...Лікарка з районної поліклініки кілька разів «дзьобнула» мене холодним кружечком фонендоскопа, подивилася горло і винесла «вирок»:
— Грип. Можу запропонувати прекрасний засіб — усього 35 грн., і через тиждень будете цілком здорові.
З цими словами дама дістала з неосяжної сумки яскраву коробочку. Взагалі, грип я і без будь-яких ліків лікую за той самий тиждень (ну максимум за півтора!) — малиновим чаєм, часником, вітамінами і настоянкою ехінацеї. Тому дистриб’юторша в білому халаті мене здивувала.
— А якщо грошей немає — як бути? — запитала я.
— Постільний режим, гаряче питво, ромашкові чи евкаліптові інгаляції та часник.
— Скажіть, ви платний агент фірми чи справді вважаєте, що даний препарат кращий за випробувані засоби?
Жінка стиснула губи:
— Не подобається, не беріть. Тільки я вам чесно запропонувала купити, а не виписала рецепт. Деякі мої колеги самі нічого не продають, зате підписали контракти з крупними фармфірмами й отримують гроші за кожний «правильний» рецепт. Причому формально причепитися немає до чого: хто запідозрить в корисності лікаря, який виписав хворому сучасний імпортний препарат, скажімо, від кашлю? Правда, у даному випадку прекрасно допомогла б недорога вітчизняна мікстура, однак піклуватися про кишеню пацієнта лікар не зобов’язаний. Так само і з дітьми. Для деяких за високої температури набагато ефективнішою (і, головне, безпечнішою!) від розрекламованих засобів виявляється звичайна клізмочка з анальгіном чи оцтові обтирання. Про підгузки я і не кажу. Он по телевізору часто миготить реклама відомої марки, рекомендована, до речі, нашою асоціацією педіатрів. У багатьох малят (мені колега-педіатр розповідав) саме від них виникає жахлива алергія — далеко не всім немовлятам підходить лосьйон, яким просочені «непромокашки».
Лікарка пішла, а я задумалася. Справді, досить часто на тому чи іншому товарі трапляються написи: «Рекомендований асоціацією педіатрів (дієтологів, гінекологів)», «Схвалене Мінздоров’я» тощо. Чи варто прислухатися до подібних рекомендацій?
— Все це — не більше ніж рекламний трюк, — безапеляційно заявила директор Центру незалежних споживчих експертиз Ліна Попова. — Та проблема, на мій погляд, в іншому — у страхітливому стані вітчизняних лабораторій, які проводять експертизу. Просто «печерне століття». Чимало небезпечних речовин, які можуть перебувати в тому чи іншому продукті харчування чи лікарському засобі, у нас просто не визначають, оскільки лабораторії не володіють методикою їх визначення, не мають необхідної техніки та реактивів. Пам’ятаєте знаменитий «діоксиновий» скандал? Наші нормативи не передбачають його виявлення, отже, немає гарантії, що небезпечна речовина не міститься в будь-яких розрекламованих продуктах харчування чи біодобавках. Більш того, у Росії нещодавно вийшов збірник, який містить 200 найменувань фальсифікованих лікарських засобів. Я спеціально пройшлася по аптеках Запоріжжя (там розташований Центр. — Т.Г.) і виявила на прилавках 80 препаратів із цього збірника. Думаю, по країні в цілому ситуація подібна. У нас немає можливостей для визначення подібних фальсифікацій. Тому, в принципі, назвати наш ринок безпечним, неможливо.
Ось так — не більше й не менше. Непряме підтвердження настільки різким заявам я знайшла, хоч як це дивно, в офіційній установі — лабораторії експертизи харчових продуктів Українського науково-дослідного інституту харчування.
— Завдання Мінздоров’я, — прокоментувала ситуацію старший науковий співробітник лабораторії Тетяна Хіміч, — визначити нешкідливість (не якість та корисність! — Т.Г.) того чи іншого товару для споживача. Ідентифікація ж — питання складне. Зарубіжний виробник, як правило, вказує методики, за якими можна ідентифікувати склад, та в нас не завжди є можливість для проведення відповідних досліджень. Що ж до діоксину, то справді, він у нас не нормується і далеко не кожна лабораторія зможе його визначити. Це відноситься і до ряду інших речовин. Насправді, не будеш же кожний продукт перевіряти на вміст усіх можливих небезпечних елементів? Тестуються, як правило, лише речовини, передбачені нормативами. При цьому в безпеці товарів, що пройшли через наші руки, ми цілком переконані.
