Розглянувши депутатський запит щодо практики закріплення номерних знаків для транспортних засобів, що мають у народі сталу й небезпідставну репутацію «козирних», МВС, недовго думаючи, відповіло: «Стосовно номерних знаків серій «ІІ» і «ОО», введених як нові серії для м.Києва, і номерних знаків серії «НН», введеної як загальнодержавна серія, що дозволяє зареєструвати транспортний засіб у будь-якому регіоні України незалежно від місця реєстрації фізичних і юридичних осіб, указані номерні знаки видавалися на загальних підставах за зверненнями громадян і юридичних осіб». Крім того, у цьому документі за підписом тимчасово виконуючого обов’язки міністра внутрішніх справ С.Гусарова вказано, що з уведенням у дію нового національного державного стандарту видачу цих номерних знаків припинено. Тобто тих, хто забарився з заявою про одержання їх «на загальних підставах», просять не клопотатися. Проїхали.
Олег Зарубинський |
У людей, котрі належать до учасників дорожнього руху не тільки як пішоходи, від такої заяви просто відбирає мову. А, коли вона повертається, то стає чомусь нецензурною. Бо прикро, коли офіційний папір закликає не вірити власним очам. Тим, хто віддає перевагу пішим прогулянкам, пояснимо, що, не говорячи про урядові номери, номери АП, Кабміну й ВР, більш «козирних», певне, не було. І в цьому легко міг переконатися кожен, поспостерігавши за реакцією інспектора ДПС на порушення правил водіями таких машин.
Проте відповідь МВС на депутатський запит датовано не 1 квітня. Тож, крім змісту, підстав для того, щоб не сприймати його серйозно, немає — і реквізити всі в порядку, і належний підпис є. А це означає, що погарячкували громадяни, які свого часу сприйняли керівництвом до дії інформацію про те, що їхнє «законне право» на одержання номера «ОО», «ІІ» або «НН» починається з суми 5 тис. американських доларів. Тобто, коли вірити МВС, не вірити якому просто неможливо, то всім цим громадянам сьогодні слід підійти до дзеркала, уважно вивчити в ньому своє відображення й запам’ятати: саме так виглядає лох український. Після цього можна сісти у власний «Лексус» і поїхати з візитом до своїх людей із міністерства, аби дізнатися, чи не можна роздобути «на загальних підставах» якийсь новомодний номер.
За прогнозами, у цьому сезоні (тобто принаймні до президентських виборів) у моді будуть подвійні букви — «ІІ» (загальнодержавний), «АА», «НН». У регіонах же з уведенням нових номерів узагалі, мабуть, нічого не зміниться. Наскільки відомо, там роздачею «недоторканних» у межах області номерів споконвіку займалися особи, що обіймають посади не нижче заступника губернатора.
Найоригінальніше від усіх у цьому плані вчинили одесити. Там, щоб уникнути неприємностей, інспектори дорожньо-постової служби мусять знати напам’ять такі номери: ОВК — одеський мер або працівник апарату міськвиконкому; ОМР — депутат міськради; ООР — працівник апарату облради; ОДА — працівник облдержадміністрації. (До речі, наскільки відомо, вартість виготовлення одного держзнака ОМР або ОВК становить 350 американських доларів, а номери машин міськвиконкому оплачені з бюджетних коштів). Яка заміна номерів здатна вплинути на подібні усталені традиції?
Тож очевидно, що загальної рівності учасників дорожнього руху гучний указ Президента «Про заходи для упорядкування проїзду автомобілів, оснащених спеціальними пристроями, і запровадження державних номерних знаків єдиного зразка» не принесе. Так, він передбачає, що спеціальні номерні знаки єдиної серії відтепер будуть закріплюватися винятково за транспортними засобами, що використовуються для пересування осіб, стосовно яких здійснюється держохорона, керівників ВР, Кабміну тощо. «Закріплення номерних знаків інших спеціальних серій за транспортними засобами будь-яких органів і посадових осіб, а також громадян забороняється», — зазначено в указі. Але, якщо пам’ятаєте, під час попередньої кампанії з модернізації автомобільних номерів, голова парламенту В.Литвин авторитетно заявляв, що номерів «ВР» буде рівно стільки ж, скільки народних депутатів, — 450. Похибка прогнозу виявилася значною — видали їх понад три тисячі.
