Читачі класики напевно пам’ятають отця Федора, який усе життя мріяв про «свєчной заводік». Навіть жаль бідолаху - скільки пригод і страждань довелося пережити йому на шляху до мрії.
Читачі фінансових документів - від ревізорів до прокурорів - постійно мають справу з нащадками отця Федора, які в гонитві за «свічковою» мрією готові пожертвувати всім чим завгодно - добрим ім’ям колективу, інтересами справи, співробітниками, підопічними тощо. Вони вперто ігнорують Кримінальний кодекс, шанувати який закликали класики, і все це, як розумієте, «не користі ради», а тільки тому, що так склалися обставини. А головне - через безкарність, упевнені в прокуратурі.
Громом серед ясного академічного неба прогриміло повідомлення про те, що столична прокуратура спільно з управлінням СБУ затримали директора одного з інститутів академії педагогічних наук, обвинувачуючи його в хабарництві. Учений-адміністратор виставив орендарям рахунок на суму 11,5 млн. дол. за те, що погодився впустити їх у свій інститут на найближчу п’ятирічку. На його думку, це зовсім недорого за 2 300 кв. м у центрі столиці. (Запам’ятайте, будь ласка, ці цифри, - їх буде з чим порівняти.) Частину суми - 350 тис. дол., як стверджують оперативники, він отримав. Решту, як і належить у таких випадках, отримає в суді.
Боротьба з корупцією, яку проводять правоохоронні органі, виявляє її вогнища в таких установах, про які раніше й подумати не могли. Оскільки Академія наук, як дружина Цезаря, завжди була поза підозрами, то багато порушень, як свідчать документи, тривають роками. Організація «свічкових заводиків» на своїй території настільки ввійшла у звичку деяких директорів, що, схоже, стала невід’ємною частиною не тільки адміністративної, а й наукової роботи багатьох академічних інститутів.
В установах Національної академії наук України, як і має бути в бюджетній сфері, планові перевірки проводять Рахункова палата та Держфінінспекція, а позапланові, які трапляються дедалі частіше, - правоохоронні органи. Про результати цієї роботи мають право знати не тільки ті, кого перевіряли, а й платники податків.
Із початку року в галузевих академіях відбуваються перевірки ефективності використання коштів, отриманих за здане в оренду державне майно. В установах Академії медичних наук ревізори виявили, що останніми роками «квартирантам» було передано понад 30 тис. кв. м, відірваних від інститутських клінік, діагностичних відділень, лабораторій тощо. Ці «зайві» площі використовувалися під офіси та склади, кав’ярні й аптеки, що не викликає особливих претензій. Проблема в іншому - половину приміщень передано в оренду фірмам, котрі надають такі ж медичні послуги, як і інститути. Усе це, на думку експертів, «значно погіршує умови надання гарантованої високоспеціалізованої медичної допомоги населенню». Так, дніпропетровський Інститут гастроентерології передав в оренду фірмі «Медик» близько 300 кв. м приміщень клінічного та лабораторного корпусів. Згідно з ліцензією, інститут і зазначена фірма надають медичні послуги одного профілю - проводять обстеження з ендоскопії, рентгенології, клінічної та лабораторної імунології, УЗД тощо. Важлива, на думку правоохоронних органів, деталь: 84% засновників фірми «Медик» - працівники інститутської клініки, як і слід було очікувати - левова частка у статутному фонді належить головному лікарю. Чи потрібно дивуватися, що пацієнти не могли отримати якісну медичну допомогу в бюджетній клініці інституту, - їх усіляко скеровували в комерційну.
Аналогічну схему реалізували і в Інституті хірургії та трансплантології ім. Шалімова: починаючи з 1995 року, тут працювали фірми, які надавали медпослуги того ж профілю, що й власник площ. Коли нове керівництво медакадемії видало наказ (від 28.02.2011 р.), який регулював питання оренди, інститути були зобов’язані переглянути договори із тими фірмами, котрі по суті є їхніми конкурентами. Процес, хоч і на превелику силу, але все-таки зрушив з місця. Інститут ім. Шалімова розірвав договір із двома орендарями, однак із третім так і не зміг розлучитися, - 200 кв. м уже три роки використовує фірма «Медична лабораторія», яка зобов’язалася безоплатно робити пацієнтам аналізи, яких не проводять у його клініці. Але, як з’ясувалося, це були лише добрі наміри. Ревізори зафіксували, що «у 2010-2011 рр. інститут, здаючи в оренду свої площі, отримав усього 1,1 млн. грн.».
