Щоб зрозуміти явище домашнього насильства, коли болю завдає найближча людина у рідних стінах, порівняймо цю проблему з коронавірусом. Інфекція така нав'язлива, така живуча, така агресивна, що, аби її не підчепити, треба фізично відгородитися від вірусу - сховатися на карантин.
Так і з домашнім насильством, - у рідних стінах кривдник переслідує та принижує всюди й постійно. Тому уникнути знущань, побиття або й потенційного вбивства можна лише тоді, коли ти фізично відокремишся від кривдника, як від вірусу.
Така модель допомоги тим, хто постраждав від домашнього насильства, є - це притулки, соціальні квартири, кризові кімнати, де жінки з дітьми знаходять тимчасову ізоляцію від агресора.
Який карантинний режим у Соціальній квартирі в м. Києві для тих, хто постраждав від насильства
У Києві один із таких притулків - Соціальну квартиру для вагітних жінок та молодих матерів із дітьми раннього віку, які опинились у складних життєвих обставинах, - 2013 року створив МБФ "Українська фундація громадського здоров'я" у співпраці з Київським міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді та іншими партнерськими організаціями. Адреса квартири не розголошується, аби кривдники не могли її знайти. Самі ж жінки можуть дізнатися про ці притулки від поліцейських, працівників соціальних служб або мобільних бригад, які приїжджають на ситуації насильства.
Список і контакти діючих мобільних бригад можна знайти на сайті Мінсоцполітики https://www.msp.gov.ua/news/18476.html або на сайті "Розірви коло" тут: https://rozirvykolo.org/news/dopomoga/
39-річну Анну з новонародженою донькою в нашу соціальну квартиру ми забрали одразу з пологового будинку. Спочатку вона звернулась у Київський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, який дав контакти фахівців нашої соціальної квартири. Вже за годину фахівці почали консультувати Анну онлайн. А через кілька днів навідали її в пологовому будинку. Під час консультації з'ясували, що Анна страждала від насильства впродовж кількох років, а в період вагітності воно посилилося. Сама Анна - переселенка з Донецької області, житла на території України не має, і звернутись по допомогу їй ні до кого. Крім того, що партнер постійно знущався з неї, пошкодив її документи, останнє побиття призвело до госпіталізації та загрози втратити дитину. Саме тоді вона зрозуміла, що повертатися до кривдника небезпечно вже не тільки для неї, а й для майбутньої дитини. Тому й почала посилено шукати допомогу. В ізоляції від кривдника жінка не просто заспокоїлася, вона змогла впорядкувати свої справи і спланувати майбутнє життя.
Ось як влаштована соціальна квартира: тут трудяться соціальні працівники, психологи і юристи, які допомагають жінкам прийти до тями та спланувати власне майбутнє без насильства.
Соціальні працівники допомагають організувати належний догляд за дитиною, сформувати прихильність до немовляти, навчають базових материнських навичок. Бо у стані сильного стресу і відповідних почуттів до партнера є ризик відмови від дитини. З жінками регулярно проводяться арт-терапевтичні заняття, кулінарні майстер-класи.
Психологи надають реабілітаційну підтримку та працюють разом із жінкою над пошуком сенсу в житті, усвідомленням нею власних кордонів, цілей, цінностей, ресурсів, знищених у період циклу насильства. Адже кривдники роками руйнують упевненість у собі та в завтрашньому дні.
Юристи консультують щодо прав та можливостей постраждалих, допомагають оформити, відновити документи або подати до суду позов на розлучення, стягнення аліментів та частки власності.
Щоб досягти найкращого результату, до мультидисциплінарної команди, яка допомагає жінці, за потреби залучаються також фахівці Центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, служб у справах дітей та сім'ї, Центрів безоплатної правової допомоги, лікарень та інших партнерських організацій. Така організація комплексної підтримки дозволяє жінкам вирватися з кола насильства, а це непросто.
Анні юристи насамперед допомогли відновити особисті документи, оформити документи на дитину, зібрати всі необхідні довідки для соціальних виплат, зробити перепустку для перетину КПВВ на тимчасово окуповані території, адже там мешкають її батьки. Надалі Анна планує знайти віддалену роботу і самостійно орендувати кімнату для себе та доньки.
