Нині в суспільстві зростає інтерес до численних екстрасенсів і чудотворців.
Сподіваємося, що читачу корисно дізнатися:
все це людство вже «проходило».
Сомерсет Моем
Не випадково за епіграф ми взяли це висловлювання відомого письменника і лікаря, котрий образно й точно сформулював думку про те, що в нинішній ситуації немає нічого нового. Дійсно, все це вже було. У підтвердження такого судження звернемося до широко відомого тол-
стовського роману «Анна Кареніна». Процитую з нього лише один уривок: «Невже ви не знаєте Жюля Ландо, знаменитого Жюля Ландо, ясновидця? Він теж недоумкуватий... Ландо прикажчиком був у магазині в Парижі і прийшов до лікаря. У лікаря в приймальні він заснув і в сні став усім хворим давати поради. І дивовижні поради. Дружина (хворого, про котрого розповідається в цьому місці роману. — І.Т.) дізналася про цього Ландо і взяла його до чоловіка. Він чоло-віка її лікує. І ніякої користі йому не зробив..., але вони в нього вірують і возять із собою. І привезли в Росію. Тут усі на нього накинулися, і він усіх став лікувати». Чи потрібні тут якісь коментарі? Хіба що підкреслимо символічний збіг: у Льва Миколайовича Толстого говориться про «ясновидця» Ландо, а в нинішній Росії процвітає доморослий цілитель Лонго. Разюча подібність прізвищ!
Трохи передісторії,
або Криза жанру
Про доморослих «цілителів» автор цих нотаток уже писав у своїх попередніх статтях («Головне — не нашкодити», «Прикмети смутного часу», «Кожне століття має своє середньовіччя»). Певною мірою вони, як і публікації інших медиків-однодумців, ініціювали обговорення цієї проблеми на засіданні президії вченої ради Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ), де наводилося багато прикладів із «рекомендацій» натуропатів, біоенергетиків, екстрасенсів і астрологів, які не потребували коментарів, оскільки безглуздість їхня була очевидна. А от звичні запитання «хто винний» і «що робити» ще вимагають своїх відповідей. Дійсно, як сталося, що приблизно 2500 цілителям було видано ліцензії на право легальної діяльності? Як поєднується по-дібна практика з тим, що повсюдно вершиться вона поза законодавчими регламентаціями, по суті, не маючи на-дійного правового поля? Нарешті, чому ця практика, украй небезпечна для фізичного і психічного здоров’я суспільства, настільки нестримно пропагується в пресі? І це за тієї умови, що Мінінформ, МОЗ і Державний комітет України у справах релігії звернулися до засобів масової інформації із закликом не розміщати рекламу сумнівних методів лікування, а при публікаціях, що рекламують цілителів, наводити назву організації, що видала ліцензію, і вказувати її номер.
З усією відвертістю варто констатувати — на жаль, ані обговорення в МОЗ України цієї болючої для нашого суспільства проблеми, ані попередні виступи в пресі автора цієї статті й інших учених не привели до суттєвого результату. Розгул доморослого цілительства триває, і йому багато в чому сприяє дедалі агресивніша реклама. Адже сьогодні жодна рекламно-інформаційна програмна передача по телебаченню не обходиться без оголошень про чергових доморослих цілителів.
В одному з номерів популярного «Огонька» у мате-ріалі під рубрикою «Тема номера» повідомлялося, що, за статистикою МОЗ Росії, в країні займаються цілительством двісті тисяч різного роду знахарів, із котрих тільки більше тисячі мають ліцензії. Примітний факт: за визнанням Головної асоціації цілителів Росії — саме так називається це громадське об’єднання — 42% нинішніх доморослих «врачувателів» мають психічні захворювання, 30% — відверті користолюбці, 26% — дійсно прагнуть допомогти людям (при цьому, звісно, теж не безоплатно. — І.Т.), і лише 2—3% начебто комусь допомагають. Повторюся, що це дані самої асоціації. У тому ж матеріалі наводиться коментар Юрія Горного, котрий ще раніше виступав з різкою критикою ниніш-нього розгулу цілительства. Посилаючись на те, що він спостерігав багатьох «врачувателів», Горний констатує, що «...в основному це обмежені, радше, вузьконаправлені люди... Більшість із них здатні засвоїти лише шкільний підручник анатомії!» І далі: «Мене вже нудить від усіх подібних пройдисвітів і шарлатанів. Джуни всі ці, лонги, чумаки...»
