Архівів Української повстанської армії різних періодів у західних областях України знайдено вже більш як десяток. Пістинська збірка документів хоч і важлива для дослідження історії національно-визвольного руху 1940–1950-х рр., проте не унікальна. Але коли архів знаходять у "комплекті" з бункером - це вже жива й комплексна повстанська історія цього мальовничого краю. І можливість як для сучасників, так і майбутніх поколінь зберігати і передавати повнокровну пам'ять про "Армію нескорених".
Торік у травні карпатські лісники натрапили у мальовничому гірському селі Пістинь Косівського району на цінну знахідку - бідон, опечатаний сумішшю воску й смоли. Відкрили - а там документи УПА Коломийського і Косівського районів: листівки, накази, розпорядження повстанських командирів цієї місцевості з 1950 р., відомості про діяльність підпілля, прізвища осіб, які поповнювали лави повстанців, а також зрадників. Було знайдено й радіолампи, які, найімовірніше, упівці використовували для зв'язку. На слід пошуковців вивела старенька місцева мешканка Марія Сторожук -вона замолоду разом із сестрами носила "хлопцям з лісу" харчі.
На щастя, більшості документів 65-річної давності час не знищив. Паперовий архів УПА передали на зберігання до Пістинської сільради, і тепер ці матеріали виставлено в електронному вигляді на сайті села.
Як виявилося, знайшли не тільки повстанський архів. Біля того місця кількома місяцями раніше місцеві пошуковці розкопали криївку. Старожили села знали її приблизне місцезнаходження - неподалік села, в лісі. Однак про існування схрону забули на довгі шість десятиліть. І лише осілий ґрунт навернув до спогадів: тут на початку 1950-х таїлося життя сміливців... Найімовірніше, ідею спорудити бункер у цьому місці подав уродженець Пістиня Василь Федорчук ("Сокол"), який добре знав місцевість, а схвалив її або окружний провідник Коломийського повіту Григорій Легкий ("Борис"), або командир ТВ-21 ВО "Говерла" Петро Мельник ("Хмара"), або його наступник Іван Кулик ("Сірий").
Тривалий час карпатські ліси були форпостом боротьби УПА. З другої половини 1944-го до 1950-го радянські органи держбезпеки за підтримки військових підрозділів завдали повстанському руху серйозного удару, але не знищили його. Тому в останні місяці 1951-го до тодішньої Станіславської області було передислоковано ще дві тисячі бійців внутрішніх військ, а також створено два окремі мобільні батальйони військ МГБ. Це істотно ослабило повстанські сили, але вони не здавалися. Як зазначає професор історії Іван Патриляк у ґрунтовному дослідженні "Перемога або смерть: український визвольний рух у 1939–1960 роках", навіть "на 1 січня 1953 року на території Станіславської області налічувалося 19 повстанських груп у складі 59 осіб і 25 підпільників-одинаків..." Боївки в цій місцевості емгебісти нищили ще у 1956–1957 рр...
Отже, криївку в Пістині хоча й через шість десятиліть, але знайшли! Ґрунтова дорога з Пістиня або Микитинців так чи так, але приведе туриста до криївки, в чому переконався і автор цих рядків.
На місці, де знайшли бідон з повстанським архівом, активісти громадських організацій та місцеві мешканці за підтримки сільського голови Пістиня Тараса Бейсюка і під керівництвом лісничого Кутського держлісгоспу Петра Пліхтяка створили меморіальний комплекс "Криївка-музей". Ознайомчу інформацію про конспіративну споруду зі світлинами повстанців і провідників УПА цього краю подано на спеціальному стенді. У відновленій криївці - стіл, лава, гасова лампа, свічки. Повстанці були патріотами свої землі і водночас віруючими людьми. Текст "Заповіту" Тараса Шевченка, портрет провідника ОУН Степана Бандери, образи святих і молитви на стіні - так у бункері відображено світогляд "лісових хлопців".
Туристи можуть побачити типове спорядження і зброю повстанців, а також вояків Дієвої армії УНР. Виставлено копії деяких документів зі знайденого повстанського архіву, зокрема інформаційний звіт про діяльність різних органів радянської влади за 1950 р. і хронологічні віхи біографії кущового провідника УПА "Яреми". Криївка має вихід у ліс, що веде ще й до кринички. Поруч закладено повстанське озерце (про нього інформує таблиця-банер). Водні артерії у меморіальному комплексі з'явилися для того, щоб підкреслити: особиста гігієна, здоров'я повстанців були запорукою їхньої витривалості і боєздатності.
Торік, 14 жовтня, у день створення Української повстанської армії, меморіал урочисто відкрили й освятили. Бійці, які воювали в Донбасі і взяли участь у відкритті пам'ятного об'єкта, упевнені, що нинішня російсько-українська війна - це продовження справедливої боротьби УПА за волю і незалежність України.
Проте, на жаль, знайти "Криївку-музей" поодиноким мандрівникам чи туристичним групам проблематично. Адже ні Пістинська, ні Микитинецька сільські ради, ні Косівська райдержадміністрація досі не додумалися встановити вказівники. Сподіваюся, вони це зроблять і популяризуватимуть меморіальний комплекс "Криївка-музей" як пам'ять про нескорених героїв-повстанців.