В аптеках, на відміну від продовольчих магазинів, ажіотажу не було. Останні політичні події відбилися тільки на вартості ліків та інших аптечних товарів. Передусім, це стосується імпортних препаратів, які надходять в аптеки в середньому на 3% дорожче.
З вітчизняними ліками ситуація дещо інша. Дорожчали вони в кілька етапів цілий рік, а в грудні ціни зросли лише на деякі: головним чином на недорогі чи найнеобхідніші. Так, подорожчали різні противірусні засоби, гірчичники, аскорбінова кислота, активоване вугілля, анельгетики, серцево-судинні препарати і деякі інші. Коли врахувати, що в українських виробників ніяких економічних причин для підвищення вартості на свою продукцію не було, то доведеться визнати, що чимало з них просто вирішили використати вдалий момент.
У цілому ж ліки дорожчали протягом року. Спеціалісти однієї з державних мереж аптек проаналізували ціни на вітчизняні препарати і встановили таке: із січня вартість 104 із 468 препаратів підвищилася від 0,8 до 86%. І хоча підвищення ціни на лікарські засоби пройшло практично непомітно (активоване вугілля, приміром, подорожчало на чотири копійки), але оскільки їх продають у великих кількостях, підприємства одержують суттєвий прибуток.
Однак дуже ймовірно, що найближчим часом ліки знову почнуть дорожчати, у тому числі й у державних аптеках. Причин кілька. Основна з них — запаси медикаментів, які поставляли за старими цінами, підходять до кінця, і аптеки купують товар уже за новою вартістю, в яку виробники та дистриб’ютори заклали не лише зростання курсу євро, а й так звані інфляційні очікування — на оптовому ринку ліки вже подорожчали від 3 до 12%.
Втім, проблема ліків в Україні — не лише їхня ціна. Хоч як дивно, попри величезну кількість аптек, аптечних пунктів і кіосків, що ростуть, як гриби після дощу, у багатьох місцях досить складно купити медикаменти. Найближчий кіоск може знаходитися в сусідньому селі, до якого треба не тільки чимось добиратися, а й примудритися потрапити в той час, коли він відкритий, — через маленьку зарплату провізор працює кілька годин на добу.
За офіційними даними, у сільській місцевості знаходиться лише 17% аптечних закладів, у той час як у селах мешкає третина населення країни. І якщо в місті одна аптека обслуговує 2—2,5 тис. чоловік, то в сільській місцевості — до 12 тисяч (одна аптека на кілька сіл).
Можливо, дещо поліпшать ситуацію торгівлі лікарськими засобами нові правила, котрі вийшли наприкінці листопада. Відповідно до цих правил, тепер зовсім не обов’язково відкривати в селі аптечний кіоск чи аптеку: продавати ліки можуть особи з медичною освітою — не обов’язково фармацевти — в амбулаторіях і фельдшерсько-акушерських пунктах (їх значно більше від аптечних). Але хоч би якою маленькою була «точка», у ній має продаватися весь законодавчо встановлений мінімальний асортимент медикаментів — усього 108 найменувань.
Простіше стане відкрити і повноцінну аптеку. Мінімальна площа приміщення зменшується з 70 до 40 кв. м. (у місті до 50). Аптеки отримали можливість самостійно визначати склад і площі виробничих і службово-побутових приміщень. Але при цьому вони зобов’язані забезпечити специфічні умови зберігання лікарських засобів (ЛЗ): контролювати необхідні параметри температури, вологості, зберігати ліки різних груп окремо тощо. Більше того, уперше (постановою Кабміну) введено поняття — уповноважена особа, котра відповідає за функціонування системи якості ліків.
Крім цього в нових правилах більш чітко виписано «правила гри». Тут уже чітко зафіксовано: торгуючи не зареєстрованими, простроченими чи такими, що не мають сертифікату якості виробника, лікарськими засобами, підприємець ризикує при першій же перевірці втратити ліцензію. Забороняється працювати з неякісними і фальсифікованими ЛЗ. Однак багато представників фармбізнесу переконані — принципові питання не вирішено.
— Коли обговорювали нові правила, то сподівалися, що ними будуть скасовані аптечні кіоски, — розповідає голова правління Державної акціонерної компанії «Ліки України» Лариса Титенко. — Чому, до речі, у нас цих аптечних пунктів і кіосків більше, аніж самих аптек? За статистикою, останніх 8742, аптечних кіосків — 7377, а аптечних пунктів — 5627. Ніде у світі немає таких кіосків. В Україні ж за останні роки їхня кількість зросла на 10%. Крім усього іншого це ще й канали реалізації фальсифікованих, прострочених і незареєстрованих препаратів.
— Кілька років тому в надрах Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення розробляли проект постанови про закриття всіх аптечних кіосків — мовляв, у них немає можливості правильно зберігати ліки. Але, вочевидь, вирішили обмежитися введенням жорсткішого контролю умов зберігання, реалізації та якості ліків.