Народна медицина — нетрадиційна
й альтернативна?
За визначенням експертів ВООЗ, «традиційну медицину» варто розглядати як суму знань і практичних методів, що застосовуються для діагностики, профілактики й лікування порушень фізичної, психічної та со-ціальної рівноваги, що базуються винятково на практичному досвіді і спостереженнях, які передаються з покоління в покоління, як в усній, так і в писемній формі». Звідси очевидно, що народна медицина давно є традиційною і протиставлення її класичному лікуванню, віднесення до категорії «медицини нетрадиційної» не мають під собою підстав.
Натомість спостерігається тенденція й у засобах масової інформації, і навіть у законодавчому полі об’єднувати в спільне поняття «народну й нетрадиційну медицину». Звідси і змішування очевидних уявлень, прагнення запровадити в Україні лікарську посаду «лікар народної і нетрадиційної медицини». Інакше кажучи, прагнення впрягти в один віз «коня і трепетну лань». Правомірно виникає ряд питань. Скажімо, фітотерапію й гомеопатію давно визнано як різновиди класичного лікування, або, наприклад, акупунктура в системі сучасної неврології, або магнітотерапія — хіба це не звичайні сьогодні методи в практиці діагностики та лікування? Які підстави відносити їх до «нетрадиційної медицини», протиставляти звичайній медичній практиці? Яке відношення вони мають до діяльності «паранормальників», серед яких домінують екстрасенси і біоенергетики, не кажучи вже про тих, хто «знімає пристріт» і «пророкує долю»? Адже зараз, об’єднуючи подібне в єдине представлення — «народна і нетрадиційна медицина», ми вкрай заплутуємо ситуацію.
З моєї точки зору, основне завдання Української асоціації народної медицини й організованого при ній медичного інституту — чітко визначити предмет, критерії й завдання справжньої народної медицини, відмежувати останню від сумнівної нетрадиційної практики доморослого цілительства. Про це після моєї попередньої публікації ми грунтовно розмовляли з генеральним директором Української асоціації народної медицини, заслуженим лікарем В.Поканевичем і, як мені гадалося, дійшли в цьому сенсі єдиної точки зору. Більш того, у «ДТ» з’явилася стаття, ініційована асоціацією, ідея якої — в інтеграції народної медицини (розрядка моя. — І.Т.) із сучасною лікарською практикою. У публікації справедливо доводилася відсутність якихось протиріч і невідповідностей у цій проблемі, містився заклик йти назустріч один одному, загалом «жити дружно». Ось тільки знову й знову фігурувало словосполучення «народна і нетрадиційна». До речі, у розмові зі мною В.Поканевич зазначав, що тестування і добір «нетрадиційних врачувателів», котрий проводить асоціація, дуже суворий і в ньому беруть участь висококваліфіковані фахівці, «...навіть кандидати наук». Але як узгоджується це з тим, що право отримання ліцензії надано таким «нетрадиційним «цілителям», котрим ніяк не можна було його надавати. Читач міг сам переконатися в цьому, прочитавши повідомлення, процитоване на шпальтах «ЗН» (№12, 1999 р.) доктором медичних наук Ю.Дупленком у публікації «Доки» — відгуку на мою попередню статтю.