Як довів аудит, здача в оренду державного майна дуже шкодить здоров’ю наших громадян. Про це свідчать багато переконливих і навіть обурливих фактів. Наприкінці 2001 року Кабінет міністрів України своїм розпорядженням ліквідував київський Інститут урології та нефрології. Із добрими намірами, ясна річ. На базі одного планувалося створення двох інститутів - урології і нефрології. Інститут урології, під орудою тодішнього президента АМН, залишився на місці - в центрі столиці, зберігши 230 ліжок із 290. Новоспечений Інститут нефрології переселили на вулицю Лісову, однак надане приміщення було в аварійному стані, тому на баланс його не взяли. Відтоді інститут перебуває «у приймах» - орендує приміщення загальною площею близько 1200 кв.м, у його клініці всього 30 ліжко-місць і невеликий денний стаціонар.
Знаючи про скрутне становище як інституту, так і служби загалом, Кабінет міністрів затвердив «Концепцію держпрограми розвитку системи
надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю на 2006-2010 рр.». У ній, зокрема, зазначається, що близько мільйона жителів нашої країни потребують такої допомоги, однак без організації адекватного лікування і профілактики таких захворювань, це призводить не лише до збільшення кількості нефрологічних хворих, а й до передчасної їх смерті. За статистикою, щорічно від нефрологічної патології помирають понад 9 тис. пацієнтів, які так і не змогли отримати ефективної медичної допомоги.
Чи допомогла держпрограма вирішити ці проблеми? На жаль, запитання риторичне. Відтоді Інститут нефрології не має власної бази - ні наукової, ні лікувальної. До національного реєстру 2010 року вписано майже 500 тисяч хворих нефрологічного профілю. Замісну ниркову терапію (гемодіаліз і перитонеальний діаліз) отримують, за різними даними, від 50 до 70% хворих, котрим потрібне таке лікування. Але реальна картина, кажуть, значно гірша. Ситуація у нефрології - драматична.
Інститут урології, навпаки, всі ці роки працював без особливих проблем. Навесні 2003 року тодішнє керівництво легко знайшло охочих орендувати площі, які звільнилися від нефрології, - понад 1100 кв. м зайняла фірма під назвою «Український інститут сексології та андрології». Схема така сама, як у Дніпропетровську: серед засновників - особи, близькі до керівництва інституту, ліцензійна сфера діяльності - такого ж профілю.
Нездоланне бажання наших чиновників створювати щось нове шляхом експропріації, не турбуючись при цьому за результати й наслідки. У 2003 році Кабмін розпорядився створити «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів». Медакадемія, Мінздоров’я та Фонд держмайна створили ЗАТ під такою назвою, яке скорочено стали називати «Банк крові». Державна частка у статутному капіталі становить 51%, а 49% належать фірмі «Біомедтранс». Згідно з договором, держава на десять років передала в користування «Банку крові» два об’єкти нерухомості - адмінкорпус Інституту травматології та ортопедії, що розміщений у центрі столиці, на вулиці Воровського, і один поверх пансіонату Наукового центру радіаційної медицини. Відповідно - 760 і 460 кв. м. Двоповерховий будинок Інституту травматології - пам’ятка архітектури, яка охороняється державою. У зв’язку з цим умовами договору було заборонено будь-які дії з відчуження, передачі в оренду третім особам і т.д. «Банк крові» під цим підписався й тут-таки здав площі в оренду різним фірмам - споруда стоїть у людному місці столиці. Більш віддалені від центру приміщення пансіонату так і не використовувалися за призначенням, - орендарі затіяли ремонт і перепланування, але потім кинули, залишивши по собі зруйновану вентиляційну систему. Результати «мудрого» рішення: «Банк крові» існує лише на папері, лікарні так і не отримали від нього жодної краплі крові. Установи медакадемії, в яких експропріювали приміщення, не можуть їх повернути у свою власність, а орендну плату за державні площі отримує зовсім не держава. Зате за кошти держбюджету оплачуються комунальні послуги, які «Банк крові», судячи з усього, не має наміру компенсувати, як і податок на землю.
З ініціативи нового керівництва НАМНУ, торік в інститутах було припинено оренду майже тисячі квадратних метрів. Але проблеми з «Банком крові», схоже, перейдуть до розряду довгограючих.
Договори оренди підписують по-різному - одні, як і належить, з відома вищого начальства, а інші - нишком, аби ніхто ні про що не дізнався. Аудитори виявили, що дирекція Інституту нейрохірургії ім. О.Ромоданова здала двом фірмам в оренду приміщення без письмового погодження з керівництвом Академії меднаук. Площі, слід сказати, чималі - майже 700 кв. м. Хоча з ким і навіщо погоджувати, якщо директор інституту Ю.Зозуля багато років був також і віце-президентом АМН?! Напевно, тому бюджетна установа так легка роздавала свої площі комерційним структурам - навіть договорів інколи не підписували. Фірми робили свій бізнес, використовуючи сотні квадратних метрів, не обтяжуючи себе бюрократичною тяганиною, - дія старих договорів закінчилася, а нові - не підготовлені. Фінансова пауза стосовно деяких приміщень тривала від семи до 14 місяців. Правоохоронні органи, правда, дуже сумніваються в тому, що відсутність у спецфонді платежів за оренду означає абсолютно безплатне користування приміщеннями з боку орендарів. У прокуратурі сподіваються, точніше - переконані, що в процесі подальших перевірок зможуть знайти кишеню, в яку пливли гроші за використання державного майна.
