Розбіжності між расами обумовлені не генетичними чинниками, а соціально-економічними умовами, — вважає Чарльз Ротімі, автор відповідної статті в одному з номерів Nature Genetics. Підтвердженням його точки зору може слугувати той факт, що 84 відсотки генетичних розбіжностей у межах людського генома виявлено поза зв’язком із расовими ознаками, і лише 11 — між представниками окремих расових груп. Щоправда, самі ці групи встигли зазнати істотних змін. Якщо раніше вчені вважали, що існує три раси — європеоїдна, монголоїдна та негроїдна, — то сучасні генетики виділяють такі: африканці, східні азіати, американські індіанці та кавказці. До останньої групи належать європейці, жителі Близького Сходу й Індії.
Якщо раніше расові розбіжності пов’язувалися переважно з інтелектуальними можливостями, кримінальними нахилами й історичною перевагою, то нині йдеться про роль успадкованих і набутих чинників у розвитку певних захворювань. Так, наприклад, ризик розвитку раку грудей у представниць африканської раси на 50 відсотків вищий, ніж у кавказців. Отже, і профілактичний медогляд вони повинні проходити частіше. Насправді ж вони проходять обстеження значно рідше, ніж білі американки. Не менш пагубним виявляється нехтування расовими відмінностями й у фармацевтиці. Рівень і швидкість метаболізму деяких препаратів у представників різних рас істотно різниться, й ігнорування цього факту може спричинити серйозні наслідки. Більше того, скрупульозне порівняння генетичних і екологічних передумов розвитку кожного конкретного захворювання, з обов’язковим урахуванням расових розбіжностей, може стати в пригоді всьому людству, не кажучи вже про окремі раси.