Хоча офіційна статистика Мінздоров'я демонструє майже повне благополуччя, кількість тих, хто постраждав від укусів цих небезпечних членистоногих тварин, рік у рік збільшується. Однак далеко не всі вони потрапляють до медичної статистики. Як з'ясувалося, в нас не так легко знайти фахівців, котрі точно знають, які саме обстеження проводити, що призначати пацієнтові, котрого вкусив кліщ. Медики іноді до цього ставляться так, наче людину покусали комарі: хочете - помажемо те місце зеленкою, а ні - то й так пройде.
Кліщі - Декларація - Інтернет
Минулої неділі киянка Карина В. погуляла з подругою на набережній Дніпра, а в понеділок вранці, глянувши в дзеркало, побачила під лопаткою темну цятку. Кліщ. Що робити? Поїхала у травмпункт. Лікар видалив кліща, викинув його у відро, буркнувши, що той неживий, ранку нічим не обробляв. А навіщо?
Карина, озброєна знаннями з Інтернету, наполягла, щоб він знайшов і віддав їй ворога, - хотіла віднести в лабораторію. Не приховуючи невдоволення, лікар таки дістав кліща. Довго думав, перш ніж сказати адресу лабораторії, так наче це державна таємниця. З Позняків порадив їхати на інший кінець міста, бо ближче нібито немає.
Пацієнтка, погугливши хвилин зо дві, знайшла лабораторію на сусідній вулиці. Результат аналізу - кліщ позитивний на бореліоз.
- А як щодо кліщового енцефаліту?
- В Києві такого взагалі не роблять, - запевнили в лабораторії.
Наступний крок - консультація сімейного лікаря. Декларація була підписана раніше, отож на прийом потрапила швидко. Сімейного лікаря найбільше хвилювало, чому в пацієнтки немає медичної картки. Карина, налякана результатами аналізу, розповідала про свою проблему, а лікарка весь час писала не підводячи голови. Коли ж пацієнтка втретє запитала: "То що ви мені порадите?" - лікарка пішла до комп'ютера, відкрила Вікіпедію, довго й уважно читала про хвороби, які переносять кліщі. Коли дійшла до схеми лікування - зраділа. На якомусь аркушику написала назву антибіотика і порадила його приймати кілька днів.
Вона не врахувала, що Карина все це проштудіювала ще раніше, а тому почала ставити додаткові запитання й вимагати направлення на консультацію до інфекціоніста.
У центрах первинної меддопомоги залишилися тільки сімейні лікарі, а вузькі фахівці консультують раз на тиждень або й на місяць. Їй пощастило, - вона швидко потрапила на прийом.
Інфекціоніст подивилася довідку з лабораторії, здивувалася, що так дешево, - за аналіз кліща, мовляв, по півтори тисячі гривень беруть. Часу на те, щоб вислухати Карину, в неї не було. На папірці написала список ліків - 8 препаратів, від вітамінів до антибіотиків. Здати кров на аналіз - не радила, бо не бачила причин для тривоги.
Добре, що в столиці поки що можна напитати кваліфікованих лікарів. Друзі допомогли Карині знайти інфекціоніста, який підібрав їй курс лікування, написав, коли і які обстеження слід проходити.
Цуцугамуші, Ку-гарячка, бабезіози…
Зв'язок між укусами кліщів та погіршенням стану здоров'я людей, котрі їх зазнали, виявлено не так і давно. В Європі прояви захворювання було описано на початку минулого століття, тоді ж з'явився термін "мігруюча еритема". Тривалий час навіть припускали, що інфекція передається від людини до людини шляхом зараження через шкіру. Нарешті у 1982 р. американський мікробіолог
W. Burgdorfer відкрив збудника хвороби Лайма - спірохету, яка згодом отримала офіційну назву Borrelia burgdorferi.
В Україні про перші випадки захворювання людей на цю недугу стало відомо в 1994 р., а офіційна реєстрація ведеться лише з 2000 року. За словами медиків, кількість випадків зараження хворобою Лайма постійно зростає.
Кліщів на світі багато, але найнебезпечніші для нас - іксодові. Бо вони переносять збудників дуже багатьох інфекційних захворювань: вірусних - кліщовий енцефаліт, геморагічні гарячки; бактерійних - іксодові кліщові бореліози, або Лайм-бореліози, бартонельози, чума, туляремія; рикетсійних - кліщовий поворотний тиф, кліщовий висипний тиф, марсельська гарячка, Ку-гарячка, гарячка Скелястих гір, цуцугамуші; ерліхіозних - моноцитарний ерліхіоз людини; анаплазмозних - гранулоцитарний анаплазмоз людини; піроплазмозних - бабезіози.
