Мають рацію ті, хто вранці підводиться не одразу — вони позбавляють себе багатьох неприємностей.
Дослідників, які займаються проблемами сну, давно цікавило, чому відразу після пробудження більшість із нас такі неповороткі та мляві, погано мізкують і орієнтуються в просторі. Науковці Університету Колорадо в Боулдері провели експеримент і зуміли досить точно виміряти, наскільки безпорадним є мозок людини, котру будять рано вранці і закликають негайно приймати якісь рішення.
Дев’ять добровольців упродовж чотирьох тижнів насолоджувалися повноцінним восьмигодинним нічним сном. Останній вони провели в лабораторії. Після завершальної прекрасної ночі їх зненацька підняли та, не давши випити навіть чашку кави, запропонували розв’язати кілька нескладних арифметичних задач. Тест повторили через 20 хвилин, потім із регулярними інтервалами те саме проробляли протягом 26 годин, не давши піддослідним заснути ні на хвилину.
З’ясувалося, що найгірші результати всі показали в перші хвилини після підйому — близько 65% від найкращих досягнень. Далі ці дані поліпшувалися, і становили вже 85%. За словами авторів роботи, така втрата ефективності діяльності мозку еквівалентна 0,08% алкоголю в крові, цього можна досягти, випивши чотири пляшки пива.
Дослідники переконані, що ці показники не можна скидати з рахунку, коли йдеться про людей, які в силу своєї професії змушені іноді раптово прокидатися і негайно приймати рішення або виконувати напружену роботу. Це лікарі та пілоти, яких підіймають по тривозі. Їм необхідно залишати кілька хвилин у запасі на пробудження.
До того ж, в експерименті взяли участь люди, які спочатку добре відпочили. Якщо ж людині не вдалося добре виспатися, її розумова та взагалі діяльність становить ще більшу загрозу і для неї самої, і для оточуючих. Це стосується і пробудження після денного сону.
Щоб позбутися негативних наслідків сонної інерції, прокинувшись, перші хвилини краще провести в ліжку. Слід врахувати, що в кожного з нас власний період «відновлення». Чому? На це запитання вчені спробують відповісти надалі.
Існує припущення, що сонна інерція — результат процесів у мозку, спрямованих на підтримку нормального нічного сну.