Викриті газетою шахраї зникають з міста. На зміну їм приходять інші. Точнісінько такі самі. Цілий ряд ознак дозволяє стверджувати: за спиною цих цілителів і ясновидців, котрі називають себе різними іменами, стоять одні й ті самі господарі.
...Провидиці Дарини в Чернігові більше немає. Вона зникла, не попрощавшись. Багато місяців портрет цієї дами непевного віку не сходив з центральних розворотів обласних газет. Нижче, як правило, містився рекламний текст і добірка листів від зцілених. Коли вірити всьому, про що в цих посланнях було написано, — на двері приймальних палат чернігівських лікарень треба було навішувати величезні замки: для Дарини не існувало невиліковних недуг. Була в неї і своя точка зору на походження хвороб, які не піддаються традиційному лікуванню: усі вони були результатом вроків.
...До неї приїжджали з найвіддаленіших сіл. (Столичному читачу важко в це повірити, але пенсіонерові з якихось Богом забутих Малійок або Тупичева дістатись обласного центру не простіше, ніж на Канари злітати. Головлікар онкодиспансеру В.Зотов скаржився, що часом його пацієнти потрапляють на прийом із дуже запущеною хворобою лише тому, що грошей на поїздку не знаходилося). Люди, котрі ніколи не бачили Дарини й не чули про неї, вірили в чудодійні можливості знахарки, піддавшись гіпнозу друкованого слова. Звідки їм було знати, що редактор газети, який найбільше зробив для розкрутки Дарини, коли запитували про неї, ховав очі і говорив, що він не винен, запитувати треба тих, хто їй ліцензію видав. (Про невигадливий фокус із ліцензіями Міністерства охорони здоров’я ми вже писали в попередній статті: насправді ніякими нормативними документами чаклунські й магічні маніпуляції Міністерство охорони здоров’я України не регламентує). Навряд чи замислювалися приїжджі над тим, що кожну рекламну подачу «листів зцілених» оплачено сумою, достатньою для того, щоб не допустити навіть думки про перевірку написаного в листах. Це в Америці солідне видання може на одній сторінці розмістити комерційну рекламу якоїсь фірми, а на іншій — різку критику на її адресу. Ми до такого рівня плюралізму ще не доросли.
Так чи інакше — провидиця Дарина, про яку ми писали у статті «Лохотрон» («ЗН», №19, 2000 р.), чернігівчан і гостей міста в кінотеатрі ім. Щорса вже не приймає. Так само — з кінцями — зникли й представники філіппінських хілерів, чарівників, котрі вміють «без ножа та болю» полегшувати чужі страждання й гаманці. На пам’ять про них залишилися могили пацієнтів, котрі довірилися їм... Проте — нав’язлива реклама філіппінського феномена, явна й завуальована, з газетних шпальт і телеекранів зникла. Чи можна радіти перемозі здорового глузду, нехай неповній і запізнілій? На жаль...
Чернігівський інформаційний простір освоює тепер «відома знахарка й рятівниця бабуся Стефа». Слово в слово перекочували до неї рекламні слогани провидиці Дарини. Усе: формулювання, що визначають цілительські можливості, характер газетних оголошень, та й сама стратегія рекламної кампанії (голослівні твердження про «широку популярність» цілительки, добірка листів-відгуків зцілених тощо) свідчать — виводилися на орбіту обидві «провидиці» однією й тією самою рукою.
Потрібно бути несосвітенним дурнем, щоб не розуміти: навіть коли і є у природі люди, наділені феноменальними здібностями (щиро кажучи, ми з такими не зустрічалися жодного разу, хоча шахраїв надивилися найрізноманітніших) — це величезна рідкість. Не можуть вони виникати одне за одним у маленькому містечку, наче вироби якогось серійного виробництва! Касьян — один на всю Україну, і Довженко також один. І ні в провидці, ні в пророки ці справжні цілителі себе не записують. Бралися лікувати лише те, що вміли.
...Правил пристойності додержано. Дарина кудись поділася, вичерпавши, мабуть, кредит довіри, скуштувавши гіркої слави викритого шарлатана. Проте вже «бабуся Стефа» обробляє ту саму щедру ниву. Напевне, як і її попередниця, здає під кінець робочого дня інкасований виторг у банк. Можливо, й охоронець у неї той самий...
