Змінити більш аніж терпиме в минулому ставлення суспільства до куріння, курців і виробників тютюнових виробів було дуже непросто. Адже, зокрема, приховувалася наукова й медична інформація, яка підтверджує згубні наслідки тютюнокуріння. Однак наприкінці минулого століття більшість розвинених країн світу оголосили сигарети «персоною» non grata. Назріла необхідність змінювати юридичні норми виробництва, поширення та реклами тютюнових виробів. Багато держав в односторонньому порядку заборонили на своїй території рекламу сигарет, запровадили на них високі акцизи. Піонером у цій справі виступила Норвегія, де з 1975-го — року введення заборони на рекламу — кількість курців скоротилася на 26%. За нею 1978 року послідували Фінляндія (від куріння відмовилися 37% «сигаретоманів»), Нова Зеландія (1990 рік, 21%), Франція (1993 рік, 14%). А 1996 року на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я було вирішено розробити міжнародну Рамкову конвенцію про боротьбу проти тютюну (РКБТ).
Робочий варіант вищезгаданого документа був готовий вже 2000 року. Але знадобилися ще довгі три роки переговорів з окремими країнами — членами ВООЗ для того, щоб підписання конвенції стало реальним. З особливими складнощами переговорний процес йшов зі Сполученими Штатами, делегація яких лише в найостанніший момент наважилася керуватися не інтересами потужного тютюнового лобі, а більш високими міркуваннями.
Нарешті в травні нинішнього року текст РКБТ підписали представники всіх 192 країн. Але щоб документ вступив у юридичну чинність, його мають ратифікувати як мінімум 40 держав. Офіційно даний процес розрахований на рік, але вже менш аніж через місяць удалося набрати необхідну кількість ратифікацій. У числі тих, хто затвердив конвенцію, виявилася й Україна, хоча історія національної законотворчості в цьому питанні дуже і дуже заплутана.
Хоча текст конвенції без особливих труднощів можна знайти в Інтернеті, було б наївним думати, що з ним ознайомилися широкі прошарки населення. А там же не тільки висловлюється крайня стурбованість охороноздоровчими, соціальними, економічними й екологічними наслідками куріння. Там ще прямо говориться про те, що «сигарети сконструйовані таким чином, щоб створювати і підтримувати залежність». Сама ж залежність від тютюну, відповідно до основних міжнародних класифікацій, розглядається як порушення, розлад функцій організму. При цьому підкреслюється: епідемія куріння не лише глобальна проблема, а й проблема глобалізації, від якої постраждають передусім країни, що розвиваються.
Одним з основних заходів для запобігання поширення «димної» епідемії є заборона на рекламу тютюнових виробів, що вводиться із середини 2005 року. Винятки можливі лише для спеціалізованих видань і спеціалізованих торгових точок. Крім того, з 2006-го тютюновим компаніям заборонять спонсорувати будь-які суспільні заходи, включаючи спортивні змагання, молодіжні фестивалі тощо. Примітно, що Україна оголосила про заборону тютюнової реклами вже з вересня 2003 р.
Особливу увагу РКБТ приділяє ціновим і податковим методам боротьби з поширенням тютюнокуріння. Як показали дослідження американського центру контролю над захворюваністю, 1999 року кожна пачка сигарет обходилася країні в 3,45 долара витрат на подолання медичних наслідків куріння. Плюс 3,73 «втраченого» долара через зниження продуктивності праці внаслідок передчасної смерті курців. Разом — 7,18 долара на пачку, що коштувала на той момент 2,92 долара. Передбачене конвенцією підвищення податків на тютюнові вироби покликане хоча б частково компенсувати ці витрати. Однак не слід забувати, що левову частку податків тютюнові компанії сплачують «удома», а свою продукцію реалізують переважно в країнах, що розвиваються.
Боротьба з пасивним курінням також є одним із пріоритетів РКБТ. Вона передбачає запровадження заборони на куріння в громадських місцях. Ними визнані будь-які закриті чи відкриті простори, куди люди можуть потрапляти вільно чи за плату. Примітно, що в деяких штатах Америки курити заборонено навіть у власному домі, коли доведено, що тютюновий дим здатний поширюватися за межі приватної власності.
