Буваючи в Петербурзі, я обов'язково приходжу на Університетську набережну до Академії мистецтв у меморіальний музей-майстерню Тараса Шевченка, де поруч з академічною церквою, в невеликій кімнатці на другому поверсі, згасла свіча велета світової культури ХІХ ст.
Того недільного ранку 26 лютого (10 березня за новим стилем) 1861 р. ще продовжували надходити листи, телеграми, вітання з днем народження, а у відповідь летіла гірка звістка - Шевченко помер...
Увечері покійного перенесли в академічну церкву Святої великомучениці Катерини, а помешкання поета опечатали. В церковній метричній книзі зберігся запис: "Академик Тарас Григорьевич Шевченко умер 26 февраля от водяной болезни, похоронен 28 февраля" (дати вказано за юліанським календарем). Запис засвідчили священик Денисов, дяк Постников і дячок Яковлєв. До Смоленського кладовища в останню путь Кобзаря проводжали викладачі, академісти, студенти, члени української громади, видатні сучасники Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Микола Лєсков, Микола Некрасов, Федір Достоєвський, Михайло Салтиков-Щедрін, Іван Панаєв...
Після похорону, у присутності членів Петербурзької громади З.Недоборовського та Г.Честахівського, поліція описала майно. Як згадував пізніше Недоборовський, стіни кімнати були майже скрізь пописані віршами, рисунками і шаржами, на підлозі - розкидані аркуші з рисунками. Списування зі стін зайняло більш як годину.
Як випливає з "Описи имущества Тараса Шевченко, описанного по предписанию 1-го департамента управы благочиния, от 14 марта 1861 года за №4614, по случаю смерти Шевченко, находящегося в помещении Академии искусств Васильевской части І квартала, на набережной р. Большой Невы", небагато добра нажив поет за життя. Шевченків скарб поліція оцінила в 150 руб. 15 коп. В оцінці майна, крім академічного поліцмейстера капітана першого рангу Набатова і старшого помічника наглядача І кварталу Васильєвської частини Китченка, як експерти брали участь академік Лебедєв, ювелір Міллер, кравець Якобсон, мебляр Бенерец, мідних справ майстер Почин. Кожен експерт оцінював предмети на свій розсуд.
Першою записано найкоштовнішу річ: "Золотые карманные часы с тремя досками, на 13 камнях, по №5372, фабрики Тобиаса, золотая к ним цепочка и такой же ключ". Далі - годинник настінний паризький у круглій дерев'яній рамі дубового дерева. Обидва годинники оцінено в 35 руб. сріблом.
В окремому футлярі: три нитки коралів, на одній - хрест золотий із бірюзою, на другій - медальйон із портретом-мініатюрою Шевченка, на третій - серце із золота з бірюзою та золота шпилька з кораловою голівкою. Черепахова табакерка із золотою та срібною насічками, у табакерці - дві золоті обручки, срібний позолочений наперсток, три золоті запонки, ще одна золота шпилька з коралом і срібна чайна ложка. Всі ці предмети оцінено в 15 руб.
Дві шкатулки - мозаїчну й дерев'яну, оббиту шкірою, - і термометр Реомюра кімнатний у мідній оправі оцінили в 3 руб. Сімнадцять гравірованих дощок червоної міді оцінено всього-на-всього в 1 руб.
70 коп. Три шкатулки з акварельними та олійними фарбами, мольберт горіхового дерева, два муштабелі, з яких один, з емальованим руків'ям, - у 6 руб. сріблом.
Сім гравірованих картин і портрети в горіхових рамах під склом, у круглій рамі під склом - оригінальну гравіровану картину Рембрандта на тему притчі про виноградаря, дві великі гравюри із краєвидами, тридцять вісім графічних картин різного розміру, фотографію картини Карла Брюллова "Благовіщеня" в горіховій рамі під склом (із припискою, що всі ці речі були у вжитку) оцінено в 45 руб.
Були серед майна одяг і побутові речі. Обтягнутий цератою турецький диван, два столи, дзеркало в рамі горіхового дерева і скриню оцінено в 1 руб. 80 коп. Одяг - у 38 руб. 65 коп.: два жіночих драпових пальта - сіре і біле, облямоване золотим шнуром; два суконних пальта чоловічих; один сюртук; дві камізельки; суконний фрак; чотири парусинових пальта; 27 полотняних сорочок; кобеняк; свитка з верблюжого сукна; овеча шапка; два кожухи; два капелюхи і солом'яний бриль; жіночі - плахта, спідниця, станик і три пари бавовняних панчіх; сім аршинів вовняної тканини блакитного кольору; краватка бавовняна біла; китайські туфлі; пара дитячих панчіх, а також носовички, рушники, серветки, білизна тощо. Посуд і письмове приладдя потягнуло на 4 руб. сріблом.
Певний час це майно зберігалося в академії, а 31 березня 1861 р., за дорученням рідних братів поета Микити і Йосипа, було передано Михайлові Лазаревському.
