Судовий розгляд першої в історії демократичної України кримінальної справи за статтями 157 і 158 КК України відповідно «Перешкоджання в здійсненні виборчого права» і «Підробка виборчих документів» може захлинутися — суд зазнає тиску з метою повернути справу на дорозслідування, що рівнозначно її «похованню».
Нагадаємо, безпрецедентна кримінальна справа за обвинуваченням голови виборчої комісії 107-го виборчого округу (Луганська область) Юрія Лунічева в службовій фальсифікації та незаконному знятті з реєстрації кандидата в народні депутати доктора економічних наук, професора Валерія Коломойцева-Рибалка має неабиякий міжнародний резонанс. Адже справедливий вирок у справі, винесений на основі проведених експертиз, показань свідків, зміцнить в очах міжнародної спільноти імідж України як демократичної держави, у якій судові органи захищають конституційні права громадян. Має шанс зміцнити свій позитивний імідж і Президент Леонід Кучма — імідж реального гаранта конституційних прав громадян України. На жаль, схоже, відбувається протилежне.
Останнім часом обвинувачуваний і його захист висловлюють підозріло тверду переконаність, що суд відправить справу на дорозслідування. Причому мотивують вони свою переконаність тим, що питання це, мовляв, вирішене: Президент України нібито дав відповідну вказівку. Погодьтеся, щось у цьому не так: справу порушено за статтею, що має гарантувати основу демократії в країні — право обирати й бути обраним, а сам гарант Конституції та демократії дозволяє покликаним безпосередньо захищати закон не доводити справу до торжества правосуддя...
Заради справедливості треба відзначити, що перший в історії України обвинувачуваний у власноручному придушенні основ демократії Юрій Лунічев, імовірно, сам є жертвою залаштункових ігор, які мають на меті не допустити небажаного кандидата до Верховної Ради. Скоріш за все, знімаючи з реєстрації Валерія Коломойцева, він виконував наказ тих сил, із якими опальний політик боровся протягом восьми років як народний депутат України. І представники цих сил напевно обіцяли Лунічеву «прикрити» його, якщо спливуть неминучі при цьому порушення. Поки що прикривають. Проте визнання ним своєї провини перетворило б його з обвинувачуваного на свідка в справі про ще гучніші порушення законодавства керівниками.
Коротко нагадаємо передісторію. Професор-економіст Валерій Коломойцев за свої два депутатські терміни зарекомендував себе одним із найнепримиренніших борців проти корупції у вуглевидобувному Луганському регіоні. За його допомогою комітет ВР по боротьбі з організованою злочинністю й корупцією, очолюваний тоді Юрієм Кармазіним, вийшов на численні факти порушень законодавства в роботі вуглевидобувних підприємств. Так, було доведено суміщення губернатором області Олександром Єфремовим державної роботи й комерційної діяльності — належність з 1997 до 1999 року до складу засновників ЗАТ «Фонд». Було розкрито схеми, за якими ЗАТ «Фонд» поставляло на шахти ДХК «Краснодонвугілля» газ за завищеними цінами, забираючи як оплату видобуте там вугілля. У результаті ліквідації цих ланцюжків із початку 1999 року голодні шахтарі «Краснодонвугілля» почали регулярно одержувати зарплату (до цього один із них спалив себе на площі перед будинком губернатора Єфремова, а інші масово різали вени в лавах). Було порушено кримінальні справи, у яких фігурував «Фонд», — щодо ВАТ «Луганськтепловоз», ВАТ «Первомайськвугілля».
Як член бюджетного комітету ВР, Валерій Коломойцев домігся включення в держбюджет коштів на добудування шахти «Самсоновська-Західна», завдяки чому з’явилися нові робочі місця. За депутатським поданням Коломойцева тодішній прем’єр-міністр В.Пустовойтенко і міністр Мінвуглепрому С.Тулуб збільшили держпідтримку для ДХК «Краснодонвугілля» з 38 до 106 млн.грн., що дозволило збільшити добовий видобуток вугілля з 5 до 14 тис. тонн. Як відзначає сам Валерій Коломойцев, тоді Президент України Леонід Кучма допоміг йому вирішити багато з цих питань. Приміром, за вказівкою Л.Кучми кошти на добудування шахти «Самсоновська-Західна», що будувалася з 1965 року, було цілком профінансовано, і шахта 1999 року на День шахтаря почала працювати. Допоміг Президент і з виділенням коштів на будівництво сотень квартир для військових на території виборчого округу В.Коломойцева.
