Що таке народна й нетрадиційна медицина і як захистити її від «дітей лейтенанта Шмідта»? Цим питанням був присвячений семінар, що проходив у Мінздоров’я, із проблем врегулювання діяльності в цій галузі. Що переможе в майбутньому — цивілізований підхід до їхнього вирішення чи заперечення того, що наука пояснити поки що не може? На сьогоднішній день однозначної відповіді на це немає. Та перші «толерантні» кроки офіційної медицини до цілительства дають підставу сподіватися, що ситуація нарешті зрушить з мертвої точки «глухого» нерозуміння.
Фахівці вважають, що сьогодні в народній та нетрадиційній медицині існують дві головні проблеми: припустимі межі свободи лікування і боротьба із шарлатанством. Головне ж завдання медиків — протистояти некваліфікованій допомозі населенню. Адже відродження народної медицини стало тим світлом, на яке почали злітатися бажаючі погріти на ній руки.
На даний період в Україні пройшли атестацію, експертизу й отримали спеціальний дозвіл близько 400 цілителів. Це є підставою для видачі ліцензії МОЗ України на медичну практику з народної та нетрадиційної медицини. Як атестаційний-експертний висновок, так і спеціальний дозвіл і ліцензія видаються терміном на три роки, після чого їх треба підтвердити.
Примітно, що на різних етапах оцінки відсівається до 40% претендентів, 32% атестуються повторно.
Фахівці вважають, що народною медициною можуть займатися лише люди з вищою освітою. Серед цілителів таких налічується близько 44%, причому лише 2% мають медичну освіту.
До 1999 року експертиза проводилася згідно з рекомендаціями Мінздоров’я. Нині до іспитів планується підключити й вчених. Адже наукове обгрунтування методів народної та нетрадиційної медицини поки що залишає бажати кращого.
— До методів народної та нетрадиційної медицини сьогодні відносять акупунктуру, фітотерапію, гомеопатію, гірудотерапію, іридодіагностику, літотерапію, ароматерапію, біоенергоінформотерапію тощо, — розповідає голова Комітету з питань народної та нетрадиційної медицини МОЗ України Тетяна Гарник. — Вони об’єднують принципи офіційної медицини з нетрадиційними прийомами діагностики та лікування. До народної медицини не мають жодного стосунку гадання на картах, пророкування долі тощо.
Цікаво, що серед тих, хто пройшов атестацію, найбільшим «попитом» користується біоенергоінформотерапія — нею займаються 87% цілителів. На другому місці за привабливістю для здобувачів звання «фахівець із народної та нетрадиційної медицини» — лікувальний масаж. А от дивно, що така популярна сьогодні гомеопатія знаходиться «на задвірках» цілительського реєстру. Відбувається це, напевно, через те, що, відповідно до наказів МОЗ, гомеопатами можуть працювати лише лікарі.
Сьогодні вдосконалюється законодавча база, яка регламентує роботу цілителів. Формуються нові підходи інтегрування народної та нетрадиційної медицини в офіційну, про що свідчить запровадження в штатні нормативи Мінздоров’я посади лікаря з народної та нетрадиційної медицини.
«Бум» цілительства припав на 1992—1993 роки. Саме з цим періодом пов’язують і найбільший наплив шарлатанів. Чимало їх і сьогодні. Фахівці радять не довіряти тим, хто «лікує все», не володіючи конкретним методом народної медицини, і ще менше — «хто лікує» невідомими й неперевіреними методами. Не варто довіряти й масовим сеансам зцілення та гіпнозу — на це ніхто жодного дозволу не отримував і не отримає. І найголовніше — вимагайте від цілителя квитанцію про оплату, а також письмове підтвердження розписаного ним лікування. Адже ці «документи» можуть знадобитися як речові докази у випадку, якщо цілитель «мимоволі» заподіє шкоду.
За словами представника МВС України Костянтина Воліна, із 1999 року рівень правопорушень із боку народних цілителів зріс більше, ніж уп’ятеро. Контроль за неправовими діями цілителів передбачає відповідальність за незаконну медичну діяльність: попередження, штрафні санкції і навіть притягнення до кримінальної відповідальності — тюремне ув’язнення чи виправні роботи терміном до трьох років і більше. Тільки нинішнього року притягнуто до адміністративної відповідальності 120 цілителів. Їх позбавлено ліцензій за... несплату податків. Адже цілительство розглядається як підприємницька діяльність. (А як же споконвічні принципи альтруїзму й безкорисливої допомоги хворому, що приживалися століттями в наших «бабок» і не дозволяли їм будь-що брати з хворого, крім хліба, свічок і яєць «для викачування»? Чи й вони теж підприємці?)
На користь припущення, що правоохоронні органи займаються виловом «бабок», як свого часу козацька сотня — конотопських відьом, свідчить і той факт, що найбільше число порушень зафіксовано серед тих, хто лікує травами. Інша справа — масові сеанси лікування за допомогою молитов. Сьогодні такі «провидці» тут, а завтра вже й сліду їхнього немає. Як із ними боротися, поки що невідомо.
Тому й необхідно легалізувати цілительство. Інакше — його й далі дискредитуватимуть заїжджі «гастролери».
***
Примітно, що найчастіше до всяких цілителів звертаються жінки. 24% пацієнтів цілителів — люди 42—49 років, 21% — 50—59 років, 20% — до 39 років. Діти до 14 років (9,5%) і старі після 60 років (6,5%) звертаються рідше. Мабуть, перші ще не «доросли», а другі — уже розчарувалися, маючи гіркий досвід спілкування з псевдоцілителями.