Поляки і українці мають багатовікову спільну історію. Найбільш контраверсійний період в польсько-українських відносинах - це майже вся перша половина XX століття. І поляки, і українці не були готові до компромісу, бо яблуком розбрату стали одні й ті самі території - Східна Галичина, Волинь і Підляшшя. Після краху СРСР і соціалістичної системи розпочався процес переосмислення, робилися спроби досягнути примирення, створення колективної пам'яті. Але дуже важко було домогтися принципів паритетності в діалозі, який скоріше нагадував монолог…
"Націоналісти не хочуть діалогу, бо вони живляться ненавистю. Та ненависть часто є обґрунтована їхнім трагічним досвідом. Але, однак, потрібно вміти переступити поріг власної пам'яті, треба зуміти побачити брата у вчорашньому ворогові. Тільки в такий спосіб можна будувати краще майбутнє", - писав головний редактор "Газети Виборчої" Адам Міхнік.
Важко не погодитися з відомим польським інтелектуалом. Отже, представляємо на розсуд читачів нашої газети два погляди на польсько-українські відносини в контексті важких і трагічних сторінок минулого.
Читайте статтю Олександа Зінченка Польща-Україна: асиметрія пам'яті. Як поновити діалог навколо минулого?
Читайте статтю Лукаша Адамського Польсько-українські відносини - від історії не втечеш