Ось скорочений текст цього повідомлення:
«Причиною багатьох захворювань і невстановлених діагнозів найчастіше є шкідливий біоенергетичний вплив. За допомогою сильних стародавніх молитов Ганна від цього впливу позбавляє, у результаті чого проходять багато найтяжких недуг. Також Ганна дистанційно впливає на хворих і знаходить у них осередки захворювань, знімає «причину», «пристріт», «обмови», «прокльони», «чаклунство», «привороти» й усе те, що робить людину хворою й нещасною. Ганна ставить перепони лютим силам, допомагає позбутися заздрощів, ревнощів, самоти, сімейних проблем, невдач у коханні й бізнесі, статевому безсиллі. Після зустрічі з Ганною вас і ваш дім десятою дорогою обминуть неприємності, злість, заздрість, повені, грабежі й пожежі... Буде проводитися реалізація методичних посібників, амулетів, фотографій. Ганна має здатність до діагностики й лікування в галузі народної та нетрадиційної медицини методом біо-енергоінформотерапії, що під-тверджує атестаційно-експертний висновок АТ «Українська асоціація народної медицини» №2611 від 04.01.1999 р., а також має спе-ціальний дозвіл МОЗ України на медичну діяльність в галузі народної та нетрадиційної медицини №00001 від 22.01.1999 р.». Зверніть увагу, читачу, як формулюється дозвіл — «на медичну діяльність в галузі народної та нетрадиційної медицини». Чим не диплом лікаря? Адже йдеться про «медичну діяльність»! Зауважу, що не тільки в агресивній рекламі і тих публікаціях, які пропагують цілителів, а й на багатому книжковому ринку, де їхній діяльності присвячено безліч книг, не розрізняються такі поняття як медицина народна, нетрадиційна, альтернативна.
Ю.Дупленко справедливо критикував популяризацію неперевірених, нерідко явно сумнівних «харчових добавок». Достатньо згадати відомий свого часу гербалайф. Безглуздо відносити застосування біологічно активних добавок до категорії нетрадиційних методів, котрі не повинні відноситися до сфери діяльності професійних фахівців — гігієністів, фармакологів, токсикологів. Про це недавно говорилося на засіданні науково-експертної ради Державного фармакологічного центру, котра ухвалила рішення про створення спе-ціалізованої комісії з експертизи біологічно активних добавок. До речі, кілька разів виникало тут же питання і про експертизу гомеопатичних засобів. Проблемам гомеопатії було присвячено інтерв’ю в «ЗН» кандидата медичних наук Н.Костинської, котра очолювала в медичному інституті Української асоціації народної медицини однойменну кафедру. Щоправда, саме на цій кафедрі чомусь одночасно читався курс «медичної астрології». Відома і книга за назвою «Гомеопатія — Астрофізика», про яку я раніше вже докладно писав. Якщо відкинути правомірні заперечення по спірних положеннях, які містяться в зазначених вище статті і книзі, то з їхнього змісту можна було б зробити два важливі висновки: перший — гомеопатія, як один з напрямів практичної медицини, загальновизнана сьогодні у світі, і її завдання — аналіз ефективності, апробація за-пропонованих засобів — мають перебувати в руслі клінічної фармакології, а ніяк не в сфері «альтернативної медицини»; другий — у цій галузі залишається багато, що потребує наукового осмислення, сучасних методичних підходів, обгрунтованих принципів експертизи. І ці завдання мають ви-рішуватися в руслі сучасної фармакологічної науки та практики.
Слід ще раз особливо підкреслити, що часто-густо цілителі ухиляються від необхідної сертифікації, а правоохоронні органи на місцях не контролюють їхню бурхливу діяльність. Відомо, що лише за останній час комісією МОЗ анульовано 95 ліцензій на медичну діяльність тих, хто не мав права нею займатися, припинено діяльність більше 60-ти подібних «цілителів».
Сумнівні новації — загроза здоров’ю
Чи потрібно, аргументуючи небезпеку словесного павутиння, котре обрушують на довірливих людей широко практикуючі «врачувателі», нагадати про можливі наслідки? Адже, як відомо ще зі справедливого твердження наших мудрих попередників, «слово ранить, слово вбиває». Непередбачуваність і реальну загрозу подібного впливу ілюструють дані дослідника в галузі психології доктора В.Лебе-дєва. Результати його спостережень показали, що після одного з чергових сеансів масового цілительства в 31% обстежених з’явилися нав’язливі рухи голови й рук, у 11% — стійке безсоння, головний біль, немотивоване відчуття тривоги. У трьох відсотках випадків виявлено помітне зниження працездатності. Особливо непередбачувані й загрожують сер-йозною небезпекою наслідки масових лікувань дітей. За даними того ж В.Лебедєва, у 42% маленьких пацієнтів при обстеженні він констатував появу скарг на нічні страхи й галюцинації. У обстежених дітей спостерігалися також тяжкі істероїдні реакції.
