До збирання колекції виставки долучилися провідні українські науково-історичні установи. Про події Української Революції на виставці розповідають унікальні експонати: Мирний договір Української Народної Республіки, особисті речі Симона Петлюри і Володимира Винниченка, печатка УЦР і Велика печатка УНР, поліграфічні камені для друкування банкнот…
Чимало експонатів виставлено для огляду вперше. Серед безцінних артефактів доби Української Революції привертає увагу розкішний срібний вінок з колекції Національного музею історії України. Унікальною є історія не тільки його створення, а й зберігання та реставрації.
До Музею історичних коштовностей України срібний вінок потрапив з фондів Історичного музею разом з іншими предметами з дорогоцінних металів. В інвентарній книзі він значився як "вінок срібний надгробний", але відомості про надходження, легенди та датування предмета не збереглися. Під час Другої світової війни частина інвентарних книг пропала. За припущеннями дослідників, срібний вінок вагою понад шість кілограмів належав до колекції, сформованої ще в першій чверті XX століття відомими вченими М.Біляшівським, В.Хвойкою і Д.Щербаківським.
Виготовлені з дорогоцінних металів вінки віддавна були символами слави й величі. Їх замовляли на вшанування пам'яті про видатних осіб та історичні події. Вінок зі збірки НМІУ складається зі стилізованих дубових і лаврових гілок, розташованих у вигляді півкола. Факел зі стилізованим вічним вогнем прикріплений до стовбура в центрі. Внизу стовбур і факел обвиває позолочена стрічка з вигравіюваним написом: "Лицарям Української Народної Республіки, що виконали свою громадську повинність на вічну пам'ять від Українського Національного Союзу". На стрічці є клеймо Київської ювелірної фабрики Йосипа Маршака з написом "І.Маршак". Вінок розташований на дихтовому щиті, обтягнутому чорним сукном. Розміри пам'ятки вражають - 155x 28 см, щит - 200x139 см.
Науковці НМІУ з'ясували, що срібний вінок з посвятою призначався галицьким героям, які загинули під час протигетьманського повстання в бою під Мотовилівкою на Київщині в листопаді 1918 року. Бій відбувся між військами Директорії УНР та Української Держави гетьмана П.Скоропадського. Результатом перемоги в цьому бою став прихід до влади Директорії УНР. Втрати Січових стрільців становили 17 бійців убитими і 22 пораненими. Полеглих героїв вирішили урочисто поховати в Києві 19 січня 1919 року. Цинкові труни з останками 16 вояків урочисто провезли на гарматних лафетах вулицями Києва і поховали на території сучасного Маріїнського парку. Достеменне місце знаходження могил невідоме, оскільки за радянської доби їх знищили. Отже, срібний меморіальний вінок від УНС є чи не єдиним свідком тих знакових подій. З тогочасних газет знаємо, що представники Українського національного союзу несли "величезний срібний вінок". На могилу героїв його поклали Симон Петлюра і Володимир Винниченко. На церемонії поховання були присутні й делегати із ЗУНР. Уже два дні по тому вони урочисто проголошували Акт Злуки.
Не менш цікавою є історія зберігання експоната. За припущеннями дослідників, після поразки Української Революції вінок переховували у приватних руках, а згодом передали на тимчасове зберігання до музею. До початку 1930-х років пам'ятка перебувала Українському Історичному музеї ім. Т.Г.Шевченка. Вінок дивом вдалося зберегти від вандалізму й вивезення за кордон для продажу, що широко практикувала радянська влада. Пізніше його передали до Київської контори Держбанку, а в роки Другої світової вивезли до Башкирського художнього музею в Уфі. Наприкінці 1946 року пам'ятки, зокрема й вінок, привезли до Києва і повернули музею.
Комуністичні ідеологи свідомо знищували все, що свідчило про боротьбу українців за свою незалежність. Попри це срібний вінок дивом зберігся у фондах музею, і понад півстоліття про нього не згадували. Уперше для огляду пам'ятку виставили на початку цього року під час тематичної виставки "Лицарям Української Народної Республіки присвячується" до 100-річчя Акту Злуки УНР і ЗУНР.
Щоб належно представити експонат, реставратори НМІУ провели цілий комплекс реставраційних робіт. Про них розповідає художник-реставратор Сергій Синьоокий, заступник директора з експертно-експозиційної оцінки Музею історичних коштовностей України, філії НМІУ. Саме пан Сергій відповідав за перевезення і монтаж раритету для експонування на виставці "Українське коло" в Нью-Йорку.
