Слабка ланка
Спостерігаючи неабияку кількість збігів у двох справах, — про вбивство Гонгадзе та в справі перевертнів, — важко повірити у випадковість чергового «збігу обставин». Через день після замаху на обвинувачуваного у справі перевертнів і головного свідка Ю.Нестерова було оприлюднено інформацію про розкриття вбивства Гонгадзе. За словами Президента В.Ющенка, в останні дні проводилися операції по затримці причетних до скоєння злочину.
Можливо, твердження заступника міністра внутрішніх справ Г.Москаля про те, що справа перевертнів не має ніякого відношення до справи Гонгадзе, справедливе з формального погляду. Навіть коли не брати до уваги імовірність того, що матеріали стосовно двох осіб, які від початку проходять у справі перевертнів, було виділено в окреме провадження і приєднано до матеріалів справи про вбивство Гонгадзе. Є ряд переконливих підстав, що дозволяють досить упевнено стверджувати: безпосереднє відношення до заяви про розкриття справи Гонгадзе має інформація, надана фігурантом у справі перевертнів Мельниковим.
Валерій Станіславович Мельников (прізвисько Рудий) — обвинувачуваний, який проходив у справі перевертнів і давно, завзято та впевнено торгувався зі слідством щодо застосування до нього системи захисту свідків не просто по повній програмі, а й над те. Наскільки відомо, і сім’я Мельникова, і його фінанси вже давно знаходяться за кордоном. Сам він неодноразово стверджував, що має інформацію про вбивство Гонгадзе.
І подільники, і слідчі завжди вважали Мельникова «слабкою ланкою», оскільки за реальні гарантії від вищих посадовців, на чому Мельников категорично наполягав, він був готовий поділитися важливими відомостями і вів безпрецедентну торгівлю зі слідством, обіцяючи надати інформацію у справі Гонгадзе.
Зважаючи на те, що навіть серед подільників, які перебували за гратами і яким, усупереч усім правилам і здоровому глузду, дозволялися спільні застілля, Мельников перебував у привілейованому становищі, йому вірили. Саме він був названий у посмертних листах «головного перевертня» Гончарова як особа, котра вкаже на валізу з матеріалами про вбивство Гонгадзе. Цю валізу Мельников справді видав співробітникам «Альфи» та прокуратури. Щоправда, згідно з обнародуваною інформацією, нічого у валізці не знайшли. Та де гарантії, що це справді так?
У сукупності з реальною політичною волею до розкриття злочину, інформацією, одержаною завдяки нетривіальному кроку міністра внутрішніх справ Луценка щодо гарантій недоторканності міліціонерам, які володіють інформацією, але безпосередньо не брали участі в убивстві, ексклюзивне знання Мельникова дало підстави першій особі держави зробити резонансне повідомлення про розкриття справи про вбивство Гонгадзе.
Чому посадові особи вперто заперечують зв’язок справи перевертнів і справи про вбивство Гонгадзе? Зовсім несхоже, щоб причиною цього було виключно трепетне ставлення до таємниці слідства. Так, Президент подякував голові СБУ та міністру внутрішніх справ за роботу з розкриття найрезонанснішого злочину в незалежній Україні. Та особливої подяки удостоївся Святослав Піскун, який і виглядає іменинником.
Якщо ж визнати ще й роль свідчень Мельникова, список тих, хто відзначився, може не тільки значно розширитися. Перші місця в ньому, принаймні, якщо керуватися хронологією розкриття злочину, можуть посісти не ті.
Але ж героїв України не має бути занадто багато, чи не так?
Внутрішня небезпека
Повернімося до замаху, який збігся в часі з переможним просуванням розслідування справи про вбивство Гонгадзе. Смерть обвинувачуваного Ю.Нестерова вкрай необхідна сьогодні тим, хто вже перебуває за гратами й особливо — тим, хто не бажає туди потрапити. Скоріш за все, Нестеров, який уже давно дав розклад щодо діяльності банди, — не конкурент Мельникову, котрий володіє ексклюзивною інформацією у справі Гонгадзе, і не лише «успадкованою» від Гончарова. А якщо все-таки ні? Якщо Нестеров також володіє інформацією стосовно вбивства Гонгадзе і вона суперечить версії Мельникова? Крім того, звісно, іншим подільникам — і членам «неформального міліцейського формування», що перебувають за гратами, і тим, хто залишився на свободі та при погонах, спогади Нестерова про спільну діяльність зовсім ні до чого. Втім, тому ж Мельникову, котрий розраховує на реальне «послаблення» свого покарання, навіть друга роль у банді (після покійного Гончарова) абсолютно не потрібна. І, очевидно, він із задоволенням поступився б нею Нестерову. Зрозуміло, що такі «лаври» Нестерова (який, до речі, ніколи в міліції не служив і перебував у складі банди як «вільнонайманий») не спокусять, і на головну роль він, залишаючись живим, ніяк не погодиться. Таким чином, громадян, для яких стан здоров’я Нестерова є визначальним для їхнього власного самопочуття, — задосить.
Важко погодитися і з версією МВС, озвученою паном Г.Москалем, що стверджує: граната в під’їзді Нестерова лише на 50% є справою рук подільників-перевертнів, котрі залишилися на свободі. Нібито рівноцінною за ступенем імовірності є версія (другі 50%) помсти людей, котрі втратили близьких із вини перевертнів і не готові змиритися з тим, що вбивця досі живий. Однак про статус Нестерова як обвинувачуваного у справі й водночас свідка було відомо вже близько двох років тому. А замах збігся з передачею справи до суду, і йому передували телефонні дзвінки Нестерову з погрозами, які вдалося зафіксувати. Що стало підставою для нової постанови Генпрокуратури про посилення охорони Нестерова. Крім того, зазначимо в дужках, мабуть, існує принципова різниця між тим, щоб замовити вбивство винного в загибелі близької людини і тим, щоб приректи на смерть людину невинну. Адже всім, хто цікавиться цією справою, чудово відомо, що Нестеров перебуває під особистою охороною УБОЗ.