З роз’ясненнями дії різноманітних механізмів економіки України та пропозиціями щодо їх поліпшення, із вимогою покласти край корупції, що нищить шахтарів, Валерій Коломойцев виступав на парламентському комітеті по боротьбі з корупцією, на парламентських слуханнях по боротьбі з корупцією, на сторінках «ДТ». Загалом, високопоставлених ворогів собі він нажив чимало.
На виборах-2002 Валерія Коломойцева було зареєстровано кандидатом у народні депутати в 107-му виборчому окрузі. І відразу він зіштовхнувся з протидією. Спочатку в окрузі зареєстрували двох кандидатів-двійників на прізвище «Коломойцев». Щоб відмежуватися від них нардеп додав до свого прізвища прізвище героїчно полеглого на війні діда — Рибалко. Перед запланованим виступом на телебаченні його кандидатуру зняли з реєстрації — нардеп оскаржив це рішення в Центрвиборчкомі. Нарешті, о п’ятій годині ранку 31 березня 2002 року, у день виборів, Валерія Коломойцева-Рибалка повідомили, що його кандидатуру знову знято з реєстрації. За заявою Лунічева, рішення про це ухвалили на засіданні 30 березня. Відповідно до законодавства, кандидат мав право оскаржити його 30 березня до 24 години. Проте, як з’ясувалося згодом, постанову про зняття Коломойцева з реєстрації ухвалено о пів на першу ночі 31 березня — коли, за законом, він уже не міг вплинути на ситуацію. А підписав Лунічев постанову про зняття з реєстрації та віддав її В.Коломойцеву-Рибалку тільки о 5 ранку 31 березня.
Той факт, що рішення про зняття кандидата з реєстрації затверджено саме вночі 31 березня, установило слідство в результаті допитів численних свідків. Крім цього, у Київському НДІ судових експертиз провели дві експертизи — криміналістичну (матеріалів звукозапису) й експертизу комп’ютера, на якому готувався текст рішення. Слідство дійшло висновку: «Юрій Лунічев, будучи в період проведення чергових виборів народних депутатів України 2002 року головою окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу №107, тобто посадовою особою, яка тимчасово виконувала функції представника влади, використовуючи владу та службове становище, шляхом фальсифікації виборчих документів скоїв злочин проти виборчих прав і свобод Коломойцева-Рибалка Валерія Едуардовича, чим неправомірно вплинув на результати виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі №107». Лунічеву було пред’явлено обвинувачення за статтями 157 ч.3 «Перешкоджання в здійсненні виборчого права» і 158 ч.3 «Підробка виборчих документів».
З огляду на важливе суспільне значення першої в історії справи про порушення виборчого права, а також тому, що, на думку потерпілої сторони, у розгляд справи могли втрутитися вищі посадові особи Луганської області, на прохання Генпрокуратури Верховний суд України направив її на розгляд у Донецьку область.
Спочатку звинувачений і його захисник обрали традиційну тактику затягування розгляду справи. Проте ближче до закінчення року в їхній поведінці відбувся перелом. Звинувачений і його захисник перестали уникати зустрічей із правосуддям, у них з’явилася впевненість у погляді й слові. Як стверджує В.Коломойцев, у розмовах перед одним із засідань Юрій Лунічев повідомив, що його питання «вирішено» на найвищому рівні — нібито сам Президент України віддав Генпрокуратурі й суду «команду» відправити справу на дорозслідування, аби згодом закрити.
