Неодноразові спроби «окремих суб’єктів законодавчої ініціативи через парламент позбавити Верховний суд України його конституційного статусу найвищого судового органу» примусили звернутися з листом до народних депутів голову Судової палати у господарських справах Верховного суду України В.Барбару. Йдеться про законодавчі пропозиції, які містяться у підготовленому до другого читання і рекомендованому 31 березня 2010 р. комітетом Верховної Ради України з питань правосуддя до прийняття парламентом проекті Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України» (реєстр. №0893). Замість удосконалення господарського процесуального законодавства відповідно до Конституції України та рішень Конституційного суду України, створення законодавчих передумов для правильного і однакового застосування закону, ефективного захисту прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб шляхом застосування різних форм перегляду судових рішень, автори законопроекту, фактично всупереч конституційним приписам, пропонують кардинальну зміну системи судоустрою України, правового статусу Верховного суду України та Вищого господарського суду України, ідеться в листі.
Зазначеним законопроектом до повноважень ВСУ пропонується віднести перегляд за винятковими обставинами рішень Вищого господарського суду України на підставах, які зі здійсненням правосуддя та виконанням ним завдань із забезпечення однакового застосування законів усіма судами держави нічого спільного не мають. Так, такою підставою визнається застосування Вищим господарським судом України під час касаційного провадження закону, визнаного Конституційним судом України таким, що суперечить Основному Закону. Очевидним є те, що таких випадків у практиці господарського судочинства або ж взагалі може не бути, або вони можуть траплятися украй рідко. До речі, за весь час діяльності ВСУ з перевірок рішень Вищого господарського суду України (2001— 2010 рр.) жодного разу не порушувалося питання про скасування таких рішень із зазначеної підстави. Це ж саме стосується й іншої обставини, яку законопроектом визначено як підставу для перегляду ВСУ рішень Вищого господарського суду України, — у зв’язку з рішенням Європейського суду з прав людини. Фактично, Верховний суд України пропонується взагалі виключити із системи перевірки рішень спеціалізованих господарських судів.
Рішенням Конституційного суду України від 11 березня 2010 р. № 8-рп/2010 визначено, що вищі суди як вищі судові органи спеціалізованих судів здійснюють на підставах і в межах, встановлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів. Але Конституційний суд України у цьому рішенні не поставив та й не міг поставити під сумнів статус Верховного суду України як найвищого судового органу України, йдеться у листі.
За Конституцією України, Верховний суд України є вищим судовим органом відносно Вищого господарського суду України та Вищого адміністративного суду України. Зазначеним законопроектом Верховний суд України позбавляється процесуальних можливостей виконувати свою конституційну функцію, виводиться із системи перегляду рішень нижчих судів, фактично перестає бути судовим органом у частині здійснення господарського судочинства. Водночас практична потреба у виконанні Верховним судом України функції з перегляду рішень Вищого господарського суду України надзвичайно велика. Щороку Верховним судом України фактично скасовується до 30% постанов і ухвал цього вищого спеціалізованого суду. Це викликає велику стурбованість з урахуванням того, що Вищим господарським судом України скасовується фактично третина законних і обґрунтованих рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Тільки 2010 р. (до середини березня) Верховним судом України скасовано 73 постанови та 19 ухвал Вищого господарського суду України. Серед скасованих рішень — справа щодо заводу «Арсенал» — стратегічно важливого підприємства, яке, за рішенням Вищого господарського суду України, фактично було виведене з державної власності. Необхідно звернути увагу й на незаконні оборудки-схеми із земельними ділянками, які належать Міністерству оборони України та державним підприємствам, а також із об’єктами природо-заповідного фонду, парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва. Зокрема, за суму 400 тис. гривень, за постановою Вищого господарського суду України, з державної власності було виведено 22 га лісу в районі масиву Биківня та військове майно на суму в кілька десятків мільйонів гривень. В іншій справі, де стороною виступала одна з військових частин м. Києва, у власність комерційних структур, за рішенням вищого спеціалізованого суду, передано навіть секретну військову частину. Також за рішенням ВГСУ рятувальну службу Міністерства з питань надзвичайних ситуацій було зобов’язано укласти договори оренди вертольотів з комерційною структурою. Але під час розгляду справи вищий спеціалізований суд проігнорував той факт, що, за умовами цих договорів, МНС України фактично позбавлялося права на державне майно, закріплене за ним.
Показовою є й справа про банкрутство київського готелю «Мир», що його рішенням Вищого господарського суду України, за наявності мільйонних прибутків у цього підприємства, було визнано банкрутом за борг на суму 1459 гривень (несплата за заправку картриджів для принтера). Більше того, рішенням вищого спеціалізованого суду готель визнано банкрутом як відсутнього боржника за фіктивною довідкою відділу ДАІ, підписаною особою, посадове становище якої виявилося сумнівним. ВСУ скасував відповідні постанови.
Непоодинокі випадки, коли Вищий господарський суд України переглядав свої ж рішення вдруге. Уже після того, як ці рішення були переглянуті (скасовані) Верховним судом України. У такий незаконний спосіб відбувається ревізія рішень ВСУ, що є перевищенням повноважень вищим спеціалізованим судом.
Тому зазначені законодавчі зміни — неприйнятні. У листі вказано: таким, що повною мірою відповідає Конституції України, рішенням КСУ, меті і засадам здійснення господарського судочинства, є наділення Верховного суду правом перегляду судових рішень Вищого господарського суду України за такими винятковими обставинами:
— з мотивів застосування ВГСУ закону чи іншого нормативно-правового акта, який суперечить Конституції України;
— у разі їх невідповідності рішенням ВСУ чи вищого суду іншої спеціалізації з питань застосування норм матеріального права;
— у зв’язку з виявленням різного застосування ВГСУ одного і того ж положення закону чи іншого нормативно-правового акта в аналогічних справах;
— з мотивів невідповідності постанов чи ухвал міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України;
— на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.