Ще не дуже давно лікарі радили своїм пацієнтам побільше гуляти на свіжому повітрі, повноцінно харчуватися і спати не менш як вісім годин на добу. Проте результати широкомасштабного дослідження американських учених, можливо, змусять переглянути непорушність цих постулатів здорового способу життя. Принаймні того з них, який стосується сну.
Даніель Кріпке, професор психіатрії Каліфорнійського університету, очоливши дослідження залежності між режимом сну і тривалістю життя в 1,1 мільйона американців, вважає, що немає ніякого наукового обгрунтування сакраментальної рекомендації проводити уві сні не менше третини свого свідомого життя. Тоді як засвідчує: люди, котрі сплять не більш як 6—7 годин на добу, живуть довше, а ті, хто відсипає призначені 8 годин, помирають у молодшому віці.
Американське онкологічне товариство з 1982 по 1988 роки вивчало режим сну великої групи американців. Потім протягом кількох десятиліть відстежували тривалість життя учасників випробування. Зокрема, було встановлено, що жінки, котрі сплять по 8, 9 і 10 годин на добу, мають відповідно на 13, 23 і 41% більший ризик померти в молодому віці, ніж жінки, котрі сплять по 7 годин на добу. У чоловіків підвищення цього ризику становить відповідно 12, 17 і 34%. І навпаки, ті жінки, котрі сплять 5 годин на добу, мають п’ятивідсотковий шанс померти раніше (в чоловіків цей показник становить 11%). А у випадку з тригодинним сном серед жінок смертність підвищується на 19%, серед чоловіків — аж на 33%. Правда, так мало спить лише одна людина з 1000, тому особливою достовірністю статистика стосовно останньої групи не відрізняється. Зате щоденний прийом снодійних препаратів вірогідно викликає підвищення ризику більш ранньої смерті на 25%.
Д-р Кріпке поки що не може запропонувати переконливого пояснення отриманих результатів. Можливо, більш висока смертність серед тих, хто більше спить, пояснюється ефектом сонної задишки, за якої ослаблений подих під час сну справляє стресовий вплив на мозок і серце. А можливо, справа у тому, що сну, як і їжі, людині корисніше отримувати менше, ніж хочеться.
З іншого боку, більшість психологів і фізіологів запевняють, що спати людина має стільки, аби після пробудження почуватися бадьорою й активною протягом усього дня. Інакше значно підвищується ризик нещасливого випадку, травматизму, розвитку хронічних захворювань. Тому набагато більшою проблемою для сучасної людини є недосипання, ніж пересипання.
Не їж м’яса —
й розумним помреш
У статті вчених Бостонського і Тавтського університетів, опублікованій у останньому номері The New England Journal of Medicine, повідомляється, що люди, у крові котрих спостерігається підвищений вміст гомоцистеїну, мають удвічі більший (порівняно з нормою) ризик розвитку хвороби Альцгеймера. Гомоцистеїн є звичайною амінокислотою, яка нагромаджується в крові при регулярному вживанні продуктів тваринного походження. При цьому фолієва кислота й вітаміни групи В, на які багаті овочі та фрукти, сприяють перетворенню гомоцистеїну на інші амінокислоти, які не заслужили статус патогенного чинника.
Гомоцистеїну, так само, як і холестерину, інкримінують причетність до розвитку серцевих патологій і інсультів. Попередні дослідження вже підтверджували високий вміст гомоцистеїну в крові тих, хто має хворобу Альцгеймера, однак питання про те, чи є це підвищення рівня причиною або ж наслідком, залишалося відкритим. Дане дослідження, стартувавши ще 1948 року, переконливо доводить: саме споживання м’яса і, як наслідок, підвищення рівня гомоцистеїну в крові є серйозним чинником ризику для розвитку старечого слабоумства.