До речі, такі «пустощі» допускались і в Інституті ім. Шалімова. Обидва як змовилися - не тільки збільшували площі оренди, не вважаючи за потрібне узгоджувати свої дії з керівництвом АМН, а й «забували» їх враховувати в договорах. Може, забували і плату за них брати? Різні фірми отримали як бонус від своїх «забудькуватих» партнерів невраховані квадратні метри - від 8 до 340. Орендні ставки визначали виключно на власний розсуд. Хоча правоохоронні органі акцентують увагу на тому, що оцінку об’єкта оренди необхідно проводити кожних три роки (інфляція все-таки!) і, підписуючи договори, орієнтуватися на нові ціни. Інститут нейрохірургії в жовтні 2011 року підписав додаткову угоду до договору оренди від 01.01.2004 року, передавши тим самим майже 150 кв. м своїх приміщень в оренду фірмі «Д.М. Мед-Сервіс». У прокуратурі дуже здивувалися, дізнавшись, що сторони погодилися на розцінки, затверджені ще в липні 2003 року. Там мають намір знайти відповідь на запитання, скільки грошей недоотримав державний інститут, надавши свої площі комерційній фірмі на умовах добродійності. І головне - хто їх повинен повернути в державну скарбницю.
Джерела DT.UA у прокуратурі не приховують свого подиву - хто б міг подумати, що в академічному середовищі так багато «бізнесменів», які вміють із розмахом «рубати капусту». Занурившись із головою в кримінальні справи, вони чомусь вважали, що в академічній тиші займаються виключно наукою. Знали б вони, яка це клопітна й невдячна справа - наукові дослідження, впровадження нових методів, лікування хворих, що з усіх областей їдуть до столиці в пошуках порятунку від своїх недуг. Навіщо цим займатися, отримуючи скромну бюджетну зарплату, коли знаєш не менше, ніж Остап Бендер, способів відносно законного вилучення грошей?!
Невідомо, як діяв директор Інституту нейрохірургії, - сам прийняв таке рішення чи скористався підказкою порадників, але у 2009 році він вирішив передати в оренду будівлю площею понад 600 кв. м фірмі, яка влаштувала там готель. Зроблено було все швидко, рішуче. Правда, з численними порушеннями законодавства. Не проводили конкурс на право здачі в оренду, не узгоджували в АМН, не пройшли обов’язкової в таких випадках нотаріальної та державної реєстрації. Інститутський корпус добудовується вже років двадцять, а готель виник як за помахом чарівної палички. Тут можна зняти будь-який номер - від одномісного до тримісного, заплативши, відповідно, від 250 до 420 гривень за добу. Пропозиції «відомчого готелю «Уют» Інституту нейрохірургії» (вул. Лермонтовська) легко знайти в Інтернеті, і, якщо судити за прайсом, вартість проживання в ньому вища, ніж в аналогічних готелях економ-класу. Але то справа правоохоронних органів з’ясовувати, хто і які доходи отримує від цього бізнес-проекту.
Нас більше цікавить морально-етичний аспект і права пацієнтів. Невже Інститут нейрохірургії створив таку досконалу структуру для наукових досліджень, для діагностики, лікування та реабілітації хворих, що ця будівля не вписувалася в ідеальну систему, була зайвою? Чи, може, надходження у спецфонд за рахунок його оренди такі великі, що дозволяють вирішувати численні матеріальні проблеми, які тут трапляються на кожному кроці? В інституті пояснюють, що таким чином створюються комфортні умови для хворих та їхніх родичів, котрі приїздять у клініку.
Ми до багато чого звикли, а іноземці, побувавши в українських лікарнях, жахаються. А потім шукають можливостей, щоб допомогти. Історію про те, як це відбувалося в Інституті нейрохірургії, DT.UA свого часу повідали члени міжнародної організації «Київський Клуб Левів»: «Спільно з італійською благодійною організацією Soleterre ми пожертвували дитячому відділенню інституту спеціалізоване обладнання, яке дозволяє проводити операції пацієнтам, котрі раніше вважалися неоперабельними, а також значно скоротити ймовірність післяопераційних ускладнень у дітей. Коли ж члени клубу Ніл Кемпбел, Олександр Сікорський, Марйон Калс та інші відвідали клініку, щоб подивитися, як використовується нове обладнання, вони були шоковані побаченим. Умови, в яких перебували діти, стан операційної та палат вжахнув, здавалося, ми потрапили в середньовіччя. Було вирішено, що ми повинні вийти зі своїх кабінетів і опанувати робочі спеціальності, аби умови перебування дітей і батьків у клініці наблизити до стандартів XXI століття. З двох кімнат, перетворених на склад, запланували зробити операційну, щоб лікарям більше не доводилося проводити малі операції в коридорі, відгородженому ширмою.
