У будь-якому посібнику з фізіології можна знайти дані щодо вмісту води в структурах живого. Ембріон людини на 97% складається з води, у новонародженого її кількість становить до 90%, із роками кількість води в організмі зменшується. Суть старіння — у дегідратації. Разом із водою клітини організму покидає життя. Ці цифри говорять про важливість води в будові живого організму, проте не розкривають її функціональної ролі.
Основна частина води організму — зв’язана вода, котра міститься всередині клітин (близько 70%), інша (30%) — позаклітинна. З неї 7% припадає на кров і лімфу, решта омиває клітини (міжтканинна, або вільна, вода).
У здоровому організмі підтримується певне співвідношення між зв’язаною (внутрішньоклітинною) і вільною (міжклітинною) водою. Це співвідношення в процесі життєдіяльності людини має підтримуватися постійно. Від підтримання водного гомеостазу залежить здоров’я людини та її довголіття. А щоб в організмі підтримувалося постійне співвідношення між зв’язаною і вільною водою, необхідно пити високоякісну питну воду, котра за своїми структурними та біофізичними характеристиками повинна максимально відповідати внутрішньоклітинній воді організму. У природі такої питної води сьогодні стає дедалі менше.
Звідси випливає, що людині необхідна не просто питна вода («чиста», «доочищена», «альпійська» тощо), а така, що має певну структурну впорядкованість і природну біоенергетику. Лише вживання такої структурованої питної води здатне підтримувати в організмі сталість співвідношення між зв’язаною і вільною водою.
Вода як жива структура завжди перебуває у взаємодії з речовинами, з якими контактує. Вона є унікальним розчинником. Природні органічні молекули утворюють із водою різні впорядковані структури (міцели, ліпопротеїдні комплекси, мембранні структури тощо). Отже, у будь-якій біологічній структурі вода є необхідним компонентом живого. Життя на біологічному рівні — ланцюг біохімічних реакцій. Реагують між собою розчини, а не твердий субстрат. Якщо вода змінює свою структуру, змінюється її взаємодія з біологічними молекулами, і, відповідно, відбувається порушення структури живої системи, її функціональної активності. Молекули геному своєю структурою також завдячують структурі води. Структура молекул води задає структуру біосинтезу амінокислот, вода входить разом із амінокислотами до структури дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). Усе разом це — природний рідкий кристал, і вода в ньому є тією молекулою, котра визначає його функціональну активність.
Звідси випливає висновок про те, що для існування людини потрібна особлива за структурою та властивостями розчинності біогенна внутрішньоклітинна вода. А це у свою чергу означає, що людина має пити структурно впорядковану природну воду, котра в ідеалі має відповідати структурі та властивостям внутрішньоклітинної води.
Вода має пам’ять. 1988 року французькому вченому Жаку Бенвеністу вдалося розвести у воді біологічно активну речовину в концентрації 10-102. Тобто в розчині не залишилося жодної її молекули. Тим часом на клітини крові цей розчин діяв так само, як і сама речовина. Тому що у воді залишилася пам’ять про неї у вигляді відповідних структур.
На щастя, високоякісна структурована питна вода в природі ще існує. Крім того, людина, схоже, навчилася отримувати необхідну для організму структуровану питну воду.
Природна вода, крім молекул Н2О, містить різні органічні та неорганічні домішки, які разом узяті і є природною питною водою. Правильніше було б казати, що природна питна вода — це розчин різних органічних та неорганічних речовин у розчиннику — воді. З огляду на фізику і хімію таких водних розчинів, можливі два альтернативні варіанти структури. Це може бути гетерогенний розчин, коли всі органічні та неорганічні молекули дуже слабо взаємодіють, тобто поводяться в розчині індивідуально. Така вода не має у своїй структурі якихось упорядкованих елементів.
Другий вид розчину — гомогенний, коли всі розчинені домішки і сам розчинник, матриця води, — це єдина система, в якій у результаті природної самоорганізації реалізується впорядкована структура, що характерно для живих систем (фото). Таку структуру називають фрактальною, причому фрактали виявляють оптичну активність.