Трохи втішає, що більшість цих хвороб поширені в регіонах, далеких від нашої країни. Одначе хвороба Лайма (ХЛ) та кліщовий вірусний енцефаліт (КВЕ), які найчастіше діагностують у нас після укусів кліщів, становлять неабияку загрозу для здоров'я і навіть життя людей.
Крім них, за даними львівського Інституту епідеміології та гігієни, епідеміологічне значення також мають кліщові рикетсіози, зокрема марсельська гарячка і Ку-гарячка. Нозоареали всіх цих інфекцій займають більшу частину території нашої країни, збігаючись із ареалами кліщів, які і є причиною захворювань.
Найбільша небезпека, на думку вчених, полягає в тому, що окремі види кліщів можуть одночасно переносити мікс із кількох видів збудників. У таких випадках не лише лікувати хворого, а й поставити правильний діагноз украй складно.
Найтяжчою хворобою, певно, вважається кліщовий енцефаліт.
Дослідження показали, що в європейському регіоні цей вірус переносять аж 14 видів іксодових кліщів. В Україні переносниками вірусу КВЕ є чотири види, серед них основний - лісовий європейський кліщ I. Ricinus, від якого було виділено 70% вітчизняних штамів. Поширення хвороби Лайма в нашій країні також пов'язане з ареалом цього виду кліща, якого і в Європі вважають основним переносником борелій.
Тепер уже доведено, що шлях зараження - трансмісивний, через укус інфікованого кліща. Хоча деякі дослідники стверджують, що заразитися можна навіть тоді, коли п'єш свіже молоко, отримане від корови чи кози, котра стала "годівницею" для кліщів.
Хазяїни кліщів
Зоологи зазначають, що іксодові кліщі задля прогодування здатні надовго "поселитися" на будь-яких тваринах - від корів та коней на пасовищах до дрібних гризунів у норах або птахів у гніздах.
Тому, перш ніж дозволити своїм дітям десь погладити козу чи корівку, потримати зайчика чи їжачка, щоб зробити з ними селфі, варто подумати, чим це може скінчитися. Після таких контактів слід оглянути дитину - чи не присмоктався десь кліщ. Діти частіше, ніж дорослі, потерпають від укусів, - вони більше часу проводять на природі, падають у траву, охоче беруть на руки тварин, до того ж кліщі швидше можуть прикріпитися до ніжної дитячої шкіри.
Кліщі, які, з погляду зоології, є типовими зовнішніми паразитами, водяться не лише в лісі, а й на пасовищах, скрізь, де можуть знайти собі прокорм. Цікаво, що, за типом харчування, їх поділяють на одно-, дво- і трихазяїнних кліщів.
Так звані однохазяїнні кліщі живуть на тілі хазяїна від прикріплення голодної личинки до відпадання вгодованої дорослої особини. Це саме вони становлять найбільшу небезпеку для людей, котрі доглядають велику рогату худобу та коней. Зафіксовано чимало випадків, коли кліщі переповзали й кусали конюхів, пастухів, доярок, а також дітей, які там допомагали або відпочивали.
Паразити, які живляться кров'ю двох чи трьох хазяїв, зазвичай нападають на дрібніших тварин - від зайців до гризунів, птахів, плазунів. Зустрітися з ними можна будь-де - у міському парку, в лісі чи на дачі.
Оскільки "годувальники" живуть у норах, дуплах, старих пеньках, то й концентрація цих кровососів найвища у траві, на кущах, уздовж тваринних і людських стежок, у місцях масового гніздування птахів. Це варто взяти до уваги, коли плануєш поїздку на дачу, пікнік біля озера чи похід по гриби та ягоди. Не варто ризикувати здоров'ям дітей, та, власне, й дорослих, навіть коли дуже хочеться полежати, покачатися у високій траві. Саме на її кінчиках і чатують на свою здобич кліщі.
Інколи у міських парках ставлять таблички "Обережно, з дерев падають кліщі!" Зоологи вважають це помилкою. Бо кліщі піднімаються на висоту до 0,5–1м. По деревах вони не повзають.
Навесні у кількох парках Києва оббризкували дерева проти кліщів, вішали відповідні оголошення. Оскільки серед ворогів дерев теж є кліщі, які дуже їм шкодять, можливо, це робилося задля порятунку дерев. У кожному разі, відпочивальникам не варто сподіватися, що ці процедури зменшили кількість іксодових кліщів у столичних паркових зонах. На думку фахівців, найкраще місце для прогулянок - ділянки з хвойними деревами, де майже немає трав'яного покрову.
