На момент ув’язнення у 1982 році сільськогосподарському робітникові Ерлу Вашингтону ледь виповнився 21 рік. Висунуті обвинувачення — зґвалтування та вбивство молодої жінки. Щоправда, заарештований він був за обвинуваченням у грабежі і побитті 73-річної жінки. Проте, побувши в катівнях американського правосуддя, Ерл зізнався і в інших злочинах. Обвинувачення не збентежив той факт, що «у добровільному і щирому зізнанні» йшлося про завдання двох колото-різаних ран (тим часом судмедекспертиза встановила наявність 38 ножових поранень), а також про умисний намір заманити жертву у безлюдне місце (найстрашнішим у скоєному злочині було те, що відбувалося це на очах малолітніх дітей нещасної). Мало того,
19-річна жертва була ідентифікована «вбивцею» як «афроамериканка», тоді як її належність до білої раси була очевидна.
ДНК-тестування, проведене 1993 року з метою визначити особу ґвалтівника, на думку експертів, особливою точністю не вирізнялося. Саме тому Дуглас Вайлдер, тодішній губернатор штату Вірджинія, за кілька днів до страти замінив її довічним ув’язненням. Єдиною підставою для цього вердикту були твердження адвокатів підзахисного про те, що обвинувачення ставить підсудному навідні запитання і чинить на нього тиск. А також надія на те, що вдосконалені методики ДНК-тестування дадуть змогу довести невинуватість підзахисного.
Саме це й сталося 2000 року, коли підсудний відсидів 17,5 року за злочин, якого він не скоював.
Сама жертва американського правосуддя після свого звільнення з в’язниці
встигла одружитися і благополучно живе на скромну зарплату співробітника фірми технічного обслуговування. Його адвокати продовжують безкомпромісну боротьбу за розмір призначеної йому компенсації. Торік федеральний суд присудив виплатити Е.Вашингтону 2,5 млн. дол. компенсації за сфальсифіковане обвинувачення. Втім, для інших набагато важливішими стануть інші наслідки цього судового вердикту: визнання права кожного обвинувачуваного вимагати все нових і нових експертиз у міру вдосконалення їхньої методики.