Фрактальна структура означає особливу впорядкованість, основний елемент якої повторюється в різних масштабах. Як виявилося, усі живі системи побудовані за фрактальним принципом. Найхарактернішим прикладом фрактальної будови живого є листок папороті. Водночас для фрактальної структури характерна дисиметрія.
Відповідно до закону В.Вернадського, найважливішою відмінністю живої структури від неживої є наявність у ній дисиметрії. Таким чином наявність дисиметрії у структурі води означає, що вона є живою біогенною структурою, і саме така вода максимально відповідає властивостям внутрішньоклітинної води організму людини.
Особливий ажіотаж навколо незвичних властивостей води виник у зв’язку з роботами японського дослідника М.Емото, котрий показав, що вода як жива система реагує на емоції людини, тобто змінює свою структуру. Крім того, він показав, що будь-яка інформація (звукова, образна, емоційна) позначається на структурі води. Російські вчені на чолі з фізиком В.Ізвєковим повторили досліди М.Емото і пішли ще далі у своїх дослідженнях.
Таким чином, високоякісна природна біогенна питна вода, окрім вмісту у своєму складі всіх необхідних мікро- і макроелементів, має бути структурно організована, тобто мати фрактальну дисиметрійну структуру.
Вода також має бути біологічно доступна, тобто легко проникати через мембрани клітин організму. Наприклад, водопровідна вода має величину поверхневого натягу до 73 дін/см, а внутрішньоклітинна — близько 43 дін/см. Клітині потрібно витрачати більшу кількість енергії на подолання поверхневого натягу води.
Питна вода має бути середньої жорсткості і мати слаболужну реакцію (рH близько 8,0 ). Саме лужна структурно впорядкована питна вода краще зберігатиме кислотно-лужну рівновагу рідких середовищ організму, які мають слаболужну реакцію.
Наступна важлива характеристика питної води — окислювально-відбудовний потенціал (ОВП). Він має відповідати потенціалу міжклітинної рідини — у діапазоні від -100 до -200 мВ (мілівольт). У такому разі організму не потрібно витрачати додаткову енергію на вирівнювання окислювально-відбудовного потенціалу. Зазначимо, що водопровідна вода має ОВП близько +400 мВ, кип’ячена — до +1000 мВ.
Ну й, звісно, питна вода не повинна містити негативної для організму людини інформації. Як випливає з даних М.Емото, людська агресія здатна позначатися на структурі води.
Отже, не кожна рідина може заповнити брак води в організмі. Ті, хто вважає, що потребу в воді можна задовольнити з допомогою будь-якої іншої рідини — газованої води, чаю, кави, пива тощо, категорично неправі.
А спрага? Чому вона не керує нашим питним режимом? Як виявилося, спрага — одне із найбільш недосконалих людських відчуттів. Із віком поріг дегідратації організму, котрий викликає спрагу, підвищується. Американський дослідник Філіппс установив дивовижний факт: у старих людей чітко проявляється дегідратація клітин, проте вони не відчувають спраги. Але мозок, який містить найбільшу кількість води в організмі, реагує на брак води цілою низкою інших неприємних відчуттів. Серед них: слабкість, нездужання, постійне відчуття втоми (синдром хронічної втоми), припливу крові до обличчя, почуття роздратування, безконтрольний гнів, тривога, депресія, потяг до алкоголю та ін. Крім того, болі в суглобах і хребті, розлад роботи шлунково-кишкового тракту (запори, печія тощо), порушення функції системи імунітету — неповний перелік змін у функціях організму. І немає нічого дивного в тому, що поступово органи зневодненого організму виходять із ладу, людина захворює.
Дослідник даної проблеми американець іранського походження Ф.Батмангхелідж у назву своєї книги, що зажила міжнародної популярності, вклав головну ідею: «Ви не хворі, у вас спрага». Він же показав, що в разі вираженої дегідратації клітин центр голоду бере на себе функції центру спраги. Закінчується це тим, що після вилучення води з їжі остання відкладається на найвидніших місцях у вигляді жирових відкладень. Якщо це так, то вживання вже структурованої відповідним чином води має полегшити стан хворого. І практика підтверджує це припущення.