Ми організували однодумців, придбали необхідні будматеріали, одна з фірм безоплатно надала робочу силу, взяла під свій патронат проект створення нової операційної. Уже в найближчі вихідні розпочали ремонт. Незабаром було відремонтовано кілька палат, операційну та кімнату відпочинку, а також було подаровано нове ультразвукове обладнання.
Нас дуже стривожило повідомлення, що у відділенні нейрохірургії дитячого віку через післяопераційні інфекції померло пацієнтів більше, ніж через складні патології. Як таке може бути в європейській країні? Ситуація була настільки плачевною, що «Київський Клуб Левів» звернувся по допомогу до телеканалу BBC. Незабаром на телебаченні і радіо BBC World підготували спеціальний сюжет, присвячений дитячій клініці Інституту нейрохірургії, трансляція якого викликала інтерес у світової спільноти.
Та навіть завершення проекту не обійшлося без проблем - з’ясувалося, що в клініці стався прикрий випадок крадіжки хірургічного обладнання. Ситуація неординарна. Але учасники проекту вирішили придбати нове обладнання замість украденого. І офіційно передали його Інституту нейрохірургії».
У цей проект добродійники вклали понад 50 тис. дол.
Взагалі-то, інституту дуже щастить на подарунки. Кілька років тривала народна акція зі збору грошей на гамма-ніж. І, хоча керівництво інституту навіть згадувати про це не хоче, саме народні 5 млн. грн. і послужили наріжним каменем для створення сучасного відділення нейрорадіології і радіонейрохірургії. Народну ініціативу підтримали всі: керівництво АМН, уряд і Верховна Рада - гроші з держбюджету виділили. Обладнання не попливло, як планувалося, у лікарню Феофанії, а було встановлене в Інституті нейрохірургії. Всі сподівалися, що це зробить нейрохірургічну допомогу більш якісною, а головне - доступною. Доки питання вирішувалося, директор обіцяв, що діагностика й лікування пацієнтів будуть безоплатними. Але робив застереження: якщо йтиме бюджетне фінансування. Президія НАМНУ неодноразово заявляла, що в бюджеті-2012 на медакадемію виділено більше грошей, ніж у попередні роки. Платники податків, за чий рахунок утримуються і наука, і медицина, мають право запитати - на що витрачаються ці гроші? Чому радіонейрохірургічний центр офіційно перетворили на радіонейротерапевтичний, де хворим відмовляють в операціях, пояснюючи, що основний профіль - діагностика і терапія? Дороге обладнання, якого чекала вся Україна, простоює: в черзі на операції сотні людей, однак майже за два роки з дня відкриття їх зробили всього 300. Пацієнтів багато, проте йдуть вони в основному заради діагностики, яка, до речі, тут коштує дорожче, ніж в аналогічних центрах. Онкохворі скаржаться, що з них за «безплатний» курс радіотерапії раніше вимагали 10-15 тисяч, а тепер усі 20. І це не так званий благодійний внесок. Може, внаслідок неймовірної помилки Інститут нейрохірургії випадково випав із бюджету академії, тому й вимушений брати гроші з хворих, здавати в оренду не окремі приміщення, а корпуси? Та й оренда, на думку дирекції, раптом різко занепала - тому одним розчерком пера річний дохід від неї зменшили на 55% від розрахункових сум, які мали надійти на рахунок спецфонду.
Керівництво академії медичних наук торік змінилося. Але, на жаль, дуже повільно змінюються правила, за якими багато років живуть інститути. За словами аудиторів, вони ґрунтовно перевіряють НАНУ - уже провели ревізії в багатьох галузевих академіях, але такої картини, як в Академії медичних наук, ніде не бачили. Прокуратура, правда, додала до цього списку інститути Академії педагогічних наук: наскільки можна судити, в одному з них крісло директора скоро стане вакантним. На черзі - медичні інститути, керівництво яких любить «колядувати».
Може, офіційні результати перевірок та увага правоохоронних органів все-таки допоможуть керівникам галузевих академій остудити запал тих, хто в стінах державних інститутів геть-чисто забув про науку, повністю зосередившись на побудові власних «свєчних заводіков»? Судячи з результатів
аудиту, заводики давно вже перетворилися на промислових гігантів, які науку тримають на побігеньках.
В інтернеті легко знайти пропозиції готелю "Уют" - //forum.cvetnichki.com.ua/viewtopic.php?f=55&t=555