— За законом за якість медикаментів у кіоску відповідає аптека, до якої він відноситься. Але, на жаль, перевірити документи, за котрими аптеки передають у свої кіоски ліки, у тому числі й такі, що засвідчують їхню якість, неймовірно складно.
— Як же так — у нас же є інспекція з контролю за якістю ліків, котра має дуже розгалужену мережу, податкова адміністрація, яка відстежує рух товарів?
— Річ у тім, що аптеки можуть розміщати свої кіоски не тільки в будь-якому місці того населеного пункту, де вони зареєстровані, а й по всій Україні. Приміром, у Києві розміщені пункти й кіоски від аптек, що належать фірмам, зареєстрованим у Дніпропетровській, Житомирській, Кіровоградській, Сумській та в інших областях. Щоб перевірити настільки величезну кількість аптечних кіосків і пунктів, найчастіше розташованих у різних кінцях країни, потрібна ціла армія перевіряльників. Та й чи багато вони наїздяться з одного міста в інше, звіряючи накладні на ті чи інші препарати? Саме тому в аптечних пунктах і кіосках найчастіше реалізовують незареєстровані, неякісні і фальсифіковані ліки.
— А чому аптеки перестали самі виготовляти ліки? З погляду їхньої доступності і низької купівельної спроможності населення — це був би оптимальний вихід зі становища. Пам’ятаю, мені якось виписували порошок від кашлю — дуже ефективний засіб і коштував копійки. А якщо взяти немовлят, то для них практично немає ліків: мамі доводиться «на око» відколупувати від таблеток частини, товкти їх і розводити у воді — і якість страждає, і ефективність. Не кажучи вже про знамениту кропову водичку, корисну не лише маляті, а й мамі — для підвищення лактації.
— Дійсно, йде катастрофічне скорочення аптек, що займаються виготовленням ліків. Якщо на 1.01.92 року у нас було 6529 аптек, із котрих 84% виготовляли ліки, то на 1.09.04 налічується 8742 аптеки, а виготовленням ЛЗ займаються всього 1319 (15%). Зменшується не тільки кількість таких аптек, а й номенклатура виготовлення ліків.
Тим часом, аптеки випускали ліки, що не містили консервантів, добавок, стабілізаторів, завдяки чому вони справляють менше негативних побічних дій. Ці ліки забезпечували індивідуальний підхід до кожного пацієнта, особливо новонародженого — те, до чого прагне сучасна медицина. Крім того, виробничі аптеки завжди випускали продукцію для лікувальних закладів, які часто були розташовані в одному будинку. Така аптека, як ніхто інший, знала потреби даної лікарні чи клініки в тих або інших препаратах, а тому могла забезпечити безперебійне постачання, причому за досить низькими цінами.
У світі за останні роки виготовлення ліків в аптеках збільшилося на 14%. За даними Міжнародної фармацевтичної федерації, практика виготовлення ліків в умовах аптек поширена в США, Австралії, Японії і практично по всій Європі — тільки в аптеках Португалії відсутня така послуга.
— Кажуть, що в наших аптеках немає відповідних умов для виробництва?
— Дехто намагається прирівняти виготовлення ліків в умовах аптеки до міжнародних стандартів, які діють у промисловості, — GMP. Але не можна порівнювати велике серійне виробництво з невеликим. Якби була розумна державна політика, нормальні умови роботи, то аптеки цілком змогли б модернізувати своє виробництво. Сьогодні політика стосовно аптек дискримінаційна: лобіюють інтереси великих промислових підприємств.
— Що ви вкладаєте в поняття «розумна державна політика»?
— Як мінімум — дотримання норм чинного законодавства. Є постанова, яка визначає число виробничих аптек на кількість населення. Проте виконувати ці норми ніхто не квапиться. Необхідна розробка нових документів — передусім, правил виготовлення ліків в умовах аптек.
Розумна політика передбачає й економічні методи стимулювання. Скажімо, у Державній думі Росії розглядають законопроект, що передбачає зниження податкових ставок для аптек із виробничою діяльністю. Це дозволило б знайти кошти на технологічне переоснащення — аптеки, не маючи фінансових можливостей поліпшити технологічний процес, вибирають найлегший шлях — закривають ці відділи.
Необхідний більш гнучкий підхід і до деяких інших видів діяльності таких аптек. Приміром, багато з них закрилися через те, що не могли закуповувати субстанції. В Україні їх практично не виробляють, а щоб працювати з імпортними, їх потрібно зареєструвати, що для аптеки нереально, особливо враховуючи, що йдеться не про десятки тонн, а про один-два кілограми. Постачальники ж у таких невеликих поставках не зацікавлені.
— А як із якістю? Чи забезпечує його застаріле обладнання?
— Недавно Фармакологічний центр провів дослідження. Воно показало, що із зареєстрованих у період 2000—2003 років 136 випадків ліків із підозрюваною побічною дією лише чотири були виготовлені в аптеці. Це свідчить про те, що проблеми якості існують у всіх виробників фармацевтичної промисловості, і вирішувати їх слід також спільними зусиллями.