- Пане Сергію, коли ви вперше і яким побачили вінок?
-Півтора року тому музейним реставраторам надійшов запит на експонат. Вінок на той час уже був атрибутований науковцями музею.
Я вперше побачив його у фрагментах - великий срібний вінок, деформований, вкритий суцільними плямами корозії срібла, подекуди з коричнево-зелено-чорним нашаруванням. Виріб був скручений, окремі елементи - розірвані на кілька частин. Понад сто відірваних листків окремо зберігалися в пакеті. На всіх великих елементах стояли клейма київської фірми Маршака. Ми отримали сто п'ятдесят елементів. З них склали вінок, і тепер елементів дванадцять. Реставраційні роботи тривали в майстерні Музею історичних коштовностей України більше року. Над вінком працювали, крім мене, також Віталій і Сергій Проволовські.
- На якому етапі роботи ви вже уявили загальний вигляд вінка?
-Коли виклали ці покручені фрагментовані шматки, тоді все склалося в єдину картину. Щоправда, ця картина із часом змінювалася. Коли кожен елемент довели до ладу, тоді композиційно все стало на свої місця.
- Скільки часу пішло на реставрацію експоната?
-Більше року. Майстри фірми Маршака робили так, щоб основа вінка максимально нагадувала дубові гілки. До гілки припаювали листочки. Тому, крім очистки елементів, чимало часу пішло на те, щоб кожен елемент знайшов своє місце.
Треба врахувати, що елементи величезні. Не кожен з них входив під мікроскоп. Довелося купувати спеціальну станину, щоб завести їх під оптику. Наприклад, листки відпали. Без мікроскопа, неозброєним оком це неможливо розпізнати. Нюанси ми побачили тільки під оптикою. А листків тих - більш як сто, уявіть собі, скільки було маніпуляцій. Тільки підбір частин зайняв кілька місяців.
Працювати довелося і з кріпленнями, а часу було обмаль. Доводилося деякі з них робити заново. Треба було, щоб усе функціонувало й складалося.
Під час реставрації ми експериментували з припоями не на вінку, а на окремому шматку срібла 870 проби, з якого його виготовила фірма Маршака. Зварили окрему пробу металу, перебрали більше десяти припоїв і точково підібрали ті, які підходять для реставрації кожного предмета.
- Чи є ще такі вінки в колекції НМІУ? Адже побутує уявлення, наче фабрика Маршака виробляла вінки масово...
- У наших музейних фондах є подібні вінки, тільки вони в чотири рази менші. Цей експонат унікальний, його виготовляли за індивідуальним замовленням. Такий вінок - річ меморіальна, з історією. Просто взяти його за гілку і нести неможливо - він би зігнувся. Експонувати такий предмет можна тільки на дерев'яному чейку в жорсткому кріпленні. Велика вага, великі елементи. Діаметр вінка - сто двадцять сантиметрів. Його виготовили і встановили на дерев'яному щиті, і будь-які переміщення робили вже на цьому щиті.
- Транспортування пам'ятки з України до Америки мало свої особливості?
-Вінок їхав у розібраному вигляді. Ми не кріпили його на щит, як було задумано. Щоб з'єднати фрагменти між собою, потрібна була людина, котра знає, як усе кріпиться. Треба врахувати, що елементи кріплення вінок має не сталеві, а срібні. На вцілілі рідні штифти ми нарізали різьбу, відновлювали, щоб працювала гайка. Через велику вагу некоректна збірка травмувала би експонат.
- Чи є особливості в експонуванні вінка на американській виставці? Як реагували відвідувачі на цей унікальний артефакт доби Української Революції? У Києві цей експонат просто заворожував усіх - здавалося, що листочки тремтіли.
- В Українському музеї в Нью-Йорку вінок захищений, під склом, розташований у центрі експозиції. Для нього за спеціальним замовленням виготовили вітрину, провели освітлення, щоб показати його якнайкраще. Вже на етапі збирання і монтування музейні працівники не приховували емоцій. Вінок об'ємний, художньо довершений, не залишає нікого байдужим.
Сьогодні дбайливо відреставрована пам'ятка займає чільне місце на виставці "Українське коло" в Нью-Йорку. А вже восени вона повернеться до Києва, де експонуватиметься в Національному музеї історії.