Про те, що в Україні не буде гамма-ножа — «Дзеркало тижня» знає давно. Отримавши таку інформацію, ми оперативно поділилися нею зі своїми читачами — стаття «Метастази бюрократизму не здолає навіть чудо-ніж» була надрукована ще 22 вересня минулого року. Люди, які переймалися перебігом благодійної акції зі збору коштів на гамма-ніж, судячи з відгуків, сприйняли інформацію спокійно, як і належить, адже аргументи та коментарі фахівців щодо придбання лінійного прискорювача замість гамма-ножа були досить логічними і переконливими. Найбільшого клопоту тоді завдавали столичні служби, які гальмували початок будівництва корпусу для нового відділення.
Тоді, коли було прийняте і оприлюднене дане рішення, ніхто вголос не заперечував, не обурювався і не здіймав галасу. Проте це сталося чомусь минулого тижня, коли деякі ЗМІ перетворили давно відомі факти на лже-сенсацію і, ні з того ні з сього зчинили багато галасу. Не буду дошукуватися, кому це вигідно, в чиїх руках була диригентська паличка, яка дала старт усій цій какофонії, — вдумливий читач сам зіставить факти і легко все зрозуміє. Автори лже-сенсації не дуже й приховують, чиє замовлення вони виконували, коли, не маючи під рукою не те що переконливих, а хоча б нових фактів, не знайшовши жодного документа, який би підтверджував їхні висновки, вони звинуватили Інститут нейрохірургії імені А.Ромоданова Академії медичних наук України щонайменш у корупції та розкраданні бюджетних коштів, що були виділені на придбання апаратури і створення нового відділення — радіонейрохірургічного. Подібна тактика давно відома: чи він шапку поцупив, чи в нього вкрали — неважливо, але щось там таке було. В нашій країні, яка лідирує у списку корумпованих держав, особливо й намагатися не потрібно, аби когось переконати у тому, що бюджетні кошти розкрадаються, витрачаються не за призначенням або пускаються на вітер (на що, очевидно, й розраховували організатори скандалу).
Власне, можна було б не звертати жодної уваги на цю лже-сенсацію — хіба мало їх з’являється щодня в медіапросторі? Одначе тут випадок особливий — кошти на гамма-ніж збирала вся країна. Благодійну акцію, яку ініціював професор-нейрохірург В.Цимбалюк, активно підтримували регіональні і центральні видання, серед яких газета «Факты» і тижневик «Дзеркало тижня». Протягом двох років «ДТ» повідомляло про те, як іде збір коштів, друкувало відгуки і поради читачів щодо того, як краще організувати цю справу, писало про наших щирих співвітчизників, які надсилали кошти, відриваючи їх від скромної зарплатні чи пенсії. На вимогу наших читачів, які хоч і мешкають за кордоном, але виявили бажання підтримати цю благородну справу, Інститут нейрохірургії відкрив валютні рахунки, на які переказували кошти з Канади і Португалії, з Італії, Великобританії та інших країн. («Гамма-ніж — був, є чи буде?» — «ДТ», 29.04.06.) Щоразу, цікавлячись сумою зібраних коштів, ми допитувалися, чи дійсно безкоштовними будуть операції для наших громадян, як це практикується у Чехії, за прикладом якої і розпочалася благодійна акція, хвилювалися чи не підуть ці гроші на ремонт приміщень абощо. Ми потребували гарантій, бо справа надто серйозна і важлива. Я не пригадую жодного випадку, щоб Україна всією громадою збирала кошти на якусь потрібну справу, а на гамма-ніж, хоч і повільно, але ж вдалося зібрати майже 5 мільйонів гривень, зароблених нелегкою працею, виділених із сімейного бюджету чи викроєних із кишенькових грошей, які давали матері своїм дітям-школярам. («Гамма-ніж: спроба третя» — «ДТ», 25.02.06.)
