ГЕНОМ ЛЮДИНИ РОЗШИФРОВАНО?
Британські вчені оголосили, що їм удалося майже цілком розшифрувати код людського геному.
Дослідники з міжнародного консорціуму «Проект геному людини» повідомили про розшифрування 97% людського генетичного коду.
Презентація цього надзвичайно важливого відкриття відбулася в Лондоні в будинку штаб-квартири компанії «Уеллком траст», одного зі спонсорів цього проекту, в якому брали участь учені зі США, Великобританії, Франції, Німеччини, Японії і Китаю.
Виступаючи на церемонії, директор компанії «Уеллком траст» порівняв це відкриття з винаходом колеса, сказавши, що генетичний код людини є «квінт- есенцією людства й залишатиметься актуальним, поки існують люди».
Для розшифровки людського генетичного коду вченим довелося визначити точний порядок, у якому розташовуються три мільярди індивідуальних хімічних «будівельних блоків», які утворюють ДНК, — довгу та зв’язану попарно молекулу, розташовану в центрі майже кожної клітини.
Це відкриття обіцяє революцію в медицині, оскільки діагностика захворювань стане значно більш ранньою, ніж тепер. Це ж віщує розробку набагато ефективніших ліків, які можна буде підбирати точно відповідно до індивідуальних особливостей пацієнта, — повідомляє агентство «Інтерфакс».
За прогнозами вчених і наукових фантастів, таких популярних напередодні третього тисячоліття, повна розшифровка генетичного коду людини очікується до 2002 року. Повідомлення британських учених підтверджує, що в інформаційну епоху дійсність випереджає найфантастичніші прогнози.
ЛіВОРУКіСТЬ — НЕ ХВОРОБА, АЛЕ...
Чому в дев’яти людей з десяти домінуючою виявляється права рука? Знайти пояснення цього намагалися давно. Зокрема, 1871 року британський поет Томас Карліль запропонував свою власну гіпотезу, відповідно до якої в середньовіччя праворукі лицарі, котрі тримали щит у лівій руці, надійніше прикриваючи серце, мали набагато більше шансів вижити і залишити нащадка. Якби не ця дискримінація, то на Землі ліворуких і праворуких було б порівну. Відтоді щити і мечі вийшли з ужитку, а рівності лівші так і не домоглися.
Іншу, не менш оригінальну теорію розповіли моїй подрузі в пологовому будинку: мовляв, якщо немовля прикласти спочатку до лівих грудей, то з нього неодмінно виросте шульга. Подрузі цю теорію виклали вже після того, як вона приклала дочку саме до лівих грудей, і тому вона навіть не здивувалася, коли дівчинка взяла ложку в ліву руку.
Проте вчені займаються пошуками переконливіших причин домінування правого або лівого боку. Так, Амар Клар, генетик з американського Інституту раку, обіцяє в найближчі три роки виділити ген ліворукості. На його думку, такий ген зустрічається в кожної п’ятої людини. Проте проявляється, як і належить рецесивному генові, набагато рідше. На користь такої теорії свідчить той факт, що в ліворуких батьків діти-лівші з’являються значно частіше, до того ж часто трапляються випадки, коли в пари близнюків один виявляється ліворуким, а інший — праворуким. Д-р Клар уже набрав групу з 100 сімей, що на добровільних засадах погодилися взяти участь у пошуках таємничого гена.
Водночас Стенлі Корен, психолог із Ванкуверського університету, не менш категорично стверджує, що ліворукість — це лише наслідки допологової травми. Точніше, будь-якого стресу, якого зазнав плід у материнському лоні. До речі, виявивши настирливу допитливість стосовно своєї подруги, я, як і слід було очікувати, не одержала від неї чіткої гарантії відсутності стресу, що міг би вплинути на внутрішньоутробний розвиток її доньки. Зате ліворуких в їхньому роді в доступному для огляду минулому напевне не спостерігалося.
Утім, більшість учених не поспішає висловлювати надто вже полярні точки зору. Передбачається, що у формуванні ліворукості бере участь як спадкова схильність, так і чинники зовнішнього середовища. Дуже характерно, що до причин ліворукості вчені докопуються зовсім не з марної цікавості. Саме в ліворуких найчастіше зустрічається шизофренія, дислексія (порушення вимови) та заїкуватість. Медики сподіваються, що віднайдення причини ліворукості допоможе знайти ефективніші засоби боротьби і з цими психічними розладами.
Оксана ПРИХОДЬКО за матеріалами International Herald Tribune