У конференц-залі Київської міської психоневрологічної лікарні №1 відбулося урочисте вручення премій ім. М.Танцюри й А.Мазура за 1999 рік. Премію імені Мойсея Танцюри Асоціація психіатрів України заснувала 1998-го, аби щороку відзначати найбільш чесних, висококвалі- фікованих і людяних лікарів-психіатрів. Маючи на меті те ж саме, Асоціація медичних психіатричних сестер України започаткувала премію імені Ананія Мазура. Нею нагороджують найкращих психіатричних медсестер (фельдшерів) країни.
Напевне, більшості наших співвітчизників імена Мойсея Танцюри й Ананія Мазура не відомі. А шкода. Річ у тому, що лікар Танцюра і фельдшер Мазур працювали в лікарні ім.Павлова під час окупації Києва фашистами і, ризикуючи власним життям, рятували психічно хворих людей від неминучої смерті. Після розстрілу нацистами пацієнтів лікарні в жовтні 41-го, боячись, що німці знищать решту, персонал цього медичного закладу з ініціативи Мойсея Дорофійовича почав готувати підопічних до масового розпуску. До кінця грудня 1941 року з лікарні виписали близько 500 чоловік. Крім того, Танцюра й Мазур умовляли тих, хто приводив хворих, не віддавати їх у лікарню, і цим урятували ще багатьох невинних людей від розстрілу.
1944-го, після визволення Києва від фашистів, самовідданість Мойсея Дорофійовича й Ананія Захаровича «гідно» оцінили — їх разом із багатьма іншими працівниками лікарні репресували й обвинуватили в пособництві гітлерівцям. Але на суді справедливість перемогла. Завдяки свідченням співробітників лікарні й родичів хворих, провина Танцюри й Мазура не тільки не підтвердилася, а навпаки, з’ясувалося, що вони в той страшний час поводилися більше ніж шляхетно, виявивши неабияку мужність і героїзм.
Надання преміям імен цих сильних духом людей глибоко символічне. Адже сьогодні, в умовах правової незахищеності пацієнтів психіатричних закладів, лікарям і медсестрам теж нерідко доводиться боротися за своїх підопічних, обстоювати їхні права й інтереси. Яскравим прикладом вищесказаного може служити діяльність Ганни Касько — лауреата премії ім. М.Танцюри за 1999 рік. Завдяки наполегливості Ганни Пилипівни було переглянуто і скасовано неправильно поставлений діагноз студентові Чернівецького університету Юрію Чубенку. Його зняли з обліку, хлопець успішно закінчив вуз, одружився, знайшов хорошу роботу. Думаю, зайве пояснювати, як склалася б його доля, якби трапився йому на життєвому шляху черствий лікар-формаліст. Загалом, за словами колег із Чернівецької психіатричної лікарні №1, Ганна Пилипівна може служити взірцем лікаря-психіатра: фахівця найвищого класу і водночас надзвичайно доброї та чуйної людини.
Багато теплих і добрих слів пролунало й на адресу старшої медичної сестри Черкаської обласної психіатричної лікарні №1 Любові Шаблій — лауреата премії ім. А.Мазура за 1999 р. Всю свою професійну діяльність Любов Михайлівна присвятила питанням соціального захисту психічнохворих. Вона займається встановленням особи своїх пацієнтів (усі ми знаємо, як багато людей, особливо літніх, потрапляючи у психіатричні лікарні, не можуть назвати навіть своє ім’я), клопочеться про їхні паспорти, поновлення пенсій, допомагає знайти рідних. Л.Шаблій налагодила зв’язок із благодійними організаціями, з допомогою яких вдалося поліпшити умови перебування хворих у лікарні.
...Йшла я з цього заходу з двоїстим почуттям. Безумовно, добре, що в нашій державі стали не тільки морально, а й матеріально заохочувати найкращих лікарів-психіатрів і медсестер: премія передбачає фінансову винагороду в розмірі кількох окладів. А стосовно решти... Пересічний український лікар-психіатр і медсестра заробляють, відповідно, 150—160 і 100—110 гривень на місяць. «Справедлива» плата за каторжну працю, чи не так?..