І нарешті, Конвенція вимагає прийняття конкретних заходів, спрямованих на боротьбу з контрабандою тютюнових виробів. Її обсяг, за деякими оцінками, становить 355 мільярдів сигарет на рік. Відтепер кожна пачка цих тютюнових виробів повинна буде містити докладну інформацію про те, де і для якої країни вона була вироблена. Це допоможе встановити, чи дійсно даний продукт надійшов у торгову мережу на легальних підставах, зі сплатою всіх належних податків і зборів. Крім того, на кожній пачці повинен бути вказаний перелік абсолютно всіх інгредієнтів даної марки виробу. А він, як і склад тютюнового диму, здатний вразити навіть бувалу людину: формальдегід, ацетальдегід, ціанід водню, фенол, ацетон, бензопірен, свинець, кадмій, ртуть і ще кілька сотень не менш «смачних» хімікатів...
З цього вересня на території багатьох країн вступить у дію заборона на маркірування тютюнових виробів за допомогою визначень «легкі» і «м’які». Таке маркірування, говориться в постанові Європейського суду, уводить споживача в оману, викликаючи в нього хибне відчуття відносної безпеки, створюючи враження, що перехід на таку продукцію мінімізує шкоду, завдану здоров’ю. Насправді ж це не так: зниження дискомфорту в процесі затягування робить їх глибшими і частішими, і в результаті в організм курця потрапляє не менша, а в деяких випадках і більша кількість токсичних продуктів. Зате такі сигарети за рахунок своєї вищої ціни однозначно приносять більше прибутку тютюновим компаніям. Як сумно жартують активісти антитютюнового руху, люди, котрі курять «легкі» сигарети, вмирають не здоровішими, а біднішими.
Особливо делікатна проблема — запобігання підлітковому курінню. Відомо, що той, хто не почав курити до 18 років, може вважатися втраченим для тютюнових монстрів. Як показують останні дослідження, основна маса курців прилучається до сигарети у віці приблизно 13 років. Причому вся роз’яснювальна робота про шкоду куріння, адресно спрямована на підлітків, частіше призводить до прямо протилежного результату. Саме тому тютюнові концерни з таким ентузіазмом беруться фінансувати будь-які антитютюнові кампанії в школах, серед молоді. А досвід Норвегії показав: домогтися зниження кількості сигаретозалежних підлітків можна передусім за рахунок кампанії, орієнтованої на дорослих курців. Тоді тінейджер сприймає цю інформацію не як таку, що дискримінує його за віковою ознакою, а адекватно.
Втім, уміння належним чином подати інформацію важливе не тільки в роботі з підлітками. Статистика свідчить: зараз від наслідків тютюнокуріння щорічно вмирають майже 5 мільйонів чоловік (усього в ХХ столітті від тютюну загинули більш як 100 мільйонів — більше, аніж від застосування ядерної, хімічної та біологічної зброї разом узятих). Але ці моторошні факти мало кого відвертають від чергової затяжки. І тютюнові концерни, що витратили надзвичайні суми на всілякі соціопсихологічні дослідження, про це чудово знають. Однак і антитютюнові активісти поступово напрацьовують дуже ефективні методи впливу на свідомість курців. Так, наприклад, Ентоні Мур, керівник дослідження, котре виявило залежність між частотою виникнення раку у котів, які живуть у будинках курців, зауважив: багато його знайомих, які не полишили цю згубну звичку ні задля свого здоров’я, ні задля здоров’я своїх дружин і дітей, змогли відмовитися від сигарети саме задля домашнього улюбленця.
Не залишила без уваги конвенція і фінансовий бік проблеми. Тим більше що здійсненню всього передбачуваного РКБТ активно протидіятимуть тютюнові концерни, що борються за збереження своїх надприбутків. Основне фінансове навантаження в цій боротьбі, звісно, ляже на національні уряди, але не залишаться осторонь і міжнародні організації. Ніяк не зможуть проігнорувати це протистояння ЗМІ. З одного боку, вони зазнають значних збитків від заборони реклами тютюнових виробів. В одній лише Німеччині, наприклад, їхня сума оцінюється в 200 мільйонів євро на рік (до речі, саме ФРН, що є другим за розміром виробником тютюнових виробів, виторгувала собі виключне право на збереження тютюнової реклами на своїй території, хоча в цілому по ЄС, як уже згадувалося, така реклама буде заборонена). З іншого боку, дедалі більшої ваги набуває соціальна реклама. Так ефект вибуху бомби справила у Франції демонстрація телевізійного ролика з документальними кадрами останніх днів життя курця, померлого 1999 року. Йому було 49 років, важив він 39 кілограмів. Відеокамеру тримала його дружина...