Монети, медалі і банкноти здавна є своєрідною візитівкою країни та її правителя.
Можновладці добре розуміли, що широкий обіг грошових знаків дає змогу використовувати їх не тільки як еквівалент вартості товару, але й як політичну рекламу і могутній засіб пропаганди. А тому намагалися залучити до їх створення талановитих майстрів.
Швейцарець Йоганн Карл Гедлінгер (1691-1771) увійшов в історію як, мабуть, найвидатніший медальєр, гравер і різьбяр монетних штемпелів. У дитинстві він став учнем ювеліра в Люцерні, в майстерні якого робив пробні штемпелі медалей і монет цього міста-держави.
З 1709 р. Гедлінгер працював гравером монетного двору в князівстві-єпископстві Сьйон, але незабаром повернувся до Люцерна, де під керівництвом Вільгельма Крауера створював монетні штемпелі. До 1714 р. він став мінцмейстером. Про рівень майстерності 23-річного Йоганна Карла можна судити з монети вартістю 2½ шауталера ("красивого талера"). На ньому вигравійовано 1702 р., хоча випущено шауталер 1714-го.
У 1717 р. Гедлінгер переїхав до Парижа і почав працювати в медальєрній майстерні при Королівському монетному дворі. Там він познайомився з Петром I, котрий відвідав Францію під час другого Великого посольства в Європу. На замовлення царя Йоганн Карл зробив кілька медалей, але на всі вмовляння виїхати до Московії "піднімати монетну справу" відмовлявся. Однак майже відразу прийняв пропозицію барона Георга Генріха фон Герца - впливового сановника короля Швеції Карла XII, лютого ворога Петра I. Улітку 1718 р., у розпал Північної війни, швейцарець подав шведському монархові варіант риксдалера, і його відразу затвердили на посаду гравера Королівського монетного двору. Восени Карл XII вирушив у похід до Норвегії, де загинув під час облоги фортеці Фредрікстен. Як уважають історики - від рук убивць, підісланих молодшою сестрою короля Ульрікою Елеонорою та її чоловіком Фредріком Гессен-Кассельським. На згадку про "останнього вікінга" Гедлінгер створює штемпель напрочуд гарної талероподібної медалі у 20 дукатів (золото) і риксдалера (срібло).
У 1719 р. швейцарський гравер виготовляє штемпель риксдалера із зображенням новоспеченої королеви. Але вже 29 лютого 1720 р. Ульріка Елеонора зрікається престолу на користь чоловіка, який править країною аж до своєї смерті 1751 р.
За роки роботи у Швеції Гедлінгер, котрий очолював у 1720-1745 рр. Стокгольмський монетний двір, розробив сюжети понад 160 медалей і пам'ятних жетонів, виконав понад 320 штемпелів, зокрема десятки штемпелів срібних і золотих монет. У 1721 р. він вирізав штемпель риксдалера, присвяченого 200-річчю Реформації та політичної незалежності Швеції. На аверсі монети-медалі - погрудний портрет Фредріка I, на реверсі - видатні шведські королі Густав I Ваза і Густав II Адольф Ваза. Два роки по тому протягом ночі Гедлінгер підготував штемпель для серії монет на честь 12 шведських королів. Одна з них - унікальна золота монета-медаль вартістю 40 дукатів, вагою понад 139 г (!) уважається справжнім шедевром. Під час її показу при дворі сановники просто оніміли. На аверсі монети - погрудний портрет королівської пари, на реверсі - шведський лев з гемою, на якій зображено Фредріка I, навколо - 11 гем з портретами королів, від Густава I Вази до Ульріки Елеонори.
Здобути собі геніального гравера намагатимуться римські папи, австрійські Габсбурги, імператори Росії, королі Великобританії, Данії, Речі Посполитої та Пруссії. Втім, імператриця Анна Іоанівна зуміла-таки з другої спроби вмовити шведського короля Фредріка I відпустити Гедлінгера на два роки до Росії. Сума його річної платні становила астрономічну на ті часи суму - чотири тисячі рублів!
"Відрядження" було доволі плідним. Крім кількох медальних штемпелів, Гедлінгер виготовив штемпель для дуже гарного рубля 1736-1737 рр. випуску. Історія його цікава: Петербурзький монетний двір тоді не працював, і замовлення передали "тимчасовому монетному двору", що розміщувався в палаці князя Микити Прозоровського. Спочатку випустили лише сто срібних рублів, датованих 1736 р., а наступного року цими ж штемпелями відкарбували ще 2571 монету. В 1737 р. гравер Л.Дмитрієв зробив за штемпелями Гедлінгера копії, які виявилися помітно гіршими за оригінал. Ще рік по тому той же Дмитрієв підготував штемпель для золотого червінця з портретом імператриці роботи Гедлінгера. Було випущено всього 50 монет.
Швейцарський медальєр, котрий вирізнявся незалежною вдачею, почувався в Санкт-Петербурзі незатишно й не став підписувати новий контракт, і на початку 1738 р. повернувся до Стокгольма. Єлизавета Петрівна, яка зійшла на престол після перевороту, не змогла переконати Гедлінгера переїхати в Росію. Вже у Швеції він підготував штемпель аверсу медалі з портретом імператриці, але медаль цю так і не викарбували… Зроблений по пам'яті малюнок потрапив до Росії і став зразком для наступних зображень Єлизавети Петрівни на срібних рублях.
У 1741 р. під час поїздки до Швейцарії 50-річний Йоганн Карл одружився, після чого ненадовго повернувся до Стокгольму, а 1745 р. вирушив, нарешті, у "вільне плавання". Попри умовляння Фредріка I, Гедлінгер (академік Шведської академії наук і придворний камергер), який цінував свободу, вирішив виїхати на батьківщину. Король надав швейцарцеві корабля (!), що перевозив величезну кількість його робіт, штемпелів монет і медалей, робочих інструментів. Уславлений майстер поселився у Фрібургу, де вів усамітнений спосіб життя. Час від часу він виконував замовлення короля Пруссії Фрідріха Великого, імператриці Австрії Марії-Терезії, короля Великої Британії Георга II, ландграфа Гессен-Касселя Вільгельма VIII…
Помер Йоганн Карл Гедлінгер 1771 р. у рідному Швіці, незадовго до свого 80-річчя. Швейцарський майстер і понині є еталоном у медальєрній справі. Або ж "гауризанкаром" - самотньою й недосяжною гірською вершиною.