Народний депутат Олег Зарубинський, професор, перший заступник голови комітету з питань європейської інтеграції:
— 6 лютого 2004 року вийшов указ Президента «Про заходи для впорядкування проїзду автомобілів, оснащених спеціальними пристроями, і введення державних номерних знаків єдиного зразка». Мета цього указу, якщо судити, зокрема, з розгорнутої навколо нього інформаційної кампанії, — нівелювати нерівність учасників дорожнього руху. Тобто скасувати, скажемо так, пільги, фактично надані співробітниками ДАІ власникам цілої низки номерних знаків.
Цей указ вийшов після того, як у ЗМІ було досить активно розрекламовано зустріч тодішнього начальника департаменту ДАІ полковника Каракая з Президентом, на якій жорстко стояло питання боротьби з привілеями на дорогах. Ключовим моментом цієї боротьби стала заміна автомобільних номерів: вирішено було забрати номери «ВР», «КМ», «АП» і, як було сказано, інші «круті» номери, а замість них ввести нові номери європейського зразка.
У чому полягає «європейськість» нових номерів, які вже з’явилися на наших дорогах? Адже в кожній європейській країні є свої номери. Єдине, що об’єднує номери держав, які належать до Європейського Союзу, — це те, що замість національного прапорця на них зображено символ цієї організації — на синьому тлі жовті зірочки, розміщені по колу. Ми не можемо зробити таке в себе, оскільки нас у цю організацію не приймають. Тоді в чому полягає відповідність цих номерів «європейському стандарту»?
І яка тоді справжня причина введення нових номерів? Тут є кілька моментів. Під час активної «рекламної кампанії», яка передувала введенню нових номерів, неодноразово зазначалося: щоб не було підробок номерів, обов’язково слід ставити на них голограму. Водночас, приміром, у мене немає інформації про те, що в європейських країнах автомобільні номери оснащені голограмами. Тобто в даному випадку посилання на Європу — цілком некоректний аргумент.
Та й узагалі дивно говорити про підробку автомобільних держномерів. Це ж усе-таки не горілка. Але найголовніше питання — хто зацікавлений у «голограмуванні всієї країни»? Очевидно, власники відповідних підприємств.
До речі, ці нові номери й прочитати можна з превеликими труднощами.
Коли люди почали обурюватися майбутнім нововведенням, з’явилася інформація, що всі номери змінювати не будуть. Спочатку, мовляв, поміняють номери відомчі структури, адміністрація Президента, управління справами ВР. Тобто приватні номери ніхто силоміць не забиратиме й не зобов’язуватиме терміново викладати гроші за нові.
Усі ми могли спостерігати, наскільки серйозною інформаційною кампанією супроводжувалося це дійство. По телевізору постійно показували машини з номерами «ВР», які зупиняли співробітники ДАІ. Коли йшлося про те, що правила дорожнього руху порушують водії машин із номерами «ВР», усім зрозуміло, що це Верховна Рада. Це народні депутати, і нібито всі проблеми з безпекою дорожнього руху в нас від машин із номерами «ВР». Очевидно, автомобілі з номерами «ОО», «ІІ» й «НН» сприяють безпеці дорожнього руху, а їхні власники їздять виключно у правому ряду з мінімальною швидкістю. У жодному інформаційному випуску я не бачив, щоб показали, як зупиняють машини з номерами, що закінчуються літерами «ОО», «ІІ», «НН», і пояснили, кому вони належать. Яка категорія громадян або структур — власники цих номерів? Кому й чому видаються ці номери? Чи всі охочі можуть їх отримати?
У мене є певна інформація, ясна річ, неофіційного характеру, що це придумала сама міліція, ДАІ. Літери «ОО» спочатку визначали приналежність до колегії МВС. Тоді доступ до цих номерів справді був досить обмежений. Згодом кияни мали змогу спостерігати, наскільки блискавичними темпами зростає кількість автомобілів із такими номерами, причому явно не міністерських, дуже дорогих, які вочевидь належали заможним українцям. Сьогодні можна побачити безліч лімузинів із такими номерами, особливо в центральних районах Києва.
Потім з’явилися автомобілі з номерами, що закінчуються літерами «ІІ». У цьому випадку все також починалося з МВС. А потім ці номери «розповзлися», як і в описаному вище випадку. Напевно, їх одержувала категорія громадян, що мала кошти, достатні для цього.
А своєрідною кульмінацією був вихід серії «НН» із цифрою 28 у лівому нижньому куті, яка позначає регіон. Відповідно до Конституції, в Україні є 24 області, Автономна Республіка Крим, Київ і Севастополь. Тобто, умовно кажучи, 27 регіонів. На номерах «НН» стоїть цифра 28. Це що? У мене складається враження, що вся ця «номерна» метушня — кампанія, спрямована виключно на те, щоб заробити нові гроші перевіреним способом.
