади до зборів акціонерів без відповідної ухвали суду?
За цей час десятки працюючих виробничих фірм — дочірніх підприємств — «розчинилися» в паперах, наприклад найбільший виробник у регіоні товарного бетону, розчинів і виробів із бетону ДП «Будсуміші». Директора було звільнено. Підприємство перейменовано і перереєстровано в Київській області. Техніку і майно вартістю 2 млн. грн. переоформлено на інші фірми. Тепер це ДП «Ромашка», ТОВ «АБВ МАШ».
ТОВ «Аларит трейд», яке належить Сергію Сподіну, забиває велику рогату худобу в с. Івниця. Весь комплекс споруд перебуває в заставі у банку «Київ», кредит близько 8 млн. грн. не гаситься вже з лютого 2009 року. Договорів оренди немає, але ветеринарний дозвіл є. За такого підходу банку «Київ» до питання контролю за використанням закладеного майна пенсіонери і ветерани довго чекатимуть виплати своїх вкладів.
За півроку тимчасовий в.о. С.Сподін уклав близько 40 подібних правочинів. Серед легітимізованих ним договорів і той самий — про обмін виробничої бази «Будкомплектсервіс» (підприємства в межах міста Житомира загальною площею 6 га) на 30 комп’ютерів та ін. Усі договори засвідчені тим-таки київським приватним нотаріусом К.Некриловим, у котрого чомусь не виникло жодного сумніву в легітимності нинішнього керівництва ВАТ.
Таке питання виникло в Корольовського районного суду м. Житомира, який розглядав позов колишнього директора ДП «Будсуміші» А.Чернолихова про визнання незаконним рішення адміністрації фірми «Житомирінвест» про звільнення і про поновлення на посаді. Суд не прийняв як такий, що підтверджує повноваження С.Сподіна, наказ про його призначення на посаду. Керівництву кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, котра видала Сергію Сподіну посвідчення адвоката 2000 року, буде, напевно, цікаво дізнатися, що в позовній заяві «Житомирінвест» ідеться про таке: «Сподін С.Ю помилково вважав, що вказаного наказу достатньо для підтвердження його повноважень, оскільки суд ухвалою не вимагав рішення загальних зборів...» І далі: «...На підставі зазначеного Сподін С.Ю. під впливом помилки і будучи особою, юридично малограмотною, підписав апеляційну скаргу «Житомирінвесту»...»
Як же так вийшло, що ця «юридично малограмотна» особа стала обличчям такого величезного підприємства? І як можливо, що настільки безграмотні юридично акти цих панів сходять їм з рук і спрацьовують? Що затьмарює очі суддям, нотаріусам, правоохоронним органам?
От і в апеляційному суді Житомирської області (головуючий Л.Кочетов) врахували цей аргумент як вагомий. Схоже, саме на цій підставі й поновили строк подачі апеляції... Більше того, прийняли заяву від О.Дмитрука, «реанімованого» в терміновому порядку, певне, виключно для суду, на посаді «виконувача обов’язків керівника ВАТ «Житомирінвест» із повноваженнями органів керування». В деяких документах і С.Сподін уже фігурує як глава правління ВАТ «Житомирінвест». А чому б і ні?
У розсудливої людини вже не виникає жодних сумнівів в істинних намірах цих панів. Наприклад, інтернет-видання рясніють численними розповідями про малозаконні дії Сергія Юрійовича, пов’язані із входженням в органи управління різних підприємств. Але щоб із таким напором!
Усе це розбирання добра «Житомирінвесту» стало можливе через те, що разом із посадою Дмитрук, не маючи на те жодних повноважень, передав Сподіну і печатку підприємства, і свідоцтво про державну реєстрацію, і статутні документи фірми «ВАТ«Житомирінвест». На цьому святі життя шість тисяч акціонерів виявилися зайвими. До того ж дуже надокучливими.
Але найсмішніше: дізнавшись цього року, що відбувається на підприємстві, великі акціонери «Житомирінвест» спочатку кинулися захищати свого керівника від рейдерів. У травні вони звернулися до Житомирської міськради з вимогою внести до держреєстру пункт про заборону відчужувати майно підприємства без рішення загальних зборів акціонерів. Подавали заяви в міліцію. Але Богунський райвідділ міліції м. Житомира відмовив їм у порушенні кримінальної справи проти С.Сподіна і О.Дмитрука «через відсутність у їхніх діях складу злочину». Втім, після звернення до прокуратури Богунського району це рішення міліції було скасовано, зараз проводиться перевірка. Паралельно акціонери скаржилися в Генеральну прокуратуру України. Звідти отримали тільки формальну відписку з констатацією кадрових перестановок у «Житомирінвесті». Господарський суд Житомирської області відмовив їм у скасуванні наказів про призначення С.Сподіна. Один з акціонерів після спроби зупинити рейдерське захоплення одного з дочірніх підприємств сам був звинувачений у хуліганстві. А його заява в міліцію просто зникла. Направлення слідчого на експертизу про зняття тілесних ушкоджень є, а заяви немає.