Японські та південнокорейські вчені розробили технологію штучного приготування структурованої води. Причому ця структура більш стійка, ніж у природних водах. До того ж вона задовольняє всі вимоги, викладені вище (ОВП, поверхневий натяг, реакція та ін.). У Південній Кореї, наприклад, працюють близько 2000 установок, які виробляють структуровану воду.
Ми протягом уже трьох років вивчаємо оздоровчий ефект структурованої води.
Групі людей було запропоновано місячне приймання води, отриманої за південнокорейською технологією. Результати перевершили всі сподівання. Усі 100% пацієнтів, які страждають від ожиріння (індекс маси тіла понад 30), схудли на 3—10 кг. Причому без будь-яких зусиль із їхнього боку (вони їли що хотіли і скільки хотіли), плюс чудове самопочуття, підвищення працездатності, настрою. Натомість ті пацієнти, в яких спостерігався дефіцит маси тіла, набрали необхідні кілограми. Водночас зникли прояви багатьох супутніх захворювань: болі в суглобах, гіпертензія, головні болі, запори, печія тощо. Проявилися явні ознаки омолодження: відновився тургор шкіри, у пацієнтів зрілого віку зникли пігментні плями. В однієї пацієнтки, котра вже два роки перебувала в менопаузі, відновився нормальний місячний цикл.
Автор як лікар дістав велике задоволення від читання звітів учасників експерименту (збережено стиль і орфографію пацієнтів).
Пацієнтка Г., 35 років: «Моя вага була 93 кг при зрості 164 см. З дитинства мучили сильні мігрені, перехворіла хворобою Боткіна, мала остеохондроз, міжреберну невралгію, вегетосудинну дистонію, стрибки тиску, передвиразковий стан шлунку. Таблетки від голови, шлунку, печінки пила жменями. Неодноразово намагалася схуднути. Пробувала різноманітні методи голодування за Малаховим (каскадне, десятиденне), за Семеновим (клізмування), дієти, але нічого не приносило бажаного результату. І от — перший день прийому води. Нирки запрацювали весело, ледь устигаю доїхати до роботи. На другий день, бадьора, біжу на роботу й помічаю, що немає задишки, а от додаткова енергія виростає нізвідки. В обід, після прийому їжі, поспішаю до туалету: кишечник очистився так, ніби я величезна тварина. Процес пішов. За тиждень я втратила 5 кг. Я так була захоплена втратою ваги, що тільки через тиждень звернула увагу, що в мене не болить більше голова, і я не випила жодної таблетки відтоді, як п’ю воду. Мені захотілося більше рухатися, займатися спортом, допомогти моєму тілу вийти з глухого кута. А голова більше не болить, і немає більше печії, і випорожнення регулярне. Таблетки, які я жменями носила в сумочці, більше не потрібні. Тиск уже забула, коли міряла. Останнього разу було 120/80. Дива та й годі! На сьогодні втратила 8 кг».
Досвідчені клініцисти відразу звернуть увагу на темпи втрати ваги: «5 кг за тиждень? Це неможливо!». Можливо, шановні колеги. Річ у тому, що спочатку структурована вода діє як найсильніший сечогінний засіб: виділяється значно більше рідини, ніж споживається. Це йде міжтканинна рідина, котра не дійшла до клітини.
Хотілося б звернути увагу на одну дуже важливу обставину: в усіх учасників експерименту змінився психологічний стан — з’явилося бажання рухатися, приділяти більше уваги своєму здоров’ю. А бажання рухатися (кінезофілія) — яскрава ознака омолодження організму.
Друге масштабне дослідження ми провели з участю дітей, які часто хворіли. Протягом двох місяців вони пили структуровану воду в санаторних умовах (дитячий санаторій «Малятко», м. Ужгород). Усі діти додали у вазі, у них збільшилася концентрація гемоглобіну в крові, підвищилася ігрова активність, жодного разу не було загострення захворювання. У контрольній групі позитивна динаміка в стані дітей значно скромніша.
Ефект від приймання структурованої води в інших (поки одиничних) випадках переконує в тому, що нині складно обмежити коло клінічних проблем, які можна вирішувати з допомогою структурованої води. Є всі підстави вважати, що ми стоїмо на порозі нового етапу вивчення ролі води в збереженні та відновленні здоров’я людини.