Марія (32 роки) сама звернулася по допомогу до Денного центру "Право на здоров'я" і попросила прихистку для себе та сина. Щоразу, як її партнер вживав наркотики, він знущався з неї. Це тривало кілька років. Побоями кривдник не обмежувався, він міг прикласти до Маріїного тіла гарячу праску або душити її. Вона все терпіла, доки не побачила реальну загрозу життю дитини. Партнер ледь не звалив шафу на їхнє восьмимісячне немовля.
Перебуваючи в соціальній квартирі, Марія, крім індивідуальних психологічних консультацій, відвідує групи взаємодопомоги та психотерапевтичні групи роботи зі співзалежними стосунками. Паралельно їй допомогли знайти адвоката з системи Безоплатної правової допомоги. І тепер Марія планує через суд позбавити партнера батьківських прав на дитину.
Світлана змогла втекти від кривдника завдяки поліцейським, які виписали її кривдникові терміновий заборонний припис із зобов'язанням залишити місце їхнього мешкання та не наближатися до їхньої орендованої оселі 10 днів. Тим часом Світлана знайшла куди втекти, зібрала речі й виїхала з півторарічним сином у соціальну квартиру. Тепер жінка працює з психологом і консультується з юристом про розлучення та стягнення аліментів.
Ірина з двома дітьми двох і семи років потрапила до нас прямо з вулиці. Від насильства мусила тікати саме на вулицю, бо підтримки від родини не має. У соціальній квартирі допомогли стабілізувати емоційний стан, відновити внутрішні ресурси, влаштувати дітей до навчальних закладів (школа, садочок), жінці - вступити на курси перукарів, і тепер, коли жінка вже отримала професію, вона шукає роботу, аби самостійно забезпечити себе та своїх дітей.
Коли вірус може подолати бар'єр карантину
Більшість жінок, які зараз або раніше перебували в соціальній квартирі, не мають намірів карати чоловіка за домашнє насильство. Такий сильний страх перед кривдником і зневіра у власні сили.
А ще - наших жінок, які втікають від кривдників, об'єднують психологічна залежність від партнера, виразна психічна незрілість, зламана впевненість у собі і неготовність брати остаточну відповідальність на себе. Відтак ризик повторення насильства високий: спогади про щасливі хвилини в минулому, уявлення про власну безпорадність та безпідставні надії, що партнер виправиться, спонукають жінок повертатися до кривдників. Тому так важливо не просто запропонувати втікачкам від насильства тимчасовий дах над головою, а давати соціально-психологічну і правову підтримку.
Очікування вакцини від коронавірусу пов'язані з надією, що щеплення враз зупинить пандемію цієї інфекції. З вірусом насильства простих рішень на обрії не видно. У деяких країнах, зокрема в Ізраїлі та Канаді, є притулки для кривдників. Там вони живуть і працюють із психологами та іншими фахівцями. Такі програми знижують рівень домашнього насильства. Допомагають у цьому і фундаментальні зміни у ставленні суспільства та держави до домашнього насильства, коли засуджують усіх кривдників без винятку: чи то буде простий робітник, чи футбольна зірка, чи навіть прем'єр-міністр. Після ухвалення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" порушено тисячі кримінальних справ і винесено сотні судових рішень за домашнє насильство, з'явилися корекційні програми для кривдників - це та ж таки робота з психологом, яку призначає суд. Потрібні і зміни в культурі, у сприйнятті феномену домашнього насильства в кожній родині.
Згідно з дослідженням Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні "Сучасне розуміння маскулінності", схильність до вияву агресії в сім'ї зумовлюється несприятливим дитячим досвідом та успадкованими моделями поведінки в батьківській родині: 12% опитаних чоловіків сказали, що їх із дитинства привчали до силових засобів вирішення конфліктних ситуацій, 13% опитаних чоловіків визнали, що мають досвід фізичного насильства у своїх сім'ях, з них 18% чинять насильство до своїх рідних постійно.
Тиждень тому Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш звернувся до урядів країн: "Мир - це не лише відсутність війни. Багато жінок, які перебувають в ізоляції через COVID-19, зіштовхуються з насильством там, де їм має бути найбезпечніше: у їхніх власних домівках. Сьогодні я закликаю до миру в будинках усього світу. Я закликаю всі уряди під час реагування на пандемію на перше місце ставити питання безпеки жінок".