Відповідь на «гамлетівське» запитання «Загоряти чи не загоряти?» знову спливла на сторінках серйозних наукових видань. Ще не дуже давно медики довели: опромінення ультрафіолетом веде до підвищення ризику розвитку меланоми, смертельної форми раку шкіри. А тепер заговорили про те, що той самий ультрафіолет життєво необхідний для профілактики раку простати, грудей і прямої кишки. Сама по собі ця ідея не нова. Уперше її висловили понад два десятиліття тому брати-епідеміологи Цедрік і Франк Гарланди, котрі помітили, що смертність від раку прямої кишки в північних штатах США втричі перевищує показники південних штатів.
Експериментальним шляхом довести наявність такого взаємозв’язку взявся американський епідеміолог Гаррі Шварц. Він вирішив відштовхнутися від даних, опублікованих американським бюро статистики в квітні, й які свідчать про те, що громадяни, жителі півночі США, мають більше шансів (на 10—27%) померти від раку грудей, прямої кишки, простати чи матки, ніж мешканці південних районів. Пов’язавши ці факти з синтезом вітаміну Д, 90 відсотків якого утворюється під дією сонячного світла, учені змогли визначити оптимальну дозу цієї речовини — від 400 одиниць на день. Денна доза, що перевищує 2000 одиниць, вважається токсичною й може привести до розвитку меланоми й інших патологій.
Вітамін Д та особливо його похідне — гормон кальцитриолол відіграють важливу роль у контролі клітинного росту. Більше того, клітини простати, грудей і пряма кишка мають спеціальні рецептори кальцитриолола, а клітини прямої кишки навіть здатні самі його синтезувати. У дослідах на тканинних культурах було показано, що великі дози вітаміну Д або кальцитриолола здатні гальмувати ріст злоякісної пухлини. А ось у клінічних дослідженнях поки що було випробувано лише спільну дію вітаміну Д та хіміотерапевтичного препарату доксетакселю. Результати виявилися вельми обнадійливими, проте випробування протиракового ефекту самого вітаміну Д ще попереду.