За збігом обставин суддя Сандра О’Коннор приєднала свій голос до хору масових протестів проти страти в Америці одразу ж після повернення президента США Джорджа Буша з Європи, де йому довелося вести неприємні діалоги на цю тему. Причому, якщо європейських лідерів передусім хвилювала невідповідність інституту страти принципам гуманності й демократії, то суддю непокоїть той факт, що відсоток помилки при винесенні смертних вироків у США зараз великий, як ніколи. Усього з 1973 року, із моменту поновлення страти, у країні було приведено до виконання понад 700 вироків. І ще в 90 випадках було доведено, що до смерті помилково присуджено невинну людину. Іншими словами, кожний восьмий із засуджених до смерті в Америці був невинний. І це з урахуванням лише тих випадків, коли істину встигли встановити, хоч і з запізненням.
Суддя О’Коннор стверджує, що «виникають серйозні сумніви щодо того, що страта в цій країні присуджується справедливо». За її словами, існує величезна прірва між тими, хто має кошти для оплати кваліфікованих юристів, і представниками бідних прошарків населення. Приміром, у штаті Техас підзахисний, у якого бракує грошей аби найняти власного адвоката, і він змушений користуватися послугами наданого урядом, має на 28% більше шансів бути визнаним винним у скоєнні злочинів, що передбачають страту. І ще на 44% більше шансів бути до цієї страти присудженим.
О’Коннор відома в Америці тим, що приймає набагато більше рішень про закриття справи, аніж у цілому по Верховному суду. До речі, саме вона стала першою жінкою, номінованою 1981 року президентом Рональдом Рейганом у члени Верховного суду, і яка отримала це місце. Зараз 71-річна О’Коннор стверджує, що з висоти її віку їй добре видно: правоохоронна система має бути переглянута. І це стосується не лише страти, а й шалених розмірів гонорарів, які одержують приватні адвокати.
Сандра О’Коннор вважає: що більше жінок і представників нацменшин працюватиме юристами, то більш справедливою стане правоохоронна система. І той факт, що ще один член Верховного суду Америки, Рут Гінсберг, також виступила з публічним засудженням страти, підтверджує її правоту. «Серед десятків смертних вироків, петиції на які мені довелося розглядати у Верховному суді, я не бачила ще жодної, у якій інтереси підзахисного були подані належним чином», — говорить суддя Гінсберг. Водночас чоловіки — їхні колеги по Верховному суду, хоч і висловлюють стурбованість великим відсотком несправедливих вироків, усе ж сподіваються на удосконалення методів розслідування. Зокрема на тестування зразків ДНК, виявлених на місці злочину. А в цілому, за оптимістичним твердженням судді О’Коннор, останнім часом в Америці дискусії з приводу страти набули значно масовішого характеру, аніж це було ще п’ять років тому.
За матеріалами International Herald