Взяти з цих грошей хоч копійку і витратити не за призначенням — неприпустимий гріх, за таке ніколи не вимолити прощення. Щоб усе вирішувалося чітко і прозоро, щоб ні в кого не виникало і тіні сумнівів, ми пропонували створити наглядову раду, до якої б увійшли люди, яких небезпідставно вважають моральними авторитетами, слову яких довіряють («Шукаємо авторитети!» — «ДТ», 17.06.06.). Можливо, так би й сталося, але народних коштів на гамма-ніж тоді ще не вистачало, а коли нарешті були виділені гроші з держбюджету, — бюрократична машина автоматично вмикалася, і все пішло згідно з інструкціями та нормативами, які не передбачають участі громадськості.
Навіть не знаю, як це назвати — злою іронією долі чи збиткуванням державної бюрократії над нашим менталітетом: гроші на гамма-ніж з держбюджету виділялися кілька разів — при кожному президентові незалежної України. Але до минулого року — лише на папері. Як тільки приймалося таке рішення — черговий Кабінет міністрів ішов у чергову відставку, і все поверталося на круги своя. Не знаю звідки бралося терпіння і віра у професора Цимбалюка, але переживши черговий форс-мажор від нашої влади, він терпляче починав все спочатку — писав листи, виступав на радіо і телебаченні, читав лекції, відправляв дітей у Прагу, де за рахунок фонду «Хартія 77» щороку безкоштовно оперують десять українських хлопчиків і дівчаток. А страждають, втрачаючи здоров’я і навіть життя, — сотні, а може, й тисячі. Напевно, лише благання та сльози матерів не дозволили нейрохірургам скласти руки і чекати милості від держави. Після чергової державної обіцянки, яка обернулася обманом, і було вирішено започаткувати всенародну благодійну акцію зі збору коштів на гамма-ніж, який, нагадаю, дозволяє видаляти пухлини головного мозку без трепанації та хірургічного втручання.
Усі ці факти не можна так просто відкинути, проігнорувати чи забути про них. Дуже довго і важко Україна долала шлях, яким вже давно пройшли розвинені країни. Якщо у світі використовується апаратура, яка рятує здоров’я і життя людей з пухлинами головного мозку, якщо такі операції понад два десятиліття доступні пересічним європейцям — чим гірші від них українці, для яких подібний діагноз і до сьогодні звучить як вирок?
Не обов’язково бути медиком, аби розуміти, що трепанація черепа і операція на головному мозку — справа надзвичайно складна, і далеко не завжди вона дає очікуваний результат. Видаляючи пухлину, нейрохірурги рятують життя, але через ушкодження важливих центрів, пацієнт може залишитися глибоким інвалідом. Можна лише уявити те здивування, з яким українські нейрохірурги вперше спостерігали за можливостями гамма-ножа, який без трепанації, безкровно видаляв пухлини і метастази головного мозку, а пацієнт вже через кілька годин міг їхати додому. До того ж виявилося, що апарат не надто дорогий, та ще й дозволяє значно заощаджувати на реанімації. Відтоді В.Цимбалюк і почав відстоювати ідею придбання гамма-ножа, адже був твердо переконаний, що від 10 до 15 тисяч наших співвітчизників потребують операції саме з допомогою цього апарата. (До речі, за деякими даними, кількість таких хворих принаймні утричі більша.)
За півтора десятиліття МОЗ витратило сотні мільйонів гривень на придбання високовартісного обладнання, яке подекуди роками стояло запакованим — бо не було потрібних приміщень і фахівців. Проте воно так і не виділило кошти на гамма-ніж, ціна якого складала тоді близько 3 мільйонів доларів. Під час всенародного збору коштів одні, як водиться, підтримували цю ідею, інші — постійно критикували, а були й такі політики, які чомусь різко змінили свої погляди і після категоричної відмови від гамма-ножа раптом стали його активними прихильниками. Вони першими висловили своє невдоволення, коли стало відомо, що замість гамма-ножа буде придбано лінійний прискорювач. Що викликало таке обурення? Буде куплено гірше обладнання? Чи в нас немає фахівців, які можуть з ним працювати? Про це ми вирішили дізнатися у В.Цимбалюка, враховуючи його давні «симпатії» до гамма-ножа. До того ж Віталій Іванович як заступник директора з питань науки Інституту нейрохірургії не лише відстоював ідею створення гамма-центру, але й переконував, що фахівці, які готові там оперувати, вже є.