Мені невідомо, державне чи приватне підприємство випускає номери для автомашин. Швидше за все, це приватні підприємства, і саме в цьому полягає проблема. Адже нескладно уявити, скільки реального доходу одержить певне коло осіб, якщо змусити людей замінити номери на нові. Очевидно, що це дуже серйозні гроші.
Щось схоже вже було зі стрічками-відбивачами. Тоді власників машин зобов’язали придбати ці стрічки. Співробітники ДАІ зупиняли автомобілі й запитували водіїв, де стрічки-відбивачі. Потім виявилося, що це, так би мовити, не обов’язково. Зрештою від них відмовилися. Правда, після того, як дуже багато людей уже придбали відбивачі й установили на своїх машинах. Очевидно, це теж придумали в ДАІ. Я не готовий стверджувати, що ці гроші пішли в кишеню конкретного чиновника міністерства. Але дохід мали підприємства, які випускали стрічки-відбивачі. Фактично це було держзамовлення. Хоч я не чув про проведення тендерів.
Отже, поставивши конкретні запитання, відповіді на них я не одержав. Але знаю, що реакція була дуже серйозна. Почали з’ясовувати, хто ж ініціатор введення нових номерів. Утім, само собою зрозуміло, що ними були люди, котрі заробляють на цьому, а не, скажімо, Автомобільний клуб України. Проте, крім цього, є ще одне запитання. Хто насправді зацікавлений в існуванні тих-таки номерів «ВР»? Думаю, не так депутати, як... самі співробітники ДАІ, хоч як це парадоксально, на перший погляд.
Недавно у ЗМІ з’явилася інформація про досить симптоматичний інцидент. Народний депутат Жовтяк їхав у машині зі звичайними номерами, до того ж не київськими. Його автомобіль зупинився на червоне світло світлофора. За ним їхала міліцейська машина й почала сигналити, вимагаючи, щоб він звільнив дорогу, від’їхав, правда, невідомо куди. Він не зрушив з місця, як сам він пояснював, зробити це було фізично неможливо. Коли ввімкнулося зелене світло, він поїхав, його обігнала ця міліцейська машина й примусила зупинитися. З неї вискочив майор і почав говорити зрозуміло що. Ледве не дійшло до бійки. Таким чином, майор серйозно «проколовся», оскільки відразу не визначив, хто сидить у цій машині.
Всі ми чудово знаємо, що наша міліція — не найпрозоріша сфера життєдіяльності державного апарату. І сержантові, який несе службу, буде цілком зрозуміло, що, зупинивши машину, зокрема, із номером «ВР», не слід удаватися до якихось протиправних дій. Набагато простіше взагалі пропустити цю машину й зупинити три інші, які не мають привілейованих номерів і належать простим смертним.
Таким чином, нескладно дійти висновку, що номери «ІІ», «ОО», «ВР» створено аж ніяк не для того, щоб поліпшити безпеку дорожнього руху.
Скасування відомчих номерів не можна розглядати як самодостатній захід. Це символічна складова основи реформи, яка повинна змусити всіх учасників дорожнього руху дотримуватися одних і тих самих правил. Утім, навряд чи сьогодні це можливо, оскільки, як бачимо, і символічна реформа в Україні пробуксовує.
За останні 10 років це вже третя заміна номерів. Але втілення реформи в нинішніх умовах навряд чи створить єдину систему державних номерів. Поруч зі старими, ще радянськими номерами, у нас з’являються нові, псевдоєвропейські номери.
Сама заміна номерних знаків навряд чи зробить ситуацію на дорогах безпечнішою. Кожен співробітник ДАІ знає, що певні цифри, серія на номерному знаку автомобіля належать певній категорії людей. І просте скасування символічних особливостей номера не зробить таких водіїв стриманішими, а дороги — безпечнішими. Це справді так. Свого часу в адміністрації Президента номери починалися трьома п’ятірками, у Кабінету міністрів — «333», у Верховної Ради перші три цифри були «777», Національного банку — «444», мерії — «800». Очевидно, питання не в тому, щоб зробити всі номери однаковими.
Вважаю, що забезпечення вищого, ніж у простих водіїв, рівня відповідальності посадових осіб, а не надання їм пільг, і підвищення правової культури працівників ДАІ дозволять значною мірою вирішити питання безаварійності.