У медичному містечку на вулиці Менделєєва м.Черкас нещодавно було відкрито кардіохірургічне відділення на 20 ліжок. Чим започатковано створення обласного кардіохірургічного центру, що стане дев’ятим на теренах України.
Про перспективи розвитку регіональних кардіохірургічних центрів розповів директор Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.Амосова АМН України Геннадій Книшов:
— Потреба України в операціях на серці становить 35 тисяч операцій на рік. У 2003 р. Інститут ім. Амосова зробив понад чотири тисячі й наблизився до межі своїх можливостей. Із залученням резервів ми, мабуть, зможемо дійти й до п’яти тисяч, більше нам не під силу. Сягнувши своєї кількісної межі, наш інститут надалі займатиметься складними патологіями й розробкою нових операцій. А менш складні хірургічні втручання мають виконуватися на місцях, у таких центрах, як Черкаси. Зараз усі кардіохірургічні центри України, крім Інституту ім.Амосова, роблять півтори тисячі операцій на рік. Це, звичайно, дуже мало. Тому ми схвалюємо й заохочуємо всі ініціативи зі створення кардіохірургічних центрів у регіонах.
У Черкасах такий центр створюється на базі існуючого відділення кардіології. Це найкращий варіант із усіх можливих. Такого в нас ще не було. Я завжди казав і всіх переконував: хороший центр кардіохірургії не може бути створений на базі лише відділення загальної хірургії. Має бути симбіоз із кардіологічним диспансером. Інакше, як свідчить практика, зіштовхуються інтереси кардіологів і хірургів.
У Черкаському центрі кардіохірурги й кардіологи-терапевти, використовуючи спільну діагностичну апаратуру, повинні будуть разом визначати тактику і стратегію лікування хворого — зупинятися на медикаментозному методі чи вдаватися до хірургічного втручання. При такій співпраці ми можемо розраховувати на успіх, на те, що центр працюватиме.
— У чому полягає принципова відмінність між становищем у вітчизняній кардіохірургії та західній? — поцікавився кореспондент «ДТ».
— Ми відстаємо від Заходу в кількісному плані, а в якісному — вийшли на світовий рівень: робимо операції як новонародженим, так і дуже старим. Був у нас одного разу навіть 100-річний пацієнт.
І результати в нас не гірші, ніж за кордоном. Але за кількістю дуже велике відставання. При потребі 35 тисяч операцій Україна заледве виконує 6 тис. Водночас у США, при розрахунку на відповідну кількість населення, роблять 50 тисяч операцій. Там інший підхід. Ось простий приклад. Візьмемо коронарну патологію. Що роблять у нас і що за кордоном? Спочатку розглянемо ситуацію в нас. Людина приходить до кардіолога зі скаргою на болі в серці. Лікар проводить обстеження, ставить діагноз: ішемічна хвороба, коронарна недостатність. І прописує таблетки, які розширюють судини й покращують обмінні процеси в серцевому м’язі. Стан людини покращується, потім погіршується, знову таблетки, знову то краще, то гірше... Пацієнт приймає таблетки, а бляшка тим часом наростає, просвіток судини звужується, і при найкращому лікуванні все це закінчується інфарктом міокарда. Тепер — як це роблять за кордоном. Виявивши ішемію, лікар негайно направляє хворого на коронографію. В усіх розвинених країнах є відповідальність за невикористані методи діагностики. Виявивши звуження, роблять операцію — заводять зонд із балончиком і розширюють звужене місце. Нині це амбулаторна процедура. Пацієнт через три години йде додому. У наш час загибель людини від інфаркту — злочин! І часто це провина кардіологів. Потрібно, щоб у свідомості і кардіологів, і пацієнтів стався злам: серце лікується не лише таблетками.
* * *
У світі шістдесят осіб зі ста помирають від серцево-судинних патологій. На Черкащині цей показник ще недавно становив 62%. А за підсумками 2003 р. — уже 68%. Отже, створення обласного кардіохірургічного центру — просто життєва необхідність.