— Ще тоді, коли стартувала благодійна акція, ми з вами говорили про те, що є набагато складніша й ефективніша апаратура, але через високу ціну вона для нас недоступна, — нагадує Віталій Іванович. — Варіант з гамма-ножем був оптимальним для України, особливо враховуючи те, як складно було зібрати необхідну суму. Хочу запевнити, що ми дуже вдячні кожному, хто підтримав ідею всенародного збору коштів, — на рахунок нашого інституту було перераховано майже 5 мільйонів гривень. Всі вони — без залишку! — пішли на придбання радіохірургічного апарата системи «трілоджі».
— Але ж це не гамма-ніж, про який ми всі, можна сказати, мріяли? Чому змінилися плани?
— За той час, поки збирали і вибивали гроші, багато чого змінилося. Адже щороку з’являється нове устаткування, яке якісно відрізняється від того, що було раніше. Свого часу новинкою був гамма-ніж — він, звичайно, дуже ефективний, але вузькопрофільний. Заможні клініки можуть собі дозволити мати, крім нього, ще кілька сучасних апаратів, а нам потрібне щось одне, але універсальне, таке, що дозволятиме лікувати пухлини та метастази не лише головного мозку, але й інших органів. Ми постійно заздрісно позираємо на різні установки, що демонструються на виставках, але нас дуже стримує ціна. Коли, нарешті, були виділені бюджетні кошти — з’явилися нові можливості. До того ж останнім часом виникла ще одна проблема — Європа має клопіт з утилізацією радіоактивного кобальту, який працює в гамма-ножі. Можливо, раніше там сподівалися, що це будуть привозити до нас у Чорнобиль, але екологічна безпека диктує нові вимоги, і питання утилізації дуже загострилося. Заміна блоку потрібна кожні п’ять років. Раніше це коштувало 250 тисяч доларів, а нині — понад 500 тисяч доларів, і це не межа. Для нас, бюджетної установи, це серйозна перешкода — де ми братимемо такі кошти кожні п’ять років? На такі питання досить непросто знайти відповіді.
Не зовсім влаштовувало нас і те, що гамма-ніж — вузькопрофільний, призначений лише для нейрохірургічного втручання. Набагато ефективніші лінійні прискорювачі — «Лінаки» системи «Трілоджі», що поєднують дві функції — діють як гамма-ніж для головного мозку, а також можуть знищувати пухлини спинного мозку, шиї, печінки та нирок, тобто тих органів, які не рухаються. (До речі, останнє покоління цих установок уже вміє працювати навіть на органах, які рухаються, — на легенях, що, звісно, дає набагато більше можливостей.) Якщо, приміром, у клініку госпіталізовано пацієнта, у якого виявили множинні метастази у головному мозку — гамма-ніж може їх безкровно знищити, але при цьому залишається невідомим, чи видалив він первинну пухлину чи ні — адже все залежить від того, де вона локалізується. А «Лінак» надає можливість і це зробити. Досить важливим є ще один момент: трубка дозволяє розганяти електрони так, що їх можна використовувати як для радіохірургії, так і для терапії, тобто з допомогою одного апарата можна проводити і оперативне втручання, і післяопераційне лікування. До того ж ця система працює від електромережі, отож клопоту з радіоактивним кобальтом не буде.
— Відомо, що багатьох українських пацієнтів у європейських гамма-центрах відмовляються оперувати через те, що вони звертаються запізно, коли діаметр пухлини перевищує 3 см, які доступні для гамма-ножа. Чи допоможе у таких випадках система «Трілоджі»?
— Навіть коли пухлини вже запущені, коли виявлено множинні метастази, новий апарат може впоратися з цією проблемою.
— Наскільки дорожче це обладнання від гамма-ножа?
— Одним із аргументів на користь «Лінака» було й те, що його ціна ненабагато вища від вартості гамма-ножа. Якщо скласти народні гроші і ті, що були виділені з держбюджету, то можна створити сучасний радіонейрохірургічний центр. Вочевидь, на вартість установки впливає той факт, що в США налагоджено серійне виробництво, а це значно здешевлює продукцію. Неабияку роль відіграє конкуренція — щороку з’являються нові розробки, набагато ефективніші за попередні. Гамма-ножі, як відомо, виготовляють лише на замовлення, зовсім у невеликих кількостях, що безумовно, впливає на їхню вартість. Ми вибирали апаратуру, в першу чергу, для нейрохірургії, але й з можливостями, що дозволяють лікувати і тіло. Такий апарат, який би нас влаштував, на сьогодні в Європі є лише один — в одній із клінік столиці Португалії. Водночас, у Сполучених Штатах Америки багато лікарень оснащені обладнанням фірми, яка випускає «Трилоджі». На світовому ринку сьогодні можна знайти оптимальний варіант — були б гроші, — переконаний В.Цимбалюк.