Клопотання про направлення справи на дорозслідування на судовому засіданні 31 січня мав заявити... держобвинувач — представник прокуратури — того органу, який порушив, розслідував і передав кримінальну справу в суд. Не зробив він цього лише тому, що оголосили перерву в зв’язку з запізненням обвинувачуваного. Чому державний обвинувач — прокуратура, яка порушувала справу, розслідувала її, висувала обвинувачення, збирала докази, організовувала проведення експертиз, опитування свідків, підтримувала обвинувачення в суді — тепер збирається забрати справу з суду і відправити її на дорозслідування? Невже обвинувачуваний правий, і Президент справді дав відповідну команду, і ця незаконна команда тепер виконується?
Виходить, що прокуратура «підставляє» своїх же слідчих: адже, відповідно до статті 281 ч.1 КПК, повернення справи на додаткове розслідування через неповноту або неправильність досудового слідства можливе лише тоді, коли цю неповноту й неправильність неможливо усунути в ході судового засідання. У разі направлення справи на дорозслідування прокуратура повинна застосувати до слідчих (котрі працювали під контролем Генпрокуратури!) дисциплінарні стягнення. Крім того, направлення справи на дорозслідування можливе тільки на судовому засіданні за участю всіх сторін, які повинні висловити до цього своє ставлення.
Зазнавав тиску й суддя Михайло Гієнко. Нині цей досвідчений суддя чекає продовження Верховною Радою своїх повноважень. Тим часом у Вищу раду юстиції надіслано подання про порушення проти нього дисциплінарного провадження. Подання надіслав... народний депутат Віктор Кирилов, обраний у 107-му окрузі. Тобто той, чиї депутатські повноваження прямо залежать від рішення вищезгаданого судді.
Усі ці питання не раз піднімали народні депутати, колишні колеги Валерія Коломойцева в численних депутатських запитах на ім’я генпрокурора, голови Верховного суду, голови Вищої ради юстиції та інших високопоставлених осіб. А група ветеранів війни Луганської області — представників 900 тисяч виборців-ветеранів, написала з цього приводу відкритий лист Президентові України Леоніду Кучмі. Фактично, у кожній сім’ї луганських виборців є ветеран, і резонанс у цій справі — залежно від того, давав чи ні Леонід Кучма команду порушити закон, буде дуже великим. Серед тих, що підписали лист, — кавалер двох орденів Вітчизняної війни, двох орденів Червоної Зірки й ордена Богдана Хмельницького Євген Грабов, кавалер п’яти (!) орденів Вітчизняної війни, орденів Червоної Зірки, Бойового Червоного Прапора й Богдана Хмельницького Борис Порохня, кавалер двох орденів Вітчизняної війни, орденів Олександра Невського, Богдана Хмельницького й Червоної Зірки Борис Смишляєв, а також орденоносці — учасники бойових дій С.Демидов, В. Денисенко, І.Лапін, Н.Ігнатенко. Їхні ордени заслужені кров’ю в боях. Лист підписали також члени виборчої комісії, котрі бачили, як відбувалося зняття кандидатури Коломойцева з реєстрації — приміром, Володимир Зяблов і Андрій Черняков. «Ми знаємо, чому розправилися з нашим депутатом. Два скликання ми обирали його у ВР, і він чесно виконував свій обов’язок перед виборцями», — говориться в зверненні ветеранів. «Сьогодні представники підсудної сторони заявляють, що нібито Ви, Леоніде Даниловичу, дали команду в Генпрокуратуру й у суд відправити цю кримінальну справу на дорозслідування з тим, щоб її закрити... Скандал із справою Гонгадзе, звинувачення щодо «кольчуг» — одержать оцінку історії, і ми, ветерани, не знаємо, що там було насправді. Але в питанні про недопущення до виборів нашого депутата Валерія Коломойцева-Рибалка ми твердо знаємо істину, оскільки самі спостерігали розвиток подій, і закон було порушено на наших очах... Ми, ветерани Луганщини, упевнені, що справедливий вирок у цій справі підтвердить... громадянам України і світовій спільноті, що в Україні будується правова держава, а Президент — глава цієї держави — є реальним гарантом конституційних прав громадян України... Відповіддю на наш лист стане справедливе рішення суду». Залишається тільки підписатися під цими словами...