Тобто, купуючи продукт харчування, біодобавку чи ліки, ми, у кращому випадку, можемо бути переконані лише в їх безпеці — та й то, якщо дотримані терміни та умови зберігання. В ефективності ж і відповідності заявленому на етикетці доводиться переконуватися на власному досвіді. Дещо інший погляд на проблему в Петра Карпенка, завідувача відділу дієтології та клінічних досліджень медико-профілактичних засобів Інституту екогігієни та токсикології ім. Л.Медведя:
— Говорити про нездатність вітчизняних лабораторій робити якісну експертизу можуть лише люди, далекі від проблеми. Подібні заяви абсолютно голослівні. Наш інститут, приміром, має унікальне устаткування, володіє всіма сучасними методиками досліджень, які дозволяють повністю гарантувати ефективність і безпеку товару, який пройшов у нас клінічні випробування.
— Та ваш інститут один, а експертизу проводять безліч лабораторій. Багато з них не мають технічних можливостей для визначення цілого ряду небезпечних речовин. Приміром, діоксину, який, як з’ясувалося, у нас узагалі не нормується.
— Всі лабораторії і не повинні це робити. Кожна затверджена Мінздоров’я для проведення експертизи певних товарів: харчових продуктів, біологічно активних добавок (БАД), лікарських засобів. А якщо якийсь елемент не нормується, отже, він і не повинний бути в тому чи іншому товарі. Якщо на ринок потрапляє продукт, який пройшов усі необхідні випробування і виявився далеко не таким, як про нього розповідає реклама, винна в цьому не система експертної оцінки. Може, прострочений термін придатності, порушені правила збереження чи експлуатації. Трапляється, під уже наявні документи ввозиться не одна, а кілька партій товару. Можливо, що дія БАД чи фіточаю гіпертрофовано несумлінною рекламою: засіб може бути хорошим, але приймати його потрібно в комплексі з іншими препаратами та методами лікування, або тільки на початковій стадії захворювання. Та це вже належить до сфери діяльності контролюючих і правоохоронних органів.
— А всі імпортні товари, призначені для внутрішнього вживання, проходять клінічні випробування?
— На жаль, у нас не досить жорстка нормативна база, і якщо фірма надає результати клінічних досліджень зарубіжних лабораторій, то в Україні вони не проводяться. Хоча, на мій погляд, це серйозний недогляд.
Формально шлях на український ринок нелегкий: необхідно отримати гігієнічний висновок і результати клінічних випробувань із Мінздоров’я, сертифікат із Держстандарту і код із Торговельно-промислової палати (тобто пройти ідентифікацію з визначенням назви в країні-виробнику). Відповідальні за санітарні норми база й торговельна точка, що продає товар безпосередньо споживачу.
До речі, про перші два. Наприкінці кожного з цих документів експерти пишуть: «Підтверджено клінічними випробуваннями», «Рекомендоване для...» або «Схвалено ...». Оскільки за проведення експертизи платить фірма, яка торгує товаром, то вона з чистою совістю наносить ці слова на упаковку. Отже цей напис свідчить лише про те, що даний продукт пройшов усі встановлені законом перевірки — не більше. Навряд чи хтось стане займатися порівняльним аналізом і рекомендувати саме такі вітаміни чи лікарський засіб. Спеціалізовані рекомендації, що зустрічаються («Рекомендовано асоціацією стоматологів (Інститутом ПАГ тощо), швидше за все, також свідчать лише про те, що товар отримав стандартний набір експертних оцінок, у тому числі, і в лабораторіях спеціалізованих інститутів. А де ще проводити клінічні випробування, скажімо, предметів жіночої та дитячої гігієни, як не в стінах НДІ ПАГ? Чи проводяться при цьому додаткові випробування, сказати складно. Відомо лише, що ініціюються подібні речі фірмами-виробниками. Ось як пояснив походження напису «Рекомендовано Асоціацією педіатрів України» на відомій марці одноразових підгузок віце-президент Асоціації й одночасно заступник директора НДІ ПАГ Юрій Антипкін:
— До нас звернулася компанія-виробник із пропозицією укласти договір на проведення дослідження. Провівши клінічні випробування — на дерматити, алергію тощо (за цими показниками в обов’язковому порядку тестується будь-який гігієнічний засіб. — Т.Г.), — ми видали свій висновок і рекомендації.