Спеціалізована медична допомога в усьому світі коштує дорого — через те вона й недоступна для громадян нашої країни. Виділені з держбюджету кошти, щиро кажучи, дуже всіх порадували — є все ж таки надія, що незабаром і в Україні буде сучасний радіонейрохірургічний центр. Щойно на рахунку з’явилися гроші, в Інституті нейрохірургії розпочалася досить жвава діяльність — я навіть і не очікувала такої активності від бюджетної організації, яка змушена збирати десятки підписів під кожним документом і місяцями чекати на необхідні узгодження. За словами директора Інституту нейрохірургії, віце-президента АМН України Ю.Зозулі, навіть відпустки минулого літа довелося відкладати, аби не згаяти жодного дня. Хто не знає, як і з чого у столиці розпочинається будівництво? Інститут не мав запасу часу — якщо виділені кошти не будуть до кінця року освоєні, то вони повернуться до бюджету, і вже ніхто й ніколи їх не побачить. Не було також і кейсів з «зеленню», які забудовники обмінюють на потрібні підписи та узгодження. А тут ще й тендерні процедури!
Мушу визнати, що колектив Інституту нейрохірургії зробив усе, що міг: тендери проведені, обладнання вже в Україні, будівництво нового корпусу в розпалі. Чого це коштувало — зараз не будемо говорити, хоча все це досить непросто — адже вимоги до будівництва і оснащення медичних споруд набагато вищі, ніж до житлових чи розважальних. Зараз мова про інше — пацієнти, які так чекають на операції за допомогою сучасного обладнання, нарешті одержали реальний шанс. На превеликий жаль, це станеться не сьогодні і не завтра, але вже зводиться другий поверх триповерхового корпусу, вже розплановано, де який кабінет буде розміщено, ведуться розмови про нову підстанцію, про підключення електромережі, про монтаж обладнання і т.д. І саме в цей час поширюється інформація про те, що гамма-ножа в Україні не буде, що сама його назва відтепер служить синонімом корупції.
Нейрохірурги — люди витривалі, з міцними нервами, і не таке переживали. Але ж ввели в оману і простих людей, які не розуміються на чорному піарі, які вірять друкованому слову, навіть якщо воно брехливе. Мені шкода тих людей, які щиро підтримували всенародну акцію, а тепер розчарувалися. А ще більше болить душа за тих, хто рахував місяці, а може, й тижні, до того дня, коли відкриється оперативний блок і розпочнуться планові операції — це був для них шанс на порятунок, чи не втратять вони тепер надію?..
На жаль, коли точно буде введено в експлуатацію нове відділення сьогодні не може сказати навіть директор Інституту нейрохірургії Ю.Зозуля.
— Дуже багато проблем з будівництвом. Але ми намагаємося вирішувати їх оперативно, роботи ведуться. Тож сподіваємось, що невдовзі приміщення буде готове.
— Найбільше запитань сьогодні викликає обладнання — чи дійсно його вже закупили? І яке саме?
— Після всебічного обговорення, президія АМН затвердила перелік обладнання та робіт, необхідних для створення радіонейрохірургічного відділення в нашому інституті. На що йдуть бюджетні кошти? З дотриманням відповідних процедур ми замовили розробку проекту спеціального приміщення на території інституту. Зараз активно ведеться його будівництво. Що ж до обладнання, то вирішено придбати лінійний прискорювач — «Лінак» для проведення радіонейрохірургічних втручань, стереотаксичне обладнання для нейрохірургічних втручань на глибинних структурах головного мозку і магнітно-резонансний томограф (МРТ). Попередні розрахунки показують, що на все це потрібно майже 59 мільйонів гривень.