З висловленими вище міркуваннями про неприпустимість безконтрольної діяльності «спеціалістів» узгоджується точка зору експериментатора Е.Годіна, котрий справедливо вважає, що поширений нині термін «біополе», котрий супроводжує діяльність численних екстрасенсів, позбавлений усякого сенсу і не витримує критики, насамперед із погляду фізики. «Як можна, — дивується учений, — говорити про біополе «нормальне» чи «підвищене», якщо «...у живому організмі норм — величезне різноманіття, патологій — теж». Не можна не погодитися з тим, що визначення «екстрасенс» «...узагалі звучить непрофесійно. Все одно що екстрапіаніст». У зв’язку з настільки довільними невиправданими з позицій сучасних медико-біологічних і фізичних уявлень визначеннями стає ще більш зрозу-мілим, чому зміст публікацій, присвячених нетрадиційному цілительству, вирізняються або повною відсутністю якогось наукового тлумачення, чи най-примітивнішими спробами псевдонаукових міркувань. Примітно, що в ролі авторів цих публікацій і видавцями подібних «праць» частіше за все виступають різноманітні асоціації, кооперативи й
об’єднання, чомусь особливо часто інженерні товариства. Дивовижно, але факт, що серед пропагандистів так званих альтернативних методів лікування, як, утім, і серед самих цілителів, значний відсоток осіб із технічною освітою. Здається, що докладніше ознайомлення з фаховим і освітнім складом нині практикуючих такого типу «цілителів» може багато прояснити.
Навіть у «Медицинской газете» можна було прочитати статтю під помітною і багатообіцяючою назвою «На прийом до фізика», такий собі панегірик «фізику за фахом, екстрасенсу за покликанням», який веде прийом хворих. Як повідомляється в цій публікації, черги до нього величезні, і пацієнти свідчать про цілющий ефект незвичного лікування. Як же пояснює принцип свого лікування сам фізик? Насамперед він запевняє (утім, це стало вже звичним), що «медицина переживає кризу і їй бракує розуміння того, що... у людини, крім субстрату тіла, є ще субстанція поля, тонка енергетична оболонка, що її оточує. Те, що викликає наші хвороби, як правило, і є порушення цієї просторової форми поля. Саме за нею я й веду діагностику». Далі говориться про «енергетичний пробій оболонки» і про те, що на його місці нібито виникають порушення структури тканини, зменшується загальний захист людини від зовнішніх впливів. У зв’язку з цим, за запевненням фізика, «потрібно зняти цей пробій». Ось нехитра схема виникнення всіх хвороб, а лікарі, не відаючи про це, при зверненні до них хворого «починають лікувати наслідок, а не причину». І далі: «Ми, як правило, стикаємося із вже запущеними формами хвороб, і навіть коли знімаємо пробій нашими методами, впоратися з патологією складно, оскільки відбуваються серйозні зміни в тканинах» (виділено мною. — І.Т.). Не торкаючись самих «методів», про які, по суті, нічого не говориться, виділимо основну ідею «новатора», засновану на його до-вільних міркуваннях про «субстанцію поля» (подібні судження висловлюються й іншими його прибічниками — теоретиками біополя).
Гадаю, на цьому цитування подібних місць із висловлень автора «нової концепції» (саме настільки «скромно» він іменує свої погляди) варто закінчити. Лихо в тім, що він не самотній. Подібними новаціями буквально рябіють шпальти багатьох наших газет і журналів. А спроби протистояти явно спекулятивним виступам численних авторів такого штибу на тлі їхнього засилля в мас-медіа звучать, на жаль, як голос волаючого в пустелі. Ще разом доводиться повторювати твердження саркастичного Єжи Леца — «кожне століття має своє середньовіччя...».
Головне —
не нашкодити
Які ж причини сприяють тому, що потужний прес сумнівних новацій продовжує дедалі більше тиснути на свідомість, а так звані альтернативні методи не зуст-річають належної протидії?
