Днями у видавництві "ВАРТО", що спеціалізується на випуску києвознавчої літератури, вийшла друком нова книжка авторства відомого дослідника столичної підземки Олега Тоцького.
Довгі роки він копітливо збирав маловідомі факти про київське метро, працював з архівними матеріалами, опитував працівників метрополітену й ветеранів метробуду, сам неодноразово спускався під землю в найбільш важкодоступні місця міської транспортної магістралі.
Треба сказати, що зараз читача важко здивувати чимсь новим, адже Інтернет великою мірою нівелював цінність паперових книжок та документів і відкрив легкий доступ до величезних пластів історичних, а часто й псевдоісторичних даних. Досвідчені ж дослідники знають, що почерпнути унікальну і, головне, по-справжньому вивірену інформацію можна лише в спеціальній літературі, а це потребує праці та розуміння, що й де шукати. Книжка Олега Тоцького ввібрала в себе найнеймовірніші, але перевірені факти з історії київського метро. Останніми роками набирають популярності екскурсії по станціях київського метрополітену. На жаль, запрошуючи людей на такі заходи, окремі екскурсоводи зловживають тим, що пересмикують факти або розповідають вигадані на ходу небилиці.
Практично, вся попередня науково-популярна література, видана на цю тему, показувала наш "сабвей" лише з парадного боку. Левову частку паперової продукції видавала сама адміністрація київської підземки. Найчастіше це були книжки, випущені до різних ювілеїв. А ось у новому виданні Олега Тоцького розкрито багато "незручних" фактів як радянського періоду, так і часів незалежності України. Хто тепер пам'ятає трагічну смерть метробудівців під час проходження тунелів під водами старовинної річки Либідь? А сталося ж це всього 10 років тому: 25 листопада 2008 р., за досі остаточно не з'ясованих обставин, на споруджуваному перегоні "Либідська"–"Деміївська" загинули два робітники.
Та, звісно, автор не концентрується на негативі. Цілий розділ у книжці присвячено створенню прекрасної станції київського метрополітену "Золоті ворота". Це захоплива, хоча місцями й драматична історія. Багато хто чув, що станція вважається найгарнішою не тільки в нашому метро, а й на всьому пострадянському просторі. А її ж будівництво припало на "економні" 1980-ті, коли від колишнього імперського розмаху залишилися тільки спогади. Не останню роль у цьому зіграла й Чорнобильська катастрофа, яка обнулила бюджет, отож паски затягували в усьому. У розділі про "Золоті ворота" розкриваються й таємниці створення унікальних мозаїк. На них зображені не тільки давньоруські орнаменти, а й церкви та історичні персонажі часів Київської Русі, а це було зовсім не властиво епосі кінця СРСР.
Напевно читачам буде цікаво дізнатися й про занедбані тунелі, що з'явилися після будівництва метрополітену. Нині ці атмосферні місця достойні стати локаціями для зйомок голлівудських фільмів у жанрі "постапокаліпсис" або бути описаними у фантастичних романах.
До незаперечних переваг книжки слід зарахувати ще й багато цікавих фотографій. Причому тут вдало чергуються рідкісні архівні знімки, частина яких публікується вперше, і сучасні авторські фотографії. Унікальність зйомки Олега Тоцького в тому, що більшість кадрів зроблено в недоступних для простого пасажира місцях - робочих тунелях, підплатформних і підескалаторних приміщеннях, вентиляційних шахтах і простих "побутівках" електромонтерів. Автор неодноразово бував і на так званих станціях-"привидах". Виявляється, їх у нашому метро три. Найбільше говорять про недобудовану "Львівську браму". Однак виявляється, що є ще недобудована "Теличка" і вже зовсім таємнича станція "Герцена", яку проектували під будинком колишньої Вищої партійної школи на Лук'янівці. Крім того, читач зможе побачити, як виглядають звичні для всіх станції без людської присутності, - в нічний час вони найчастіше скидаються на підземні храми. Все це і є прихована від нас таємниця метро, його внутрішня суть.