Пізніше етнограф Данило Каменецький склав реєстр книжок, що належали Шевченкові, де 110 записів включали понад 150 одиниць, серед яких козацькі літописи, книжки з автографами авторів-дарувальників (С.Аксакова, Марка Вовчка, П.Куліша, М.Максимовича, О.Писемського, І.Тургенєва та ін.), перекладна література, часописи тощо. Вартість поетової бібліотеки 26 квітня 1861 р. Петербурзька громада відшкодувала спадкоємцям, а самі книжки М.Лазаревський передав на зберігання
військовому інженеру Федору Черненку, в помешканні якого відбувалися зібрання Петербурзької громади. На жаль, після смерті Черненка, сліди Шевченкової книгозбірні загубилися. Але час від часу знаходяться окремі видання з неї. 1956 р. ленінградець Яковлєв передав до бібліотеки Інституту літератури НАН України дві книжки з автографами Шевченка - "Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов" (1846) і "Летопись событий в Юго-Западной России в ХVIII веке / Составил Самоил Величко.
Т. 2" (К., 1851). У музеї Тарновського до революції зберігався примірник "Кобзаря в переводе русских поэтов", виданий 1860 р. за редакцією Гербеля з написом: "Тарасу Григорьевичу Шевченко от почитателя его таланта и переводчика и издателя его сочинений Николая Гербеля". У бібліотеці Ленінградського університету віднайшовся примірник брошури А.В-к-ва (А.Веліканова) "Городищенский сахарный завод потомств. поч. граждан. К.М.Яхненка и Ф.С.Семиренка" з дарчим написом. Три книжки з Шевченкової бібліотеки зберігав відомий колекціонер і музейник П.Потоцький; одну з них вивезли за кордон, доля двох інших невідома...
Понад сто років кімната, де провів останні роки життя Шевченко, стояла замкненою. Нею не користувалися, але не забували. До 100-річчя з дня народження поета на стіні встановили меморіальну дошку, а поруч - погруддя роботи Ф.Каменського, створене 1862 р. Працювати над погруддям Кобзаря (як над дипломною роботою) скульптор почав іще за життя Тараса Григоровича - 1861 р., а за рік отримав за цю роботу звання художника. Це єдиний прижиттєвий скульптурний портрет Шевченка.
Лише за часів хрущовської відлиги, з ініціативи ленінградської громадськості, за підтримки українських учених, а також фахівців Академії мистецтв СРСР, удалося відновити інтер'єр останнього помешкання Тараса Шевченка. 1964 р. меморіальна майстерня видатного художника і поета в складі Науково-дослідного музею при академії гостинно відчинила для відвідувачів свої двері. Нині в музеї зберігається понад 1100 експонатів, серед яких оригінали графічних робіт Т.Г.Шевченка, оригінали та копії особистих речей, репродукції живописних творів усіх періодів творчості, ранні видання його поезій, книжки про життя і творчість Кобзаря.
"ШЕВЧЕНКІАНА" ДОРЕВОЛЮЦІЙНИХ КИЇВСЬКИХ ЗМІ
Наказание Шевченко за самовольную отлучку
В мартовской книжке "Киевской старины" помещена любопытная заметка "Об исключении Т.Г.Шевченко за самовольную отлучку". Шевченко, перед арестом в 1846 г., состоял рисовальщиком при киевской "Временной комиссии для разбора древних актов", получая в год 150 руб. жалования. После его ареста состоялось такое постановление журнальной комиссии: "1847 г. марта 1 дня. Временная комиссия для разбора древнейших актов, имея в виду, что сотрудник комиссии Шевченко без всякого согласия комиссии, отлучился из Киева и по комиссии не занимается, - определили: исключить его из числа сотрудников комиссии, с прекращением производившего ему жалования по 12 руб. серебром в месяц".
Подписи: Председатель К.Писарев. Члены комиссии: В.Чеховский, Ал.Ставровский, А.Селин. Делопроизводитель комиссии Н.Иванишев. (Заря. - 1882. - №66).
Биография Шевченко на английском языке
В издающемся в Лондоне Macmillan Magazine помещена интересная биография малороссийского поэта Тараса Шевченко. Автор статьи в самых лестных выражениях отзывается о поэте и передает некоторые характерные эпизоды из его жизни (Кіевлянинъ. - 1886. - №81).
Пенсия племяннице Т.Г.Шевченко
Из "Одесского листка". Письмо г. Кулябки из Киева: "М. ув. г. редактор! Спешу поделиться радостным известием о назначении пенсии 300 руб. племяннице нашего великого поэта Шевченко. Сообщил мне об этом покровитель родственников Шевченко Михаил Адамович Кречмер, так много потрудившийся для обеспечения безбедного существования родных покойного поэта, с которым Михаил Адамович был в приятельских отношениях. В письме ко мне семидесятилетний старик пишет: "Я настолько счастлив, что и не помню, чтобы подобно [счастлив] был когда-нибудь в своей жизни". И это чувство совершенно понятно, если вспомнить, каких трудов стоил Михаилу Адамовичу, почти слепому старику, каждый малейший успех в принятом им на себя подвиге. Его похождения по делу обеспечения родных Шевченко - целая эпопея…
С живым чувством радости встретит это известие и каждый малоросс. Назначение пенсии Ирине Никитичне Ковтуновой, племяннице Шевченко, получает особое значение в виду приближающегося тридцатилетия смерти поэта и необходимости достойного чествования его памяти. Примите и проч" (Кіевское слово. - 1891. - №1137).