Конституційний суд України розглянув подання Президента України і визнав неконституційними багато положень (понад 30 пунктів) чотирьох нормативно-правових актів Верховної Ради Криму — її регламенту, постанов про кадрову роботу, про Рахункову палату, про управління майном. Це веде до подальшого скасування ще понад 40 інших нормативно-правових актів, прийнятих парламентом Криму на основі норм, визнаних неконституційними. Такої масштабної деформації правового поля в автономії не було з мєшковських часів, коли Верховна Рада України навесні 1995 року скасувала першу кримську Конституцію та ще 40 кримських законів. Як оцінюють цей факт, і які правові висновки з нього зробили органи влади автономії?
Чергове повернення Криму в правове поле України різні політики оцінюють по-різному. Наприклад, «перемогою законності і здорового глузду» назвав рішення Конституційного суду України щодо низки постанов та норм регламенту Верховної Ради автономії голова Ради міністрів Криму Сергій Куницин. На думку глави уряду, «рішення кримського парламенту, про які йдеться, могли мати далекосяжні негативні наслідки». «У своїй сукупності ці нормативні акти не просто порушували рівновагу в розподілі повноважень між гілками влади, а фактично вели до узурпації влади в руках голови Верховної Ради. Це було не що інше, як спроба реставрації комуністичного номенклатурно-партійного ладу», — сказав глава уряду. На думку прем’єра, вердикт Конституційного суду, безперечно, зміцнить парламентську більшість, і робота Верховної Ради республіки матиме конструктивніший характер.
Постійний представник Президента України в АРК Анатолій Корнійчук «шкодує, що Верховна Рада автономії виявилася нездатною самостійно визнати свої помилки і врегулювати свої нормативно-правові акти, які явно суперечать законам України», — повідомила «Дзеркалу тижня» його прес-секретар Марія Лашкіна. «Гадаю, багатьом зрозуміло, — цитуються в повідомленні слова Анатолія Корнійчука, — що це негативно позначиться на іміджі всього кримського парламенту. У даній ситуації Конституційному суду довелося виступити в ролі «третейського судді». Він продемонстрував вірність законові і прийняв рішення, яке раніше прогнозувалося», — підкреслив Анатолій Корнійчук. За його словами, «представництво Президента України в АРК неодноразово звертало увагу депутатів і керівництва Верховної Ради на ці невідповідності ще в проектах вищезгаданих документів».
А що ж гадає сама «винуватиця торжества» — Верховна Рада Криму? Як повідомила «Дзеркалу тижня» прес-секретар спікера Галина Мамико, Леонід Грач «назвав «принципово важливим» той факт, що «Конституційний суд жодного з чотирьох нормативно-правових актів Верховної Ради Криму не скасував у цілому» і вони залишилися в правовому сенсі «живі». Однак координатор парламентської більшості в Криму Василь Кисельов на прес-конференції в Сімферополі сказав: окрім того, що рішення КС відновило законність в автономії, його велике значення полягає в тому, «що тепер чітко видно, що справжнім джерелом конфлікту в кримському парламенті є його ліве крило, тобто фракція «Комуністи і народовладдя» та сам Леонід Грач».
Коментуючи рішення КС, Леонід Грач заявив також, що «рішенням Конституційного суду ще раз підкреслюється наявність у державі Україна проблеми правової неврегульованості і правового вакууму в законодавчій базі в частині взаємовідносин між державою та автономією». Л.Грач також підкреслив, що «й надалі необхідно продовжувати рухатися до синхронізації правових полів держави й автономії». Однак депутати Віталій Верченко, Геннадій Говорущенко, Сергій Сидоренко не погодилися зі спікером. Вони вважають, що, навпаки, рішення Конституційного суду, яке зіставило кримські постанови і Конституцію України, свідчить, що саме ці питання ще до прийняття постанов у Криму вже були врегульовані Конституцією та законами України, а постанови Кримської Верховної Ради, про які йдеться, були не узгоджені з ними, а тому у своїй суперечливій частині ніколи не працювали, з огляду на верховенство законів України. Тому подальше прийняття рішень — про управління майном, про розстановку кадрів, про повноваження Рахункової палати — було явним порушенням законів і не повинно було виконуватися.
Начальник правового управління Ради міністрів Криму Лариса Апанасюк на прес-конференції в Сімферополі заявила, що твердження Леоніда Грача «про синхронізацію правових полів України й автономії» некомпетентні. На думку юристів, у країні не може бути двох правових полів, і навіть якщо автономія має якісь виняткові правомочності, яких не мають інші регіони чи їхні органи влади, то ці повноваження мають бути спочатку передбачені загальнодержавним законодавством і стати частиною загальнодержавного правового поля, а не випадати з нього. Тому теза про «синхронізацію» є просто виправданням правового нігілізму.