Найчастіше кліщі концентруються там, де високий травостій, густий підлісок, товстий шар прілого листя, багато гнилих пеньків, купи вітролому, стихійні смітники. Вибір зрозумілий, - саме там живе багато гризунів. Таке можна побачити не лише в лісопарках, а й на околицях наших міст і сіл, у занедбаних дворах та навіть біля дитячих майданчиків.
Жертви кліщів
Вирушаючи на прогулянку, слід врахувати активність кліщів до нападу, яка має свою періодичність. У теплі дні найагресивніше вони поводяться з 8-ї до 11-ї ранку. Коли спека - малоактивні. Надвечір, десь із 17-ї до 20-ї год. їхня агресивність знову зростає. У похмурі дні, як помітили зоологи, вони готові нападати впродовж усього дня.
Від дощу або яскравого сонця кліщі ховаються у траві або лісовій підстилці, переповзають у тінь. Тому, обираючи місце для пікніка чи для гри з дітьми, слід це брати до уваги. Фахівці теж радять ретельно підбирати одяг для прогулянок, головні убори, щоб кліщі не мали змоги добратися до тіла. Час від часу необхідно оглядати дітей і себе, знімати кліщів з одягу, не допускаючи їх присмоктування до шкіри. Виконання цих простих правил допоможе уникнути великих проблем, які можуть з'явитися від укусів кліщів.
"На жаль, в Україні як лікарі, так і населення ще мало обізнані з хворобою Лайма та іншими інфекційними захворюваннями, які переносять кліщі. І це дуже нас відрізняє від багатьох європейських країн, зокрема Австрії, Німеччини, Польщі та інших, де цим проблемам приділяють велику увагу, - зазначає доктор медичних наук, професор Анатолій Свінціцький. - За даними МОЗ, упродовж 1995–2004 рр. лабораторне обстеження пройшли майже дві тисячі хворих (жителі 20 областей) із підозрою на хворобу Лайма. Діагноз підтвердився у 37 % випадків. При цьому було виявлено ураження опорно-рухового апарату - у 18 %, серцево-судинної системи - у 10 % , ревматологічних випадків захворювань - у 21% хворих.
Крім того, були діагностовані випадки мікс-інфекції - хвороби Лайма та кліщового енцефаліту -в пацієнтів із різних областей, що свідчить про складні проблеми, які потребують негайного вирішення.
Результати досліджень показали, що близько 60% населення контактує зі збудниками бореліозу. Крім того, відзначена значна урбанізація природних вогнищ хвороби Лайма та інших захворювань, які переносять кліщі".
Інакше кажучи - кліщі переселяються із зони свого природного перебування ближче до людей. Не самі, а разом із гризунами, які облюбували зарості в паркових зонах, численні стихійні базари та стихійні смітники, що трапляються і в містах, і в селах. Забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя - найефективніший засіб профілактики, але наразі це не в тренді. Хто ж виділятиме на таке кошти, коли є можливість запустити новий фонтан чи збудувати місточок, де виходять класні селфі?!
Це зовсім не той лайм
Чим небезпечна хвороба Лайма, яку переносять іксодові кліщі?
Медики називають її поліорганним, системним захворюванням, бо уражаються шкіра, нервова система, серце, суглоби. Лікування тривале, хвороба часто переходить у хронічну, дає рецидиви. Тому ігнорувати укуси кліщів - собі дорожче.
Захворювання може починатися поступово або гостро: виникає головний біль, дратівливість, турбує загальна слабкість, запаморочення, нудота. Часто це схоже на застуду, коли підвищується температура до 37,5–38 °С, з'являються нежить, кашель, що супроводжуються лихоманкою. Якщо пацієнт не знає чи забув про укус кліща, досить часто лікарі первинки ставлять діагноз ГРВІ. Через тиждень ці явища зникають, нібито можна заспокоїтися.
Але натомість з'являються інші - гіперемія шкіри, гіпергідроз, кон'юнктивіт, прояви артралгії, міалгії і т.д., які вважають звичайними ускладненнями після перенесеного ГРВІ. Хворий не отримує адекватного лікування, втрачається дорогоцінний час.
Що мусить знати й вимагати від лікаря пацієнт, якщо він захворів у період активізації кліщів, та ще й після перебування на природі?