З філіппінськими цілителями (і перуанськими шаманами, котрих намагалися нав’язати тихому провінційному Чернігову, але безуспішно: у шаманів стражденний люд якось не повірив) ситуація виявилася складною. Заміну їм так і не знайшли. Далася взнаки, очевидно, і скандальна історія з арештом у Москві одного з філіппінських «духовних хірургів», узятого на гарячому за фактом шахрайства. Довелося шукати якийсь доморослий еквівалент. Ерзац було знайдено.
От якого штибу рекламу поширюють у Чернігові продавці квасу. Її ж намальовано на бочках із цим напоєм. «Оздоровительные сеансы в пещерах Чернигова. Восстановление нарушенного физического и духовного здоровья с использованием древних тайн. МЧП. «ПСВ-Интербизнес». Специальная программа, из восьми исцеляющих сеансов в подземельях Ильинского монастыря, для страдающих от различных заболеваний, вызванных физическими, эмоциональными травмами и медикаментозным лечением. Особенно полезна для перенесших инфаркт и инсульт, имеющих нарушение функций легких, пищеварительного тракта и опорно-двигательной системы, для людей страдающих депрессиями и расстройствами центральной и периферийной нервной системы, а также нуждающихся в снятии чувства усталости и восстановлении работоспособности в короткий срок (особенно полезна для тех, кто долгое время не был в отпуске). Чудотворное действие Антониевых пещер (950 лет) подтверждено IAS (Международной Академией Наук, г.Мюнхен, Германия).
Цена курса оздоровления (8 сеансов) — 80 гривен». (Орфографію та пунктуацію оригіналу збережено. — Авт.)
Бочки, за словами продавців, належать тому самому приватному підприємству, яке збирається лікувати чернігівчан від інфарктів і запорів у печері. Що спільного між квасоторгівлею, засудженим церквою нетрадиційним цілительством і колишнім підземним православним монастирем, а нині державним архітектурно-історичним заповідником, яким є Антонієві печери, — лише Богові відомо. Реальна в процитованому оголошенні тільки сума — 80 гривень. Ніхто ніяких серйозних досліджень щодо біологічної активності підземелля не проводив, наскільки нам відомо. Які там дослідження, на ремонт затопленої дощем підземної церкви Миколи Святоші з усієї Чернігівщини по копійці збирали! Ніяких доказів того, що людині, яка перенесла інфаркт, стане під землею добре, а не зле, немає і, мабуть, бути не може. Посилання на мюнхенську академію наук виглядають в оголошенні безглуздо й дивно: підтвердження «чудотворної дії» будь-чого в компетенцію науки не входить.
Адреса «Інтербізнесу» (готель «Брянськ», кімната 211) усе розставила на свої місця. Саме туди рекомендував звертатися директор московської фірми «Норд-Порт» В.Шкурко по додаткову інформацію про запропоновані ним «цілительні тури» до філіппінських чарівників-хілерів. Саме туди запрошував нас зайти чемний голос по телефону, щоб обговорити якісь варіанти, пов’язані з попередньою нашою статтею. Ми й не підозрювали, щиро кажучи, яку реакцію викликає збирання інформації на цю тему: після розмови з місцевою журналісткою, котра прославляла псевдоцілителів на телебаченні, нам зателефонували відразу кілька чоловік. Дехто прямо просив про шахраїв нічого не писати. А той, хто дзвонив із готелю «Брянськ», м’яко запевняв нас, що насправді хілери ніякі не шахраї...
Усе змінилося: обличчя виконавців, вивіски, назви. Але недоторканним залишився «лохотрон» і його господарі.
P. S. Чорний гумор авторів листівки, яка закликає хворих лікуватися під землею. Адже саме над Антонієвими печерами, на поверхні Болдіної гори, — стародавній цвинтар, могила М.Коцюбинського.
Якщо ченці й використовували колись темряву підземель у терапевтичних цілях — то тільки для ізоляції «біснуватих». Утім, було це лікуванням чи засобом пригнічення волі інакодумців — досі не відомо. Але не тільки в цьому якась зла іронія згаданого тексту. Крім контактного телефону, в ньому є електронна адреса. Вищезгаданій фірмі «Авгур» належить і популярний шинок «Пиво», розташований просто неба на вулиці Шевченка.
...Ім’я Авгур носив один із героїв пригодницького російського серіалу «Досьє детектива Дубровського». Невразливий зловмисник водив за носа і кримінальну братву, і спецслужби. Займався кіношний тезка чернігівського «Авгура» шантажем і здирством. А при спробах звести з ним рахунки завжди підставляв під постріли замість себе манекена або двійника, так званого «доппеля», залишаючись неушкодженим.
ІІ