Справді, докладний правовий аналіз прийнятих у Криму постанов, виконаний Конституційним судом і викладений у його заключній частині, свідчить, що по суті ці рішення не створювали в автономії сприятливіших умов для роботи, а лише дезорієнтували органи влади. Наприклад, постанова про посилення кадрової роботи, як про це писало чимало газет і стверджували представник Президента й уряд, лише призвела до сум’яття в призначенні кадрів, до невпевненості багатьох керівників, до одночасного призначення на одну посаду кількох людей різними органами. Леонід Грач, посилаючись на своє ж незаконне і, як тепер зрозуміло, ніколи не діюче рішення, створив власну номенклатуру кадрів, виходив за межі повноважень парламенту, демонстрував і нав’язував іншим своє «досить оригінальне» розуміння законності і права в країні. На підставі концепцій, які було закладено в постанови Верховної Ради Криму з ініціативи Леоніда Грача і які тепер визнано неконституційними, він видав цілий тритомник «Про правове врегулювання кримської геополітичної проблеми». А будь-які критичні висловлювання про нього автор називав «інсинуаціями» та «очорненням». І тепер виявилося, що опозиція для своєї критики Леоніда Грача мала законні підстави і правовий сенс, а «правове врегулювання» було не чим іншим, як правовою плутаниною.
Винаходами Леоніда Грача, яких в основному і торкнулося рішення КС, стали номенклатура кадрів парламенту і Рахункова палата в автономії. Відповідно до «нового кадрового порядку», Леонід Грач домагався, щоб призначення прокурора Криму, керівників підприємств узгоджувалися з Верховною Радою, а призначення керівників кримських відділень Антимонопольного комітету, центру зайнятості, керівників деяких АТ, заступників міністрів та деяких інших посадових осіб — із президією парламенту, керівників глав районних адміністрацій — із ним особисто. Таким чином, в автономії більше двох років діяли два різних — загальнодержавний і кримський особливий! — порядки призначення кадрів, що призвело до кількох судових розглядів та конфліктів.
Лише до конфліктів призводила і діяльність у Криму Рахункової палати. Кожна її перевірка, — а на думку її голови Миколи Горбатова, не існує сфери діяльності, в якій Рахункова палата не мала б права провести перевірку! — викликала шквал протестів і обвинувачень її контролерів у некомпетентності. І тепер рішення КС визначає, що надання Рахунковій палаті права перевіряти банки та фонди, проводити експертно-аналітичні експертизи ефективності інвестицій, перевіряти бухгалтерії організацій і підприємств, вимагати від Національного банку виконання своїх розпоряджень — були явним завищенням повноважень не лише Рахункової палати, а й автономії в цілому. Тим часом, уже знаючи рішення Конституційного суду, Микола Горбатов надіслав від імені Рахункової палати Криму лист генеральному прокуророві України Михайлу Потебеньку, в якому, хоч як це дивно звучить, оспорює повноваження уряду Криму розробляти і повноваження Верховної Ради Криму затверджувати на свій розсуд ті чи ті статті витрат у бюджеті автономії. На його думку, уряд несправедливо виділив, а парламент несправедливо затвердив кошти на низку статей. Причина звернення до генерального прокурора банальна — у процесі розробки й затвердження бюджету депутати не прислухалися до його вимог збільшити фінансування Рахункової палати та її чисельність. Лише завдяки рішенню Конституційного суду України Рахункова палата Криму не перетворилася на некерованого монстра із необмеженими повноваженнями підміняти, перевіряти і карати всіх на власний розсуд.
На думку депутатів більшості — Віталія Верченка, Сергія Сидоренка, Геннадія Говорущенка — та його координатора Василя Кисельова, дворічне виконання визнаних неконституційними норм і положень, прийнятих парламентом Криму, завдало значної моральної і матеріальної шкоди. Завдяки своїй системі розстановки кадрів, Леонід Грач добивався утримання на директорських посадах особисто йому відданих, але некомпетентних кадрів, більше того, рішеннями президії навіть нагороджено грамотами й почесними званнями багатьох керівників збиткових або непрацюючих підприємств. Опозиція стверджує також, що «група Грача незаконно використовувала ресурси, призначені для капітального будівництва».
Очевидно, що з виголошенням вердикту Конституційного суду автономію ще не повернуто у правове поле України — доведеться скасувати всі кільканадцять незаконних нормативно-правових актів. Леонід Грач сказав, що парламент це, безперечно, зробить протягом найближчих двох місяців. Однак цими чотирма постановами її «випадання» із законодавства країни не обмежується. Залишаються невирішеними — а отже слугують предметом і причиною конфліктів між чиновниками! — багато інших рішень, прийнятих Верховною Радою в стані «гарячковості». Наприклад, незрозуміло, можуть чи ні кримські депутати бути членами свого уряду, оскільки це положення стосується принципу поділу законодавчої та виконавчої влади, а в Криму парламент є не законодавчим, а представницьким органом влади. Не розставлено крапок над «і» і з інших правових проблем. Наприклад, чи правомочне прийняте більше року тому 51 голосом рішення про відставку президії? Якщо так — чому воно не реалізується, якщо ні — чому не скасовується? Чи правомочне рішення про відставку уряду, прийняте майже рік тому? Воно ж теж має бути або виконане, або скасоване. У цілому складається враження, що тепер «просапати і розплутати» систему нормативно-правових актів в автономії, привести її до норми значно складніше й дорожче, ніж було приймати рішення, не узгоджуючи з усталеною практикою та законами країни. Так безславно, із єдиним результатом — затримкою розвитку автономії, скінчиться другий у її історії експеримент з виведення Криму із правового поля України.