Ще в 60-х роках кандидат наук Валерій Миргородський запатентував метод вимірювання пружності м’язів лівої і правої частин обличчя, на основі якого розробив цілу систему зчитування генетичних кодів людини.
Випробовуючи систему, Миргородський досягає дивовижних результатів. Із великою точністю визначаються онкогенний фактор, наявність спадкових захворювань і фактори ризику цілої низки інших, риси характеру й домінанти стану психіки піддослідного, його батьків, навіть їхні вік та національність. Окрім електроімпульсних даних, у цій роботі він використовує кольорові фотознімки обличчя людини.
Цікаво, що серед можливих сфер застосування винаходу автор звернув увагу передусім не на медицину чи криміналістику, а на косметологію. Валерій Миргородський переконаний, що без урахування різниці тонусу м’язів правої і лівої частин обличчя призначати людині пластичну хірургію — злочин. Адже підтягування до однакового рівня асиметричних від природи парних м’язів не просто перетворює живе обличчя в моторошну парсуну напівляльки-напівмумії.
Річ у тому, що пружність різносторонніх м’язів закодована в людині генетично, а отже існують не тільки «ліві» і «праві» хвороби, а й «ліве» і «праве» здоров’я і навіть типи особистості. Психологам добре відомий зворотний ефект скорочення м’язів обличчя: якщо ходити весь день посміхаючись, настрій таки поліпшиться, та й справи теж. Якщо ж похнюпитися, нічого доброго до вечора очікувати не варто. Тобто хірургічне «підрівнювання» мімічних м’язів фактично є грубим втручанням у психіку людини. А вже якби існувала абсолютна симетрія всіх парних органів, вона була б смертельною для живого організму, адже тоді у разі хвороби обидва такі органи — нирки, легені, вуха чи очі — виходили б із ладу одночасно!
В.Миргородський назвав це законом функціональної асиметрії всіх органів і довів його експериментально.
У своїх дослідах зі стрихніном, проведених в Інституті імені академіка Богомольця ще 1963 року, він виявив, що певна доза препарату діє лише на лівий бік опорно-рухових м’язів піддослідних голубів. Усі птахи — а їх було близько 70 — накульгували на ліву ногу, і тільки коли дозу збільшували, починали кульгати на обидві. Отже, тонус і навіть функція парних органів, як і обох частин обличчя, різних півкуль головного мозку тощо, визначаються фактором біологічного виживання.
Тож не варто поспішати під ніж хірурга, щойно на обличчі з’явилися зморшки, чи бігти стрімголов «на лазер», якщо трохи гірше почало бачити праве око. Не в симетрії щастя!