Рекомендації медиків «бігати від інфаркту» поступово замінилися порадами «іти» від нього. Причому бажано пересіченою місцевістю. А австрійські медики в дослідженні, уже визнаному унікальним, з’ясували, що залежно від стану здоров’я має сенс вибирати, йти нагору схилом чи спускатися донизу.
Упродовж чотирьох місяців відносно здорові люди середнього віку, які не вирізнялися особливою фізичною активністю, здійснювали щоденні піші прогулянки в Альпах. Два місяці половина випробуваних піднімалася схилом нагору на 600 метрів, а назад спускалася канатною дорогою, а половина здійснювала теренкури в зворотному напрямі. Потім напрям руху змінювався. Весь цей час медики прискіпливо відслідковували основні зміни в їх аналізах крові. У результаті вдалося з’ясувати, що поза залежністю від напряму руху рівень холестерину в крові знижується на 9—10 відсотків. А от зниженню цукру в крові здебільшого сприяє рух схилом донизу. Доповідь, зроблена автором дослідження Хейнцем Дрекселем на щорічній сесії Американської асоціації кардіологів, привернула загальну увагу. Адже підйом крутим схилом для багатьох пацієнтів, які страждають на діабет, є непосильним завданням. А от на комфортні прогулянки униз по схилу багато хто з них зможе наважитися.