UA / RU
Підтримати ZN.ua

Створено "компас" для вивчення рідного краю, або Через знання повертати любов

Багато людей мріють про подорожі. Та тільки більшість віддають перевагу вивіреним маршрутам і комфорту, і лише одиниці наважуються з рюкзаком і наметом піти бодай у кількаденний похід. А ось кандидат географічних наук, доцент кафедри географії та геоекології Центральноукраїнського педагогічного університету Андрій Домаранський разом із групою студентів минулого літа вирушив на катамарані у подорож Інгулом.

Автор: Світлана Орел

Багато людей мріють про подорожі. Та тільки більшість віддають перевагу вивіреним маршрутам і комфорту, і лише одиниці наважуються з рюкзаком і наметом піти бодай у кількаденний похід.

Дехто не проти осідлати велосипед. А ось кандидат географічних наук, доцент кафедри географії та геоекології Центральноукраїнського педагогічного університету Андрій Домаранський разом із групою студентів минулого літа вирушив на катамарані у подорож Інгулом. Подолавши 160 кілометрів водного шляху, вони не тільки набралися вражень і досвіду, а й підготували унікальне видання - краєзнавчу карту-схему "Височинне Поінгулля і його цікаві місця".

Це видання - своєрідна відповідь тим, хто дуже агресивно і зневажливо відгукувався про наш степовий Інгул під час минулорічної публічної дискусії про нову назву міста, одним з варіантів якої був Інгульськ. І занедбаний він, мовляв, і смердючий, і нікчемний, якесь болото та й годі. Мандрівники ж довели протилежне, зафіксувавши безліч цікавих місць, природних та історичних пам'яток. Презентацію доповнювала фотовиставка мальовничих куточків Поінгулля. Як напівжартома сказав голова обласної організації "Просвіта" Олександр Ратушняк, репутацію Інгулу врятовано.

Звісно, це тільки один з мотивів, які спонукали мандрівників до праці. Автор ідеї й проекту А.Домаранський сказав, що найважливіше було створити противагу давнім маніпуляціям про неповноцінність і загумінковість нашої території, імперським міфам про Дике поле. Адже люди в цих степах жили тисячоліттями, формуючи і передаючи з покоління в покоління ту духовну і культурну спадщину, яка стала й нашою основою.

Україноцентричність краю чітко відображена в топонімах, які нині внаслідок суспільно-історичних змін забуваються, а то й зовсім втрачаються. Тільки за останні кілька десятиліть з карти області зникли десятки сіл, а кожне з них - це цілий топонімічний пласт, бо йдеться ж і про назви ярів, урочищ, балок, маленьких річечок та струмків, млинів, курганів, безліч інших об'єктів, яким наш народ давав свої назви, вкладаючи в них конкретну історичну інформацію і своє образне сприйняття світу. Карта-схема позначає об'єкти, які ще збереглися, і відтворює близько 500 назв, які зникли, але люди їх пам'ятають.

Зустрічей із мешканцями Поінгулля, як розповідають учасники мандрівки студенти природничо-географічного факультету Олександра Сухенко і Микола Олексин, було багато, і більшість співрозмовників зворушували своєю щирістю, любов'ю до краю, бажанням допомогти, поділитися своїми знаннями, баченням і розумінням.

Крім суто картографічного матеріалу, видання містить і чимало пізнавальної інформації. Наприклад, тут вказано 105 історичних подій фактично за останні шість тисяч років, 130 відомих постатей краю, десять найцікавіших архітектурних споруд, національний, мовний та віковий склад населення, історичні місця й пам'ятки, храми, об'єкти туристичної інфраструктури. Як зазначив А.Домаранський, карта є своєрідною спробою заповнити "чорну діру" в масовій свідомості стосовно туристичного сприйняття нашої області. А ще на її обкладинці є невеличкий значок - надтріснуте серце. За словами автора, він символізує нелюбов населення до місцевих річок, втрату знань про них. Повертати цю любов через знання й ставили собі за мету мандрівники.

До того ж видання віддзеркалює не лише цікаве і красиве, а й проблеми - знелюднення сіл, спотворення автентичного топонімічного простору, екологічні біди річки та Поінгулля. Щоб зберегти Інгул повноводним і мальовничим, слід переглянути доцільність існування ставків та гребель, які втратили своє господарське значення, розчищати загати, не розорювати межиріч поблизу русел.

Природа дарує нам безліч багатств і красот, але людина мусить турбуватися про них і розумно використовувати. А це неможливо без знання й любові до рідного краю. І презентоване видання, як наголосив один з його рецензентів старійшина краєзнавчого руху області Юрій Матівос, є своєрідним компасом для його вивчення.

…Карта-схема "Височинне Поінгулля і його цікаві місця", що вийшла п'ятитисячним накладом, потрапить у кожну школу області. А кошти за продані примірники конденсуватимуться у волонтерській організації "Серця матерів", а відтак підуть на підтримку наших воїнів в АТО.