Попри те, що кількість абортів в Україні останніми роками дещо зменшилася, штучне переривання вагітності залишається основним методом регулювання народжуваності в нашій державі. За оцінками ВООЗ, Україна займає одне з перших місць за кількістю абортів серед країн європейського регіону.
Чому ми й у цьому плані попереду всієї Європи? Відповідь однозначна: наявний низький рівень знань наших співвітчизниць про негативний вплив на репродуктивне здоров’я ранніх сексуальних контактів плюс незнання методів сучасної контрацепції. Приміром, відповідно до результатів анонімного опитування, проведеного в школах і середніх навчальних закладах України, вітчизняні тінейджери починають жити статевим життям десь у 16,5 року. Практично кожна десята старшокласниця має досвід статевої близькості. При цьому навіть дівчата у віці від 18 до 22 років або зовсім не знайомі з контрацептивами, або використовують неефективні засоби для запобігання небажаної вагітності.
Не набагато просунутіші від молоденьких дівчат і українські жінки репродуктивного віку. Інакше як пояснити той факт, що на 100 пологів у нашій державі припадає 106 штучних переривань вагітності (дані за 2000 р.)? Це набагато більше, ніж у країнах європейського регіону. Скажімо, у Нідерландах на 100 пологів припадає лише 7 абортів, у ФРН — 8, у Білорусі (!) — 18.
За визначенням ВООЗ, найнадійнішим і ефективним запобіжним засобом є гормональна оральна контрацепція (ОК). Проте ставлення до неї в наших жінок, м’яко кажучи, насторожене. По-перше, багато хто ще пам’ятає зовсім не найсучасніші й не найвищої якості (а найголовніше, які мають безліч негативних побічних ефектів) препарати, які поставлялися до СРСР із країн колишнього соцтабору. По-друге, багато хто, лише почувши слово «гормони», готові відразу кинутися тікати.
— Лише 7% наших жінок використовують оральні контрацептиви, — сказав на прес-конференції, присвяченій цій проблемі, головний акушер-гінеколог МОЗ України професор Борис Венцковський. — Це дуже мало. Адже давно відомо: оральна контрацепція високоефективна й за правильного індивідуального добору препарату найбезпечніша. Крім того, оральні контрацептиви мають ряд лікувальних властивостей. Скажімо, їх застосування попереджає розвиток раку молочної залози. Найважливіший момент — у жодному разі жінка не повинна сама собі «призначати» препарат чи купувати те, що підходить подрузі. Всі питання, пов’язані з ОК, необхідно вирішувати лише з лікарем-гінекологом!
З одного боку, із Борисом Михайловичем начебто і не посперечаєшся. (Один тільки факт, що кожна четверта жителька Старого Світу регулярно приймає оральні контрацептиви, свідчить сам за себе.) З іншого, у нас поки що, на жаль, далеко не Європа. І насамперед — за рівнем добробуту громадян. Ну, скажіть, чи по кишені пересічній українці щомісяця викладати по 30 (у середньому) гривень за нехай і найсучасніші та надійні оральні контрацептиви? Адже 30 грн. — це в Києві. У віддалених же від столиці містах і селах дана сума може бути й вдвічі більшою: анархію в ціновій політиці вітчизняних аптек поки що ніхто не відміняв.
Ще один важливий нюанс. На тій самій прес-конференції, про яку йшлося вище, була присутня і заступник начальника управління організації медичної допомоги дітям і матерям МОЗ України Тамара Іркіна. Вона повідомила буквально таке: «У нашій країні превалює використання внутрішньоматкових контрацептивів. У той самий час чимало жінок скаржаться на ускладнення, які виникають у результаті їх використання. Це відбувається через те, що не завжди враховуються протипоказання для застосування внутрішньоматкових контрацептивів».
На мій погляд, слова Тамари Костянтинівни змушують серйозно задуматися. Хоч як там було, а внутрішньоматкову спіраль жінка сама собі, навіть за великого бажання, не «пропише». Отже, високий відсоток ускладнень, що виникають унаслідок її використання, — повністю на совісті акушерів-гінекологів. Звідси запитання: чи можуть наші жінки при такому розкладі бути на всі сто відсотків переконані, що лікар призначає їм оральний контрацептив, який їм насправді підходить? Адже гормональний препарат — це не спіраль. Тут проблемами, так би мовити, місцевого характеру не відбудешся... Тому для вирішення такого важливого для країни завдання, як забезпечення репродуктивного здоров’я наших жінок, на даному етапі, напевно, необхідно зосередитися на двох магістральних напрямах. Перше — врегулювати ціни на оральні контрацептиви, зробити їх максимально доступними. І друге — серйозно зайнятися питанням підвищення кваліфікації наших лікарів. Це, утім, допомогло б вирішити і безліч інших, не менш важливих і нагальних проблем.