Сімейний лікар, хоча він і не інфекціоніст, повинен ретельно вивчити епідеміологічний анамнез: чи був пацієнт у місцях, де можливе скупчення кліщів? Може, бачив кліщів на одязі?
Коли пацієнт повідомив про укус кліща, лікар зобов'язаний його обстежити, оцінити клінічні симптоми, перевірити їх на відповідність проявам хвороби Лайма. Обов'язковою є лабораторна діагностика, на яку слід направити хворого.
Якщо ж у крові буде виявлено специфічні антитіла до B.burgdorferi (IgG, IgМ, IgА), потрібна консультація інфекціоніста (бажано досвідченого!), який призначить лікування.
Везти чи не везти кліща в лабораторію?
Історія, розказана Кариною, свідчить, що пацієнт повинен усього добиватися сам. Бо медики, з якими вона зустрічалася в центрі первинної допомоги на Березняках, упевнені, що вони нікому й нічим не зобов'язані.
Сімейний лікар переконаний, що хвороба Лайма - не його тема, у нього і без неї роботи вистачає. Це ситуація типова. Бо в нас реформа первинки зводиться до того, щоб гроші ходили за пацієнтом. Якість і доступність медичної допомоги, як і взаємозв'язки між первинним та іншими рівнями, відступили на задній план. Тож нічого обурюватися, коли лікар, консультуючи пацієнта, при ньому шукає підказку в Інтернеті.
Дивно, що не на сайті МОЗ, де зібрано чимало порад і рекомендацій.
Відтоді, як в Україні зареєстрували перших пацієнтів із хворобою Лайма, було підготовлено низку документів, котрі стосуються профілактики й лікування цієї та інших патологій, що передаються іксодовими кліщами. Методичні рекомендації, які час від часу оновлювали та доповнювали даними новітніх досліджень, готували науковці й лікарі, що багато років працюють над цією темою. Актуальним для лікарів-практиків, особливо на первинній ланці, є розділ, у якому викладено алгоритм дій при укусах кліщів, правила провадження пацієнтів, які були інфіковані хворобою Лайма, КВЕ тощо.
Що робити, коли виявляєш на шкірі кліща?
Заспокоїтися. Видалити його - самостійно або в медичному кабінеті.
Чи потрібно везти кліща в лабораторію на аналізи?
"Дивлячись кого будете лікувати - кліща чи себе", - жартома відповідають медики. Якщо вже кліщ укусив, то слід займатися своїм здоров'ям, а не везти його в баночці через усе місто чи з села в райцентр.
Є чіткий алгоритм дій. Чим раніше видалять кліща і проведуть екстрені профілактичні заходи - тим нижча ймовірність заразитися від нього.
"Якщо кліщ перебуває на шкірі менше доби, ви маєте більше шансів уникнути захворювання. Коли цей час збільшується до 48–72 годин, імовірність зараження зростає, - пояснює заслужений лікар України професор Ольга Голубовська. - Після видалення кліща шкіру на тому місці треба обробити антисептиком, людина, котра видалила кліща (в домашніх умовах), має ретельно помити руки з милом.
Досліджувати кліща самостійно на наявність збудників хвороби Лайма зараз уже не актуально, тому не рекомендується. Важливіше - не змарнувати час і провести відповідні профілактичні заходи.
Для екстреної профілактики у дорослих та дітей використовують антибіотик, який повинен призначати лікар. Адже такі препарати мають протипоказання, їх не можна застосовувати вагітним жінкам, а дітям необхідно підбирати правильне дозування відповідно до віку і т.д. Це робиться протягом перших 72 годин після укусу. Якщо пізніше - призначають інше лікування.
Чи варто проводити щеплення? Вакцину свого часу випускали, однак вона виявилася недосить ефективною. Тому її зняли з виробництва. Ті, хто свого часу робив таке щеплення, тепер уже не мають захисту, тому слід бути дуже обережним там, де велика ймовірність зустрітися з іксодовими кліщами".
Як запевняють зоологи, кліщі поселилися на нашій планеті так давно, що вже пережили всіх своїх природних ворогів. Вони навчилися швидко присмоктуватися до шкіри, здатні тривалий час голодувати, доки зустрінуть ту жертву, яка зможе прогодувати їх та їхнє потомство. Надії на те, що вони вимруть або їх стане менше, поки що немає. Аби захиститися від цієї напасті, слід бути обережними, дотримуватися правил, про які нагадують фахівці, а ще - пильнувати дітей, бо вони набагато частіше, ніж дорослі, зазнають атаки кліщів, потрапляють у зони ризику.