UA / RU
Підтримати ZN.ua

«Портрет» серця

Звичайний терапевт, не кардіолог і не геній, прямо на прийомі в поліклініці за кілька хвилин зможе виявити в пацієнта захворювання серця навіть на самому початку захворювання...

Звичайний терапевт, не кардіолог і не геній, прямо на прийомі в поліклініці за кілька хвилин зможе виявити в пацієнта захворювання серця навіть на самому початку захворювання. Щоправда, для цього йому доведеться скористатися приладом, який розробили вчені з підмосковного Зеленограда. Він допоможе знайти навіть слабко виражену патологію і намалює «портрет» серця — комп’ютерну його модель, на якій буде чітко видно уражені ділянки.

Кожний, кому хоч раз робили кардіограму, знає, що процедура це нешвидка, причому в усіх відношеннях. По-перше, потрібно роздягнутися, лягти й дочекатися, поки до тебе приєднають масу датчиків. Та це ще півбіди. Отриману ЕКГ потрібно ще розшифрувати, тобто за зафіксованими на стрічці кардіографа піками визначити, як працює серце. Зробить це вже не медсестра, яка ЕКГ записувала, а лікар-спеціаліст і, можливо, тільки через кілька днів. Причому, якщо, скажімо, передінфарктний стан, і тим паче інфаркт, виявить будь-який кардіолог, то, наприклад, ішемічну хворобу серця, особливо на ранніх її стадіях, з допомогою ЕКГ не «впіймає» навіть більш досвідчений його колега. Знадобляться додаткові обстеження, можливо, у стаціонарі. У результаті час згаяний, і впоратися з хворобою буде набагато складніше.

Зрозуміло, що головне в новому приладі — це програмне забезпечення, яке й дозволяє витягти необхідну для діагнозу інформацію із сигналів, що колись вважалися «шумами». А ці слабкі сигнали, як з’ясувалося, — теж вияв роботи міокарду, тільки зареєструвати, й тим паче розшифрувати, їх набагато складніше, ніж явно виражені зубці ЕКГ із великою амплітудою. Однак можна, якщо доручити це комп’ютеру, оснащеному спеціальною програмою. Зрозуміло, для цього знадобилася комп’ютерна модель серця, яку авторам також удалося створити.

Щоб комп’ютер знав, які сигнали слід вважати нормою, а які — патологією, його спочатку довго вчили. Записували ЕКГ явно здорових людей та пацієнтів із точно доведеним діагнозом і виявляли різницю — аналізували набуті результати. Справа ця трудомістка, але того варта, оскільки достовірність діагностики з допомогою приладу, який в остаточному підсумку вийшов, сягає 75—85%, і це, зауважимо, у випадках складних, коли звичайний кардіограф практично безсилий.

Хоч як дивно, при високій складності приладу сама процедура для пацієнта в результаті спрощується. Роздягатися вже не потрібно, лягати теж — датчики встановлюються тільки на руках і ногах. Посидіти з датчиками доведеться всього пару хвилин, за які кардіовізор запише сигнал, розшифрує його й навіть покаже результат на дисплеї комп’ютера. Це буде кольоровий портрет серця, на якому здорове серце зображене в сіро-зелених тонах, а от ділянки з патологіями — у рожево-червоних чи жовтих, залежно від захворювання.

На додаток до портрета прилад може видати й автоматичний висновок, в якому зазначить, наскільки показники роботи серця відхиляються від норми. У результаті всього за кілька хвилин лікар матиме можливість виявити в пацієнта, скажімо, ішемічну хворобу серця, яка ще тільки розвивається, причому таємно, приховано, аби потім, набравши сили, вибити людину зі звичного ритму життя, якщо не із самого життя. А з кардіовізором у неї цей номер не пройде!