Досвід протистояння терору в деяких європейських країнах налічує десятиліття. Неодноразово британські, німецькі, французькі й іспанські законодавці вимагали прийняття жорсткіших заходів для припинення та запобігання кровопролиття у своїх країнах. Але досі занепокоєння захистом громадянських прав виявлялося сильнішим, аніж страх перед черговими терактами. І тільки трагедія, що сталася 11 вересня в Америці, змусила більшість європейських країн піти на ті заходи, до яких їх так і не змогла змусити загроза внутрішнього терору.
У Німеччині, чиє населення відчуло на собі і фашизм, і комунізм, до втручання держави в приватне життя ставляться особливо болісно. Однак там уже знято деякі обмеження на прослуховування телефонних розмов, перлюстрацію електронної пошти й відстеження банківських операцій. Співробітництво поліції та секретних служб, яке раніше зустріло рішучий осуд, тепер вітається і на державному, і на суспільному рівнях. Крім того, відновлено практику збирання баз даних інформації про особисте життя громадян із метою відстеження підозрюваних у тероризмі. Дана база, створена з урахуванням нових інформаційних технологій, надає компетентним органам величезні можливості. Якщо раніше у подібних базах увага акцентувалася на віці, сімейних і фахових зв’язках людей, котрі викликали особливий інтерес, то нині основна увага приділяється їхній расовій, релігійній і національній приналежності.
Інтерес до особистого життя іноземців у Німеччині може виявитися взагалі необмеженим, аж до відстеження конфіденційної медичної та соціальної інформації. Джерелами таких даних можуть бути, зокрема, навчальні заклади, страхові компанії, усілякі недержавні агентства. Це викликає найактивніші протести з боку захисників громадянських прав.
У Франції закон, який дозволяє поліції без ордера оглядати приватні автомобілі, насамперед припарковані в місцях великого скупчення людей і поблизу так званих суспільно значимих місць, відхилявся вже не один раз. Востаннє це відбулося 1995 року, коли активісти із захисту громадянських прав розгорнули широку кампанію протесту проти втручання в особисте життя французів. Зараз до обговорення цього законопроекту громадяни підійшли з набагато більшим розумінням.
Іспанія, за словами міністра внутрішніх справ Мар’яно Роя, за 50 днів, що минули з моменту американських терактів, «домоглася в боротьбі проти тероризму більшого, аніж за все останнє десятиліття». Організацію ЕТА, на рахунку якої життя як мінімум 800 чоловік, офіційно визнано поза законом. Це дозволяє переслідувати в судовому порядку 13 посадовців — членів цієї організації. Сьогодні заходи, що вживаються урядом із приборкання баскських терористів, зустрічають у країні широку підтримку.
Далі від усіх на шляху жорсткості антитерористичного законодавства пішли у Великобританії. Зокрема, там прокуратурі дається право без суду утримувати під вартою іноземців, підозрюваних у причетності до організації терору без обмеження терміну. Це суперечить статті європейської Конвенції у правах людини, у якій сказано, що людина має бути або визнана винною у скоєнні злочину, або звільнена. Міністр внутрішніх справ Великобританії Девід Бланкетт навіть закликав британський парламент прийняти цей закон до Різдва, що викликало в суспільстві... лише деяке занепокоєння подібною поспішністю.
Як показує опитування громадської думки, проведене комісією ЄС серед тисячі респондентів, саме заходи британського уряду із приборкання тероризму користуються останніми місяцями максимальною підтримкою жителів Євросоюзу.
Зусилля зі встановлення жорсткішого антитерористичного законодавства робляться і на рівні Ради Європи. Зокрема, у Брюсселі активно обговорюється необхідність виділення «терористичного злочину» в окрему статтю, що передбачає за покарання до 20 років тюремного ув’язнення. Ведеться палка дискусія і про необхідність запровадження єдиного для всієї Європи ордера на арешт. Щоправда, дуже значна група, яка складається з 70 найавторитетніших правників із Бельгії, Великобританії, Франції, Ірландії, Італії та Голландії, виступила з рішучим осудом цієї ініціативи. «Обмеження демократичних свобод не повинне стати побічним ефектом війни проти тероризму», — говориться в опублікованій ними заяві. Запропоноване законодавство розцінюється ними як «замовне убивство громадянських свобод», і в ньому вони вбачають можливість прирівнювання до терористичної діяльності організації страйків і акцій протесту.
Однак більш поширена точка зору, відповідно до якої колективна безпека не є альтернативою індивідуальній свободі. Насамперед тому, що після вересневих терактів жодна людина у світі не може почуватися в повній безпеці, а отже, досить вільною. І ця загроза особистій свободі для більшості європейців виявилася страшнішою від загрози втрати певної частини громадянських свобод, які раніше вважалися невід’ємним надбанням західної демократії.