Спочатку було страшно, кажуть акціонери «Житомирінвесту», потім сумно, а тепер смішно, бо хіба може все написане бути правдою?
Інша точка зору
На запитання «ДТ» відповідає Сергій Сподін.
— Сергію Юрійовичу, чому керівництво ВАТ відмовилося виконати ухвалу суду з обрання органів управління підприємством на загальних зборах акціонерів?
— Керівництво проводило збори акціонерів, але збори не відбулися через відсутність кворуму. Хоча мені невідомо про згадану ухвалу суду. Особисто я є власником близько 40% акцій, спільно з пов’язаними особами ми є власниками контрольного пакета, але цього не досить для проведення зборів (необхідно 60%, стільки становить кворум). Плануємо проводити збори наступного року — на той час докупити до 60%. Скуповування акцій — процес тривалий, оскільки кількість акціонерів сьогодні — 6012 фізичних осіб. Однак практично щодня люди приходять і продають свої акції.
— На якій підставі стали керівником ВАТ «Житомирінвест»? Чи не вважаєте ви, що для цього також потрібна була ухвала суду?
— Відповідно до ЗУ «Про акціонерні товариства», що набрав чинності 29 квітня 2009 року, питання про обрання керівника підприємства не належить до виключних повноважень зборів акціонерів. Ці повноваження віднесені до компетенції наглядової ради. Законодавець цим захистив підприємства саме від таких ситуацій, як на «Житомирінвесті», коли акціонери, маючи 1% акцій шантажують підприємства, блокуючи кворум на зборах.
— Ви — глава правління ВАТ? Коли й ким ви були призначені (обрані) на цю посаду?
— Я виконую обов’язки керівника на підставі рішення наглядової ради ВАТ «Житомирінвест». За останніх півроку правомірність призначення мене керівником вивчалася всіма можливими службами (від судів до пожежників), — порушень не виявлено. У тому числі є відповідні рішення судів про правомірність мого призначення.
— Хто нині є керівником ВАТ «Житомирінвест» — ви чи пан Дмитрук?
— Керівник підприємства — я. Формулювання «з повноваженнями органів управління» — це формулювання ухвали суду. Ми з вами не маємо права трактувати або пояснювати позицію суду.
— Чи вважаєте ви як юрист легітимним привласнення собі функцій наглядової ради та інших керівних органів, які обираються на загальних зборах акціонерів, виконуючим обов’язки керівника ВАТ «Житомирінвест» паном Дмитруком і вами?
— Я не виконую функцій наглядової ради. А в іншій частині питання — я повторюю, що не маю права коментувати ухвалу суду.
— Які показники діяльності ВАТ «Житомирінвест» за перше півріччя нинішнього року, порівняно з аналогічним періодом 2008 року?
— Незважаючи на кризу, ми змогли збільшити оборот компаній, які працюють на майні ВАТ «Житомирінвест». Конкретними цифрами оперувати не можу, оскільки кожна компанія має свій фінансовий результат, і консолідована звітність не ведеться. Для підсумовування в розрізі питання потрібна хоча б доба. Наведу приклад одного з сільгосппідприємств (с. Івниця Андрушівського району Житомирської області). Борги із зарплати — близько 400 тис. грн. — погашені, з оренди паїв близько 200 тис. грн. — погашені. Доти все здавалося тільки в оренду, всі ферми були порожні, посівна не проводилася, тобто оборот — «0».
— Яка цінність для акціонерів ВАТ «Житомирінвест» договорів про міну на рухоме майно, а саме: кілька комп’ютерів?
— У власності «Житомирінвесту» не було жодного гектара землі, відповідно, те, чого немає, не можна передати за договором міни. Наша принципова позиція — жодних основних фондів не продавати у перші 1—3 роки придбання підприємства. У цей період ми вживаємо заходів із дохідної роботи та розвитку основних фондів. На жодному підприємстві не сталося змін у гірший бік. Ті договори, що ви бачили, — це реорганізація, виправлення помилок періоду приватизації, а саме при приватизації майно колгоспу чи будівельного філіалу Житомирінвесту об’єднували однією юрособою і борги чи кредити одного поширювалися на всі інші самостійні підприємства. З огляду на таку складну ситуацію з боргами підприємства, щоб убезпечити різні підприємства фактично одне від одного, майно кожного підприємства було виведено в окрему юрособу. Чому через договір міни? Відповідно до законодавства, з договорів купівлі-продажу нерухомості треба платити 1% пенсійного збору, з договорів міни — не треба. Майно, яке було отримане за договорами міни, у міру необхідності продавалося за гроші, але вже без сплати у пенсійний фонд, — гроші спрямовувалися на погашення боргів «Житомирінвесту», при цьому коштів на Житомирінвест надійшло значно більше, ніж мало б надійти, якби нерухомість продавалася за експертною оцінкою.