— Зрозуміло, що проект і саме будівництво коштують нині недешево. І все ж таки мушу уточнити — яка ж ціна лінійного прискорювача системи «Трілоджі»?
— Медичний комплекс «Трілоджі», в комплектації якого 26 складових — стереотаксичні системи, монітори, лазери, пульти і т.п. — коштує 33 мільйони гривень. Це обладнання вже в Україні й, згідно договору, воно зберігається на складі тієї фірми, яка буде здійснювати його монтаж. Магнітно-резонансний томограф Intera коштує 14 400 000 гривень. Фахівці вважають, що минулого року закупівля обладнання була вдалою, оскільки ціни на таку апаратуру постійно зростають. Тож ми не стали чекати, доки буде зданий під ключ новий корпус.
— Відомо, що для ефективної роботи «Лінака» потрібен не лише МРТ, але й комп’ютерний томограф. Як я розумію, грошей на це вже не залишилося?
— Академія медичних наук України теж підтримує наш проект — вже виділено кошти на цю апаратуру. Скажу більше — невдовзі після завершення відповідних процедур, інститут матиме сучасний комп’ютерний томограф.
— Оскільки багато розмов ведеться про відмову від гамма-ножа, то хотілося б дізнатися, хто саме і коли приймав відповідне рішення? Ходять чутки, що вирішальним був голос не медиків, а фірми-виробника «Лінака».
— Запевняю вас, що дуже важливою була думка наших нейрохірургів, одначе ми прислухалися і до висновків колег з інших інститутів, яких ми попросили порівняти можливості вищезгаданої апаратури.
«Найголовнішим чинником низької ефективності лікування онкологічних хворих в Україні, порівняно з Західною Європою, є застаріла радіотерапевтична техніка з малою терапевтичною ефективністю, — пише директор Харківського інституту медичної радіології імені С.Григор’єва професор М.Пилипенко. — Першим прогресивним кроком у лікуванні пухлин головного мозку було створення установки «Гамма-ніж». Цій події у 2008 році виповнюється 40 років... Нині апарат морально застарів і його придбання для оснащення нового відділення ні з економічної, ні з медичної точок зору є недоцільним. Серед радіотерапевтичних апаратів майбутнього, які пройшли апробацію в багатьох лікувальних закладах Західної Європи, — система «Трілоджі».
Цієї думки дотримується також і головний радіолог МОЗ професор І.Дикан, який до того ж вказує, що «час проведення однієї операції за допомогою гамма-ножа — 1—2 години, а для лінійного прискорювача буде достатньо 20—30 хвилин». Подібні висновки нам надіслали і з-за кордону — директор Московського інституту нейрохірургії імені М.Бурденка академік А.Коновалов і президент Міжнародного інституту нейронаук у м. Ганновері професор Маджід Саміі.
Власне, не лише ми проводили такий моніторинг. Коли в черговий раз вирішувалось питання про виділення бюджетних коштів для придбання гамма-ножа, міністром фінансів був М.Азаров. Він надіслав відповідний запит у відому університетську клініку міста Фрайбург, звідки надійшла відповідь, у якій зазначалися переваги системи «Трілоджі».
Тож рішення про закупівлю «Лінака» визрівало давно і було прийняте після детального вивчення даного питання. Свою роль, звісно, зіграло і те, що бюджетних коштів виявилось достатньо, аби придбати цю апаратуру.
— Під час благодійної акції людям обіцяли, що у відділенні буде встановлена пам’ятна табличка про те, що акція була всенародною, і головне — операції для громадян України будуть безоплатними. Сьогодні, здається, всі забули про ці обіцянки?
— Ні, не забули. Ми сподіваємось, що розмір фінансування нового відділення дозволить проводити операції безоплатно. А щодо пам’ятної таблички, то виникла невелика заминка — зібраних коштів не вистачало на те, щоб на них придбати «Лінак» або МРТ. Можливо, слід буде вказати, що апаратура придбана як на кошти держбюджету, так і на пожертви громадян України. Сьогодні головне — зробити все для того, щоб вчасно було зведено приміщення і можна було розпочинати монтаж обладнання. Ми будемо інформувати громадськість про те, як просуваються справи. Думаю, що про відкриття нового відділення читачі «Дзеркала тижня» дізнаються одними з перших.