Заборону на «холеру» знято. В Одесі

Нафтові хвилі біля берегів Іллічівська. Спалах хо­лери і закриття пляжів у Маріуполі. Так непривітно розпочався нинішній курортний сезон в Україні. І тут заклики не нагнітати пристрастей і не відлякувати поганими новинами туристів не допоможуть. Від слів «самое синее в мире» брудне море чистішим не стане.

Бували часи, коли на Одещині з приходом літа губернатор забороняв чиновникам публічно розкидатися словом «холера». Але нинішнього року воно прозвучало ще в березні на міжрегіональній нараді з проблем каналізаційних стоків. Для високого міністерського начальства, яке було там присутнє.

Коли йдеться про «вибивання» казенних грошей, то тут чим гірші новини, тим краще. А коли про інформування громадян - то доки холера не гримне і люди не похворіють, чиновники не скажуть, у якому морі купаємося.

Мазут у воді не сховаєш. А що ми знаємо про бактеріальне та вірусне забруднення, про перетворення морів і водойм на відстій­ники для каналізаційних стоків? За великим рахунком, нічого.

В якому морі ми купаємося?

«Впродовж останніх років якість морської води значно поліпшилася, каналізовано майже всі основні пляжі, припинено скидання стічних вод із СБО «Північ­на» у районі пляжу «Лу­за­нівка». Кількість нестандарт­них проб із бактеріальних показ­ників зменшилася до 6%. Рідше ми стали заборо­няти водокористування. Нинішньо­го року дос­лідження показали: морська вода відповідає нормативним вимогам. Але, зважаючи на зливи, морю треба дати кілька днів відстоятися і самоочиститися».

Ці слова прозвучали рік тому на апаратній нараді в облдержад­міністрації з вуст головного са­нітарного лікаря Одеської області Любові Засипки. Напередодні пройшла злива, і пляж «Аркадія» потопав у воді. Бруд, змитий із міських вулиць, стікав у море. А ще - аварія на каналізаційній насосній та скидання в море не­очищених стоків. Пізніше СЕС повідомить: пляжі для купання закриті.

Додам: повідомлення про за­бо­рону - це не закриття. Купа­ють­ся і містяни, і відпочивальники. Якщо інформація й доходить до курорт­ників, то, вирвавшись на тиждень до моря, хто стане чекати, доки вода очиститься? На пляжах працює радіо, але ви не почує­те попередження: «купатися заборонено». Як і повідомлення: «За ку­ріння на пляжі та «бички» у піс­ку - штраф». Хоча потім усе це пляжне сміття хлюпається об береги.

З виступу Л.Засипки 24 березня 2011 року на міжрегіо­наль­ній нараді з питань відведення та очищення стічних вод під голову­ванням колишнього віце-пре­м’єр-міністра В.Тихонова: «Бага­то­річ­ний моніторинг засвідчив наяв­ність у морській воді вірусів гепа­титу А, ентеро-, рота-, адено­віру­сів... Контамінація сягає 17%, гало­фільними вібріонами (пе­редвіс­никами холери) - до 35%».

Докладніше дані про якість води викладені в листі Л.Засипки 25 березня 2011 року на адресу губернатора області Е.Матвійчука:

«Упродовж десятка років у зимовий період із СБО «Північ­на» три­вало скидання стічних вод безпосередньо в море на відстані 250 м від урізу води. Все це приз­водило до бактеріального та ві­рус­ного забруднення морсь­кої во­ди в зоні купання. Навіть при зни­женні обсягів скидання стіч­них промислових вод рівень забруднення в такий період такий високий, що гідрологічні процеси не забезпечували її самоочищення.

За даними моніторингу, бак­те­ріальне забруднення морської води в акваторії пляжів після дощів збільшується від уп’ятеро-вшесте­ро і до в 1000 ра­зів... Що­річ­но в літній період підвищу­єть­ся рівень захворюваності на се­розні менінгіти, галофілез, по­в’я­за­ні з купанням у морі. Висо­кий рівень забруднення морської води та стічних вод свідчить про наяв­ність в області всіх умов для поширення інфекційних захворювань, у тому числі холери...