І ще про кращі рекомендації, видані тому чи іншому товару. Кілька років тому компанією, яка пропонує на нашому ринку одну з відомих марок жувальної гумки, було ініційоване проведення соціологічних і стоматологічних досліджень, покликаних показати, що їх товар — кращий. Справді, соціологічні дослідження довели безсумнівну перевагу над усіма «суперниками», та тут є широкий простір для виконавців — якщо правильно поставити питання, респондент відповість так, як необхідно замовнику. А ось медичні дослідження залишилися безсторонніми (хоча медики й намагалися представити замовника в найвигіднішому світлі): позитивний ефект досягається при жуванні будь-якої якісної жувальної гумки без цукру протягом 10 хвилин після приймання їжі.
Як уже говорилося, формально вийти на наш ринок із будь-яким товаром досить непросто. На практиці ж спритні комерсанти всі «рогатки і перепони» ухитряються обходити стороною. На оптових ринках весь товар нерідко «іде» узагалі без будь-яких документів. З аптеками і магазинами такий варіант не проходить, але за наявності певної суми цю проблему легко подолати: лише за 100 у.о. вам випишуть будь-який необхідний висновок.
Свої дії чимало підприємців виправдують тим, що, мовляв, в усьому цивілізованому світі за якість відповідають виробник і продавець. Це справді так. Та в розвинених країнах Заходу, на відміну від України, ринок сформований, а інститут захисту прав споживачів існує не одне десятиріччя, і всі його дії відпрацьовані детально. Я пам’ятаю випадок, як три студентки-іноземки одного з наших вузів, ведучи бурхливе особисте життя, як засобом попередження вагітності користувалися контрацептивами відомої західної фірми. Проте сталося непередбачене: усі троє дружно «залетіли». Недовго думаючи, дівчата відправилися до офісу фірми-виготовлювача, яка за свій рахунок зробила їм аборти й виплатила щедру моральну компенсацію. У багатьох країнах Європи споживачу навіть немає потреби скаржитися безпосередньо продавцю в магазині чи менеджеру компанії. Йому досить звернутися зі скаргою в Товариство захисту прав споживачів, яке має величезний вплив, і порушнику не завжди вдасться відбутися лише штрафами й попередженнями: він може втратити значну частину ринку чи зовсім збанкрутувати. Тому кожна компанія робить усе можливе, щоб її ніколи не звинуватили в обмеженні прав споживачів. Якщо ж це сталося, фірма вживає всіх заходів задля порятунку своєї репутації, хоч яких грошей це коштувало б.
Найцікавіше, що українські споживачі за законом можуть захистити свої права практично так само, як і їх західні «колеги». Та на ділі все виявляється значно складнішим. Це ще спробуйте довести, що куплена вами біодобавка була простроченою, а не мирно «постарішала» у вашій шафці, і що отруїлися ви саме нею. Отже, найчастіше захист споживачів — справа рук самих споживачів. Тому в наших реаліях, щоб уникнути головного болю, перш ніж викладати грошики, потрібно досконально вивчити товар, як кажуть, «не відходячи від каси». А якщо йдеться про дорогий імпортний засіб, особливо новинку, слід не полінитися подивитися в товарознавця оригінали документів, перелік яких зазначений вище. І, головне, не варто сліпо довіряти рекламі, яка на перший погляд вселяє довіру, грифам «рекомендовано...», «схвалено» тощо. Пам’ятайте, це може бути лише спритним рекламним трюком.