Варто особливо підкреслити, що духовне й фізичне здоров’я людини і сучасного суспільства сьогодні залишає бажати кращого. На одному із крупних суспільних форумів, основною темою якого було «Здоров’я нації», підкреслювалося, що загрозливо виглядає в останні десятиліття статистика смерті від травм і отруєнь, зростає число психічних захворювань, а також екологічно обумовлених хвороб. У зверненні учасників форуму особливо відзначалося, що духовному, а іноді й фізичному здоров’ю особистості, сім’ї та суспільства завдає величезної шкоди поширення різноманітних сект, магів, неоязичників і окультистів. Цьому співзвучний і недавній виступ одного з представників духівництва, у якому сказано: «парамедичні й парарелігійні організації, яких сьогодні не злічити, готують такий жахливий «коктейль», від якого наш народ може отруїтися. Перша практична справа, якою нам можна було б зайнятися, — це сучасний опір цим тенденціям, що захлеснули свідомість багатьох наших співгромадян. Дивно, що на початку третього тисячоліт-тя у нас розвинуті забобони й містика так, як, мабуть, ніколи раніше. Боротьба з ними — це справа науки й релігії». Додамо від себе: насамперед медичної науки. Натомість представляється очевидним, що внаслідок незадоволеності духовних потреб сьогодні нерідко відбувається зрощення науки і містики за типом обнаучування містики. Одним із відображень цього є й те, що в медичну практику, тим більше в стихію доморослого цілительства, проникають методики, почерпнуті з арсеналу релігійно-містичних уявлень. Мають рацію ті, хто стверджує, що духовний вакуум у суспільстві, а також тяжке становище нашої медицини — благодатний грунт для розгулу цілительства, усіляких містичних тенденцій.
Крім зазначених вище глобальних причин явища, котрі ми розглядаємо в цих нотатках, є конкретніші, так би мовити, причини локального порядку. Природа порожнечі не терпить. І якщо сьогодні наша медицина далеко не завжди може задовольнити сподівання стражденних, у силу свого скрутного становища, то вакуум заповнюється тими, хто проголошує нетрадиційне лікування як альтернативу офіційній або, за розглянутою термінологією, традиційній медицині.
І ще одна причина полягає в тому — про це вже йшла мова, — що стихії всіляких новацій сприяє їхня популяризація в засобах масової інформації. Геть забули багато наших газет і журналів відому заповідь мудрих попередників: «Не нашкодь». Тут на перший план виступає, зрозуміло, моральний бік справи. Зрозумілим є вимушене бажання багатьох періодичних видань владнати свої фінансові справи. Та все ж не таким шляхом і не такою ціною! Здається, мас-медіа мають зайняти активну наступальну позицію, щоб було гранично ясно, де справжня народна медицина чи дійсно парапсихологічна наука, а де доморосле цілительство, самодіяльність магів і чаклунів, заснована, як справедливо зауважив академік В.Покровський, на бізнесі й саморекламі. До речі, у телевізійній передачі під примітною назвою «Реквієм за телесеансами» за участю академіка Покровського підкреслювалося, що масові виступи людей, безграмотних у медицині, у ролі «цілителів» розцінюється за кордоном як інтелектуальне повернення до середньовіччя. Недавно уряд Італії заявив про намір почати рішучу боротьбу з індустрією місцевих гадалок, білих відьом, магів й екстрасенсів. При цьому зазначалося, що їхніми послугами користуються 8 млн. італійців і що нерідкими є драматичні і навіть трагічні закінчення. Показово, що за сумнівне цілительство Ватикан звільнив одного з архієпископів.
Поряд із фаховим розвін-чуванням масового цілительства як неприпустимої і небезпечної для здоров’я людини форми «лікування», негайно варто провести правову регламентацію, по-перше, критеріїв, що дозволяють суворо й об’єктивно кваліфікувати відповідні прийоми й методи як такі, що відносяться до народної медицини, по-друге, обгрунтованих і уніфікованих вимог до освіти й професії осіб, яким дозволяється використовувати зазначені прийоми та методи, по-третє, категоричної заборони проведення масових сеансів цілительства, по-четверте, відшкодування збитків, завданих хворим унаслідок самодіяльного лікування.