Постанову про надання Нестерову особистої охорони Генпрокуратура винесла близько двох років тому, доручивши це УБОЗ. Надати свідку в справі охорону саме УБОЗ, а не спецпідрозділу, призначеному для таких цілей, Генпрокуратура вирішила, розуміючи: інших шансів дожити до суду в Нестерова немає. До речі, Нестеров близько року взагалі прожив у службовому приміщенні УБОЗ, що, звісно, не передбачено жодними інструкціями. «Поквартирувавши» у приміщенні УБОЗ, залишився під особистою охороною двох офіцерів цього управління. Потім — лише одного, озброєного «Фортом» із гумовими кулями. Так начальству було спокійніше.
І от «друзі» Нестерова, які залишилися на свободі, почали нагадувати про себе телефонними дзвінками, «радячи» зникнути. На підставі задокументованих телефонних переговорів Генпрокуратура винесла постанову про посилення охорони Нестерова. Логічно? Так. Однак у МВС, як і скрізь у світі, є такий відділ — кадрів. І перебувають там фахівці паперової справи, котрі досить часто презирливо ставляться до малоінтелігентної оперативної роботи. Вони напружено розмірковували над тим, як виконати циркуляр, що надійшов із Генпрокуратури. За деякими даними, поки надумали лише занести майора УБОЗ, який охороняє свідка у кримінальній справі про найгучніший міліцейський скандал, до своєрідного чорного списку. По суті — переліку співробітників, безперспективних для служби.
Можливо, це тому, що не полишає їх образа за свого колишнього колегу — старого кадровика, котрий постачав документами всіх членів банди перевертнів і працював у відділі комплектації управління. До речі, очолюваному тим самим О.Пукачем, котрого сьогодні знову шукає вся міліція країни.
Наскільки відомо, кадровики УБОЗ, які проводять службове розслідування у зв’язку з замахом на свідка, нині активно з’ясовують, зокрема, чи не підклали Ю.Нестеров із майором самі собі цю гранату, щоб інсценувати напад? Колеги потерпілого під час виконання обов’язків майора допитують його ретельно і серйозно. Кажуть, навіть проводитимуть слідчий експеримент. Залишається сподіватися, що підривати бойову гранату потерпілих усе-таки не змусять.
Можна сумніватися і сперечатися, має відношення справа перевертнів до вбивства Гонгадзе чи ні. Та є очевидна і безсумнівна обставина, яка, безперечно, споріднює їх, навіть коли не говорити про чудово поінформованого фігуранта, котрий явно не продешевив. Це — підозрювані й обвинувачувані у вчиненні злочинів діючі співробітники органів внутрішніх справ.
Фахівці стверджують, що сьогодні знову і знову фіксуються злочини, які за низкою ознак змушують говорити про причетність до їх учинення співробітників правоохоронних органів. А неспеціалістам, простим громадянам і так давно зрозуміло, що рідна міліція становить для них підвищену небезпеку. Що ж до потенційної спроможності міліції до самоочищення — то це риторичне запитання.
Докладно висвітлюючи особливості розслідування гучної справи перевертнів, «ДТ» розповідала про те, як під час слідства у цій справі моментально звільняли підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів діючих співробітників МВС, дозволяючи здати їм справи, ключі від сейфа і навіть... приступити до оформлення пенсій. Водночас 7-й відділ УБОЗ, щоперервав чергу викрадень і вбивств заможних співгромадян членами банди, до якої входили діючі співробітники МВС, розігнали. Ті, кого не звільнили, пішли з пониженням. Справу перевертнів вже передано до суду, але ні про які нагороди для тих, хто розкрив злочин, не йдеться.
Замах на свідка у справі перевертнів Юрія Нестерова, коли сам обвинувачуваний і його охоронець — майор УБОЗ — дивом залишилися живими, обговорювалася цього тижня багатьма. Співробітник апарату МВС у приватній розмові про майора сказав так: «А, це з тих, які копали проти своїх». На запитання, чи вважає він убивць своїми, знизав плечима. Окремо взятий відповідальний працівник, можливо, і не вартий був би згадування у цьому контексті. Якби його позиція не була відбитком глибокого внутрішнього переконання колишнього керівництва МВС, Управління внутрішньої безпеки, яке дуже мало відповідає своїй назві, та славнозвісного загону трудівників кадрового фронту.
Останні події ще раз підтверджують наївність сподівань на реальність наведення порядку в авгієвих стайнях МВС. Як стало відомо з поінформованих джерел, до прокуратури надійшла заява Ю.Нестерова про те, що співробітники оновленого складу Управління по боротьбі з організованою злочинністю пропонували йому зникнути до суду. Це — підтвердження похмурого пророцтва колишнього міністра внутрішніх справ М.Білоконя стосовно того, що перевертні в органах були, є і будуть. А також вичерпна відповідь на запитання про те, чи здатне наше суспільство сьогодні розв’язати одну з життєво важливих проблем — зробити так, щоб правоохоронні органи перестали становити реальну небезпеку для життя і здоров’я громадян.