Щоб запобігти епідеміологіч­ним ускладненням, служба вимушена забороняти водокористування, що викликає негативне реагування громадськості та приносить економічні збитки через втрату привабливості узбережжя Одеси як рекреаційної і турис­тичної зони.

З минулого року скидання стічних вод у море припинено. Але немає гарантії, що рівень води в Хаджибейському лимані не підніметься, а дамби перебувають в аварійному стані, і тоді стоки скидатимуться знову в море...»

З виступу Л.Засипки 31 травня 2011 року на обласній нараді з питань підготовки та проведення літнього туристичного сезону: «Впродовж останніх років поліпшилася якість морської води. Кількість нестандартних за бактеріологічними показниками проб зменшилася більш ніж на 50%. У 2005-му було 13%, у 2010-му - 6%».

Питання, в якому морі ми купаємося, - з розряду риторичних. З тих, якими населення переймається щодня: яку воду п’ємо, які продукти вживаємо? Тим часом із року в рік величезна армія чиновників пише, засі­дає, ораторствує й навіть кидає величезні суми на оздоровлення морів та річок. А що в результаті?

Про брудну воду і глибоководний випуск

Забруднюють акваторію Одесь­кої затоки дві міські каналізаційні станції біологічного очищення. СБО «Північна» скидає в море приблизно 70% стоків на відстані 300 м від урізу води. Але тільки взимку. Влітку - у Хаджибейський лиман, який поставляє свіжу рибу на прилавки міста. Решта стоків течуть у море з СБО «Південна». Ціло­річно. На відстані 2 км від урізу води. Якщо ремонт або аварія, стоки скидають неочищеними. Так було в лютому 2008-го і наприкінці травня 2010-го. А зливові стоки течуть у море без будь-якого очищення.

Що таке очищені стоки, також питання. Хімія надійно ввійшла в наші домівки, і тепер із каналізаційних труб витікає концентрована суміш. До того ж стоки не проходять знезараження - держінспекція з охорони Чорного моря забороняє хлорування. Воно негативно впливає на морську флору та фауну. А інші методи - лише у планах.

Є багато шляхів вирішення проблеми стічних вод. Нагадаємо, після робочого візиту до КНР у квітні нинішнього року Микола Азаров розповів про досвід Шанхая, який його зацікавив, - про замкнену систему очищення стічних вод. «Вона дозволяє всі стоки (близько 8 млн. кубометрів на добу) відновлювати і пускати в оборот, нічого не скидаючи й нічого не забруднюючи. Китайсь­кий досвід можна використати в Києві та інших містах», - заявив прем’єр-міністр.

Але не в Одесі - точно. Міс­то вже розпочало будівництво до­рогого глибоководного випус­ку для скидання каналізаційних і стічних вод із СБО «Північна» в Одеську затоку. Потужність - 400 тис. кубометрів на добу. У мо­ре щодня виливатиметься 210 тис. куб. м недоочищених, незнезаражених стоків. Кошторисну вартість проекту затвердив Каб­мін і підписав Азаров 15 груд­ня 2010 року. Чотири­кілометрова труба, яку прокладуть дном мо­ря, коштуватиме державі 585 млн. гривень.

Діло труба?

Повідомлення про будів­ництво викликало масу запитань із боку вчених, екологічної спіль­ноти і навіть мерії, яка засум­нівалася в ефективності та до­ціль­ності будівництва глибоководного випуску після того, як дорогий проект внаслідок тертя між новою міською владою та виконавцем робіт перекочував в облдержадміністрацію, - вона тепер замовник будівництва.

Питання розглядали на гро­мадській науково-технічній раді при управлінні екології і розвитку рекреаційних зон міськ­ради (спочатку саме воно й було замовником), на громадській раді при обласному управлінні еко­логії, на нараді у віце-мера Оде­си, на круглих столах. Які ж висновки?

Проблему каналізаційних стоків держава вирішує таким самим способом, як і 20-30 років тому, вкладаючи гроші в трубу, а не в сучасні методи очищення. При цьому альтернативні варі­анти не розглядалися. До речі, на вищезгаданій нараді під головуванням міністра керівництво Держагентства водних ресурсів зазначило, що «глибоководний випуск - це вирішення питання на певний період. У глобальному плані необхідно робити глибоке очищення. І такі технології є». Це - перше.

Друге. Екологічну експертизу зроблено на будівельну частину. А що буде після введення труби в експлуатацію? Як позначиться на екосистемі затоки щоденний потік води низької солоності? Адже опріснення згубне для моря. Яка концент­рація шкідливих речовин буде в районі пляжів? Одеська ж затока мілка, тому випуск зовсім не глибоководний. Сама ж труба не виходитиме за її межі, і кругові течії, залежно від напрямку вітру, могтимуть відносити стоки до пляжів міста.

Третє. Джерел забруднення моря предосить. Яка оцінка впливу нового об’єкта з урахуванням уже наявних? З урахуванням скидань із СБО «Півден­на», із суден? Затока має свою ємність. І її можливості для самоочищення не безмежні.

Четверте. Навіщо взагалі скидати стічні води, якщо, глибоко очистивши, їх можна повторно використовувати в господарстві?

П’яте. Що буде з Хаджибейсь­ким лиманом? Він міліє, а регулювальний канал «лиман-море» старий і зношений.

І, нарешті, шосте. Проект соціально значущий, однак не проходив громадських слухань. Не було опубліковано заяв про екологічні наслідки.

Одне слово, ситуація каламутна, як вода, що витікає з труби.

Проект століття. Минулого

Облдержадміністрація як замовник будівництва виявилася зовсім байдужою до громадської думки та критики на адресу проекту. Каналізаційні стоки скидатимуть не за 120-170 метрів від урізу води, а на відстані 4,3 кілометра. Це головне. І цим усе сказано. Які, мовляв, ще можуть бути аргументи «за» і «проти»? Проект благополучно пройшов державну екологічну експертизу ще у квітні 2009 року. Немає претензій ні з боку Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, ні з боку обласної СЕС.

Отож у ролі захисника проекту виступив лише генпідрядник - одеський холдинг «Інкор-груп». Його керівник Руслан Тарпан, у минулому - депутат міськради кількох скликань, - рушій проекту. Він вибивав бюджетні гроші в держави. Будував у борг. І таке відчуття, що тільки йому він і вигідний.

Генпідрядник подав глибоководний випуск як сучасне вирі­шення проблеми відведення стіч­них вод. Як передову систему, що застосовується в багатьох країнах світу. Як панацею від усіх лих. Мов­ляв, скидання в море оздоро­вить одеське узбережжя, позбавить місто щорічного зростання інфекційних захворювань, виключить багаторічну загрозу тех­ногенної катастрофи з боку нена­дійної дамби Хаджибейсь­кого ли­ману, прорив якої може затопити Пересип. І, нарешті, звіль­нить лиман від брудних стоків.

Але що буде з морем? Генпідрядник запевняє, що йому нічого не загрожує. На кінці трубопроводу на глибині 11 м буде змонтовано спеціальну систему дифузорів. Вона дозволить розбавляти стоки у 29 разів. Розра­хунки виконано вітчизняними фахівцями і підтверджено норвезькою компанією Kono. Тобто в радіусі 250 м уже буде безпечна концентрація. Це по-перше. По-друге. Полімерні труби з Норвегії: 10 штук по 400 м кожна (їх тягли морем із допомогою спеціального буксира) високої надійності - гарантія 60 років. По-третє. Будівельники завдяки сучасним технологіям і участі німецької компанії Mobius прокладуть трубу протягом одного сезону замість 36 місяців, як планувалося раніше.

І все ж залишається занадто багато запитань. І жодної публічної відповіді з боку науки. Якщо до оцінки впливу на довкілля залучали інститути, то чому їх не чути? Це дорогий проект, на який уже витрачено чимало коштів. Не випадково знову лунають голоси про проведення аудиту.

Фінансова історія про порятунок дамби, лиману та моря

Торік сплив термін десяти­річної загальнодержавної програми охорони та відтворення дов­кілля Азовського і Чорного мо­рів. Одеса мала намір побудувати до 2005 року споруди з обробки опа­дів та відведення стоків від СБО «Північна» глибоководним випуском за 12,8 млн. грн. Прова­лила.

Проте у 2004-му місто отримало від уряду Януковича 26,8 млн. грн. на будівництво другої насосної станції і скидний трубопровід від СБО «Північна» до урізу води Чорного моря. Мета - запобігти руйнуванню дамби Хаджибейського лиману. (Роботи ці розпочато ще 1988-го й припинено 1996-го через відсутність фі­нансування.) Отож після їх поновлення у 2004-му освоїли тіль­ки 68% коштів. Потім була дво­річна перерва. Чергову порцію - 10 млн. - дали лише у 2007-му. Але роботи подорожчали. І вже було потрібно на 27 млн. грн. більше. У результаті завершення об’єкта зірвали. Ауди­тори виявили порушень на 36,8 млн. грн., а це практично 100% ви­ділених на зазначений проект асигнувань. І знову настала пауза. Гроші посипалися тільки наприкінці 2009-го і на початку 2010-го. Уряд Тимошенко відразу виділив 35 млн. грн., потім - ще 96 млн. Улітку минулого року насосну станцію і скидний трубопровід нарешті здали в експлуатацію.

Таким чином, цей комплекс споруд, включно з глибоководним випуском, коштуватиме скарбниці понад 750 млн. грн. Але проблема в тому, що для оздоровлення одеського узбережжя цього недостатньо.

Глибоководний випуск, як ідеться у тому ж таки листі Л.За­сипки на адресу губернатора, приведе до очищення моря в акваторії пляжу «Лузанівка», дитячого цент­ру «Молода гвардія» і Хаджи­бейського лиману. Але в Одесі дев’ять пляжів. Частина пе­ребуває в зоні дії СБО «Півден­на». Її трубу теж необхідно подовжити на 2 км. Але це не все. Щой­но чергова злива омиє місто, потоки вуличного бруду, як і колись, ринуть у море. Тому ще за ра­дянських років для збору дренажних і зливових стоків від Ар­кадії до станції СБО «Пів­денна» взялися прокладати тунельний каналізаційний колектор. Для завершення розпочатого, за словами мера Одеси, необ­хідно 350-400 млн. грн. Але коли Олексій Кос­тусєв заїкнувся у присутності міністра про гроші на його добудову, віце-губернатор Олександр Малін порадив меру зняти бюд­жет­ні гроші, розміщені на депозитних рахунках у двох комерцій­них банках, і використати за призначенням.

Слід сказати, гроші на ці пот­ре­би виділив МБРР в рамках кредиту для України. І КП «Агент­ст­во програм розвитку Одеси» про­довжує запрошувати бізнес до учас­ті в проекті із завершення та реабілітації тунельного колектора. Оголошення про торги з’яви­лося в спеціаль­ному виданні ще у вересні 2007 року. Але цей віз усе не зрушить із місця.

Взагалі, позиція одеської мерії у вирішенні всіх цих проблем не зовсім зрозуміла. Міська влада поки що плентається у хвості старих ідей та напрацювань, які потребують перегляду і відновлення. Така сама позиція й у високих ки­ївських чиновників. Говорять про глибоку і замкнену систему